Кольорова. 1 страница

Великі перспективи для розвитку кольорової металургії має Кар­патський район. Тут є потужна сировинна база.

В окремих містах (Харків, Одеса, Київ) кольорові метали виплав­ляють з металобрухту. В Запоріжжі налагоджено виробництво елек­тродів для кольорової металургії.

Кольорова металургія країни має практично необмежені природні ресурси для свого розвитку. Алюмінієва сировина – боксити, нефеліни і алуніти виявлено в Черкаській, Дніпропетровській, Донецькій, Хмельницькій і Закарпатській обл.. Значні запаси поліметалевих руд знайдено в Луганській обл. і в Закарпатті. Значні родовища руд кольорових металів відкрито в 90 –ті рр. Це – золото, нікелеві, мідні, олов’яні, цинкові, ртутні руди, кобальт, титан.

44. Типи металургійних заводів України, їх суть та принципи розміщення.

Сучасна металургія характеризується наявністю заводів з повним і неповним металургійним циклом. Повний металургійний цикл включає виробництво чавуну, сталі і прокату. Заводи непов­ного циклу мають, як правило, один або два з трьох технологічних циклів: виробництво чавуну і сталі, сталі і прокату, тільки чавуну, тільки сталі, тільки прокату. Заводи переробної металургії розміщуються в основному в районах розвинутого машинобудування, де нагромаджуються знач­ні відходи металообробки і металобрухт.

Крім зазначених металургійних заводів, є ще і так звана “мала металургія”. Вона представлена окремими цехами по вироб­ництву сталі і прокату на крупних машинобудівних заводах, які створюються з метою використання відходів металу і забезпе­чення безперебійного постачання конструкційного матеріалу. Металургійні комбінати України, як і в індустріально розвинутих країнах, є основними підприємствами галузі. На них забезпечується комбінування виробництва — технологічний зв’язок виплавки металу з коксохімічним виробництвом, що сприяє досягненню більш високої економічної і екологічної ефективності виробництва.

45.Природні передумови розвитку чорної металургії України та основні металургійні центри.

Залізорудна база чорної металургії(Чм) Укр представлена Криворізьким і Кременчуцьким басейнами, Білозерським і Керченським родовищами. Криворізький басейн розташований у західній частині Дніпропетровської області в басейні річки Інгулець. Розвідані запаси залізних руд Криворізького басейну становлять близько 18 млрд т. Кременчуцький залізорудний басейн розташований на тер Кременчуцького р-ну Полтавської області. Розвідані запаси залізних руд становлять 4,5 млрд т. Білозерський залізорудний р-н розташ на лівому березі Дніпра, на південь від Запоріжжя. Загальні запаси руд р-ну (до глибини 1500м) становлять близько 1,4 млрд т. Керченський залізорудний р-н розташований на північному і східному узбережжі півострова. Загальні запаси становлять 1,8млрд т. Придніпровський марганцеворудний басейн за запасами і видобутком руд є другим у світі. В Україні відкриті марганцеві родовища в: Одеській, І-Франківській областях і в Карпатах. В Укр є родовища титану і хрому. Великими родовищами титанових руд є Самотканське (Дніпропетровської області), а також Іршанське і Стремигородське (Житомирської області).

В Україні можна виділити три райони Чм: Придніпровський, Донецький, Приазовський. У Придніпровському р-ні розташовано 14 металургійнихзаводів з 32 в Україні.

До Дніпропетровського металургійного вузла належать металургійні заводи Дніпропетровська(4), Дніпродзержинська і Ново московська. До Запорізького металургійного вузла належать металургійний завод „Запоріжсталь”, електросталеплавильний „Дніпросталь” і феросплавний заводи. До Криворізького металургійного вузла - 5 гірничозбагачувальних комбінатів, металургійний завод Південно трубний і феросплавний заводи Нікополя. До Кременчуцького вузла – Дніпровський гірничозбагачувальний комбінат.

До Донецького металургійного р-ну належать 13 металургійних заводів, потужних коксохімічних під-ств, які виробляють понад половину коксу України. По 2 металургійних заводи розміщені в Донецьку, Макіївці, Алчевську і Харцизьку, по одному – в Єнакієвому, Краматорську, Костянтинівні, Луганську та Алмазному.

До складу Приазовського металургійного р-ну входять потужні під-тва Маріуполя (2 заводи), а також родовища залізних руд Керченського басейну з Керченським залізорудним комбінатом і Комиш-Бурунською агломераційною фабрикою.

46.Кольорова металургія України, її значення,

галузева структура, принципи розміщення та основні центри.

Кольорова металургія – галузь промисловості з виробництва кольорових металів та їх сплавів(алюмінію, магнію, титану, міді, кобальту, олова), рідкісних та дорогоцінних металів. Значення кольорової металургії дуже велике, продукти кольорової металургії використовуються в сучасній електроніці, ядерній техніці, приладобудуванні, ювелірній промисловості, медицині, в харчовій промисловості, у виробництві побутової техніки, автомобілебудуванні та інших галузях виробництва. Провідними галузями кольорової металургії в Україні є алюмінієва, цинкова, магнієва, титанова, ртутна, феронікілева. Якраз ці галузі складають структуру кольорової металург ії. Комплекс підприємств цієї галузі в Україні здійснює видобу­ток, збагачення і металургійну переробку руд кольорових і рідкіс­них металів. До його складу входить виробництво сплавів, прокат кольорових металів і переробка вторинної сировини. Розміщення підприємств кольорової металургії зумовлено пе­реважно двома основними факторами — сировинним і енергетич­ним. Підприємства, які переробляють руди з незначним вмістом основного металу, тяжіють до джерел сировини (виплавка ртуті, нікелю, рідкісних металів та ін.) Енергомісткі виробництва (титано-магнієве, цинкове, алюмінієве) розмішуються в місцях дешевої електроенергії, як правило, поблизу потужних електростанцій.

В Україні є 2 р-ни Км: Донецький, Придніпровський. У Донецькому р-ні працює великий Костянтинівський цинковий завод, Артемівський завод обробки кольорових металів, який виробляє латунь, латунний і мідний прокат. Завод наплавочних твердих сплавів розміщений у Торезі (Донецької обл.), під-ство „Інтерсплав” – у Свердловську (Луганської обл.). У Придніпровському р-ні працюють два великих під-ства Км в Запоріжжі – алюмінієвий і магнієвий заводи.

47.Машинобудівельний комплекс, його галузева структура та народногосподарське значення.

Маш-ня – важлива галузь пр-сті розвинутих кр світу. Воно значною мірою визначає не лише галузеву стр-ру пр-сті, а й її розміщення Велике зн-ня маш-ня в н/г-му комплексі визначається тим, що воно виробляє знаряддя праці як для галузей, що виготовляють засоби в-ва, так і для галузей, які виробляють предмети споживання, а також самі предмети споживання. Крім того, маш-ня виробляє різноманітне устаткування для буді-ва, транспорту, зв¢язку, торгівлі, спеобладнання для невиробничих галузей, а також пр-цію оборонного призначення. Маш-ня має багатогалузеву стр-ру і хар-ся створенням спеціалізованих заводів і галузей. На основі технологічних процесів, металомісткості і зн-ня в н/г галузі машня класифікуються таким чином: важке, загальне, середнє маш-ня; в-во точних механізмів; в-во приладів та інструментів; в-во металевих виробів та заготовок; ремонт машин і устаткування. Маш-ня Укр представлено практично усіма галузями (крім годинникової), але далеко не всіма підгалузями. Машинобудівний комплекс – це сукупність галузей пр-сті, що виробляють машини й устаткування для всіх ланок н/г. У сучасному житті немає жодної галузі, де б не використовувалися вироби маш-ня.

До машинобудування входять такі галузі:

Сільськогосподарське машинобудування; тракторобудування; Приладобудування;

Електротехнічне машинобудування; Автомобілебудування; Хімічне і нафтохімічне;

Верстатобудування та інструментальне машинобудування; Машинобудування для легкої та харчової промисловості; виробництво побутових машин; Будівельно-дорожне та комунальне машинобудування; Гірничо-шахтне і гірничо-рудне машинобудування.

48. Основні принципи і фактри розвитку і розміщення галузей машинобудування.

Визначальну роль при розміщенні конкретних машинобудівних підприємств відіграють сировинний, споживчий і трудоресурсний чинники. Зокрема, сировинний фактор є одним з провідних, оскільки виробництво усіх видів машинобудування тісно пов’язане з використанням металу. В цілому сировинний чинник визначальний вплив чинить на розміщення найбільш металомістких галузей, зокрема виробни­цтва вантажних вагонів і цистерн, тепловозів, тракторів, продукції важкого машинобудування.

Вагомий вплив на розміщення підприємств, що виробляють великогабаритні, об’ємні, часто з великою вагою машини, справляє споживчий чинник. Це виробництво сільськогосподарських машин, устаткування для легкої, харчової, хімічної промисловості, а також металургійного комплексу, нафто-, газовидобувної та вугільної промисловості. Виключно на споживача орієнтуються морське і річкове суднобудування, яке розміщується у морських та річкових портах. Більшість галузей машинобудування вирізняється високою тру­домісткістю, високим рівнем кваліфікації робітників та інженерно-технічних працівників. Таким чином розміщуються галузі точного наукомісткого машинобудування, зокрема верстато- і приладобудування, електронного, електротех­нічного та деяких інших підгалузей.

Вплив названих чинників необхідно розглядати у їх сукупності, тому що деякі галузі машинобудування одночасно орієнтуються і на сировину, і на споживача, і на трудові ресурси. Розвинута транспортна система регіону є передумовою спеціалізації і кооперування машинобудівних підприємств.

49. Сучасний стан розвитку та особливості розміщення машинобудування в Україні.

Важке машинобудування включає виробництва металургійного, гірничо-шахтного, підйомно-транспортного та енергетичного устаткування. Переважна більшість підприємств важкого машинобудування розміщується в Донецькому та Придніпровському економічних р-х, де є взаємопоєднання сировини і споживача продукції. Найбільші центри: Краматорськ, в якому діють два заводи: Старо-Краматорський і Ново-Краматорський. Важливе місце в структурі важкого машинобудування займає виробництво підйомно-транспортних машин. Найбільші підприємства підйомно-транспортного машинобудування розташовані у Львові (завод “Автонавантажувач”), а також у Харкові, Одесі, Дніпропетровську, Нікополі, Прилуках, Золотоноші (Черкаська обл.), Ківерцях (Волинська обл.), Слов’янську. Найбільшим центром енергетичного машинобудування є Харків, в якому розташовані заводи: “Електроважмаш”, турбінний ім. С.М.Кірова, “Електромашина” та електромеханічний (ХЕМЗ). Найбільшим гігантом галузі є турбінний завод ім. С.М. Кірова, який випускає устаткування для всіх видів електростанцій. Його продукція не лише використовується в Україні, а й поступає на експорт. Базовою галуззю машинобудування є верстатобудування. Цент­ром виробництва важких верстатів є Краматорськ. Іншими центрами верстатобудування є Київ (завод верстатів-автоматів ім. Горького), Харків (завод агрегатних верстатів), Одеса (верстатобудівний), Запоріжжя (верстатобудівний), Житомир (верстатів-авто­матів). Заводи неметаломісткого верстатобудування розміщені у Мелітополі, Лубнах, Корсунь-Шевченківському. У структурі загального машинобудування провідне місце зай­мають транспортне і с/г машинобудування, вир-во промислового технологічного та будівельного обладнання. Підприємства названих галузей орієнтуються у своєму розміщенні в основному на споживача готової продукції, а також на наявність металу.

Основні центри морського суднобудування є Миколаїв, Херсон. У Керчі випускають танкери, у Києві — морські траулери. Судноремонт і виробництво невеликих морських суден є в Одесі, Іллічівську та Маріуполі. В Севастополі виробляють морські крани. Річкове суднобудування розвинуте в Херсоні та в Києві. Автомобілебудування — це відносно молода галузь машинобудування України. Автозаводи України випускають великовантажні (Кременчук), малолітражні легкові (Запоріжжя) автомобілі.

В Україні добре розвинуте виробництво обладнання для різних галузей народного господарства. Зокрема, обладнання для хімічної промисловості виробляють у Києві, Сумах, Полтаві, Дніп­ропетровську, Дніпродзержинську, Павлограді, Фастові, Львові, Дрогобичі, Горлівці, Костянтинівці. Центрами виробництва обладнання для харчової промисловості є Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Мелітополь, Миколаїв, Херсон, Кіровоград.

Галузі точного машинобудування відзначаються мінімальною металомісткістю й зорієнтовані на райони високої технічної культури, наявність науково-дослідної бази і висококваліфікованих кадрів. Найбільшими центрами електронної та радіотехнічної промисловості (виробництво автоматичних систем управління, обчислювальної техніки, радіоапаратури) є Київ, Харків, Дніпропетровськ, Сімферополь, Одеса, Львів, Вінниця, Чернівці; радіоелектроніки — Львів (телевізори, магнітофони і кінескопи), Київ, Сімферополь, Сміла (телевізори), Суми (електронні мікроскопи), Одеса (кіноапаратура). Виробництво приладів та інструментів має експортноутворююче значення.

50. Сільськогосподарське машинобудування України, галузева структура і особливості роз-міщення.

С\г м\б розміщене в районах виробництва готової продукції, а його географія відбиває зональ­ну спеціалізацію с\г. В У. збу-довано заводи з виробництва с\г машин, великі спе­ціалізовані під-ва для виготовлення сівалок, плугів, куль­тиваторів, наван-тажувачів, причепів, машин і обладнання для тв-ва та кормо-виробництва.Так,найбільшими центра­ми сільськогосподарсь-кого м\б є Харків (мотори для самохідних комбайнів), Кіро-воград (сівалки), Дніпропетровськ (бурякозбиральні комбай-ни), Тернопіль (бурякозбиральні комбай­ни), Херсон (зернові і кукурудзозбиральні комбайни), Одеса (трак­торні плуги). Заво-ди з випуску різних сільськогосподарських машин і запасних частин є в Києві, Миколаєві, Первомайську (Миколаївська обл), Бердянську, Мелітополі, Білій Церкві, Чер­нівцях, Доне-цьку, Луганську, Житомирі, Коломиї, Кременчуці, Умані, Ко-нотопі. Тракторобудування як галузь середнього машинобу-дування в своєму розміщенні орієнтується на споживача. Най-важливішим центром тракторобудування є Харків, де діють заводи тракторний, тракторних самохідних шасі, моторобуді-вний. Колісні трактори ви­робляють у Дніпропетровську, трак-торні агрегати — у Вінниці. Ряд великих підприємств для ви-робництва деталей і запасних час­тин для тракторів працює у Сімферополі, Кременчуці, Чугуєві, Киє­ві, Білій Церкві, Луга-нську, Одесі.

51. Транспортне машинобудування України, його значен-ня, галузева структура і особливості розміщення.

Підприємства цієї галузі орієнтують­ся у своєму розм-ні на споживача готової продукції, а також на наявність металу. Локомотивобудування прив'язане до джерел си-ровини. Тепловози вироб­ляють у Луганську на базі паровозо-будування і в Харкові на заводі транспортного машинобуду-вання. Промислові електровози випус­кають у Дніпропетров-ську. У Києві, Львові, Дніпропетровську, Пол­таві, Одесі, За-поріжжі, Конотопі й Дружківці є заводи для ремонту тепло-возів. Залізничні вагони виробляють у Кременчуці й Дніпро-дзержинську, великовантажні вагони — у Стаханові (Луган-ська обл.). У Маріуполі налагоджено виробництво металевих вагонів-цистерн. Найбільші вагоноремонтні заводи розміщені в Києві, Харкові, Одесі, Львові й Конотопі.Складна галузева структура суднобудування, специфічна техно­логія будівниц-тва суден. Так, суднобудування — це будівництво й ремонт суден, а також суднове машинобудування. Суднобудування поділяють на морське й річкове, а його географія збігається з морсь­ким узбережжям і внутрішніми водними шляхами. Основним центром морського суднобудування є Ми­колаїв, де працюють три суднобудівних заводи, що випускають різно-манітні океанські і морські судна — танкери й суховантажні дизельелектроходи. Два суднобудівних заводи у Херсоні ви-пуска­ють різні типи океанських і морських суден, доки для морських пор­тів і портові крани. У Києві випускають морські траулери. Суднобу­дування і судноремонт розвинені в Одесі, Іллічівську, Севастополі, Керчі та Маріуполі. Річкове судно-будування розвинене в Києві, де будують паса­жирські і букси-рні судна, траулери, рефрижератори. Херсонський завод річ-кового суднобудування випускає катери, теплоходи, земсна-ряди, судна озерного типу. Річкове суднобудування і судноре­монт є в Запоріжжі, Ізмаїлі, Вилкові (на Дунаї). Автозаводи Укр випускають великовантажні (Кременчук), малолітражні легкові (Запоріжжя) автомобілі. В Луцьку налагоджено вир-во легкових автомобілів для сільської місцевості. Львівський автобусний завод (ЛАЗ) є найбільшим в СНД. Авт пром-ть кооперується із заводами, які випускають двигуни, окремі вузли і агрегати автомобілів (Мелітополь, Полтава, Херсон, Чернігів, Синельникове, Кременчук), електрообладнання (Херсон,Сутиска Віннницької обл), запасні частини (Чернігів). Центрами авіаційної пром-ті є Київ (Кіївський авіазавод ім. Антонова) і Харків, найбільші наукові і промислові центри Укр. Тут виробляють пасажирські і транспортні літаки. Вир-во тролейбусів зосереджено у Києві і Дніпропетровську. Виробляють також мотоцикли (Київ), мопеди (Львів), велосипеди (Харків, Чернігів).

52. Верстато- та приладобудування України, його значення, принципи розміщення, основні центри.

Верстатобудування орієнтується на р-ни і центри з розвине­ним машинобудуванням, науково-дослідною і конст-рукторською базою. Виробництво верстатів зосереджено в Києві, Харкові, Дні­пропетровську, Одесі, Запоріжжі, Львові, Краматорську, Житомирі. Проте галузь слід розширювати за рахунок верстатів з числовим програмним управлінням, вер-статів-автоматів, шліфувальних, фре­зерних і прецизійних. В-во приладів, точних машин, інструментів і механіз­мів ор-ієнтується тільки на райони високої технічної культури. Га­лузь відзначається мінімальною металомісткістю. Більшість підпри­ємств займається складанням виробів з деталей, що надходять з різних регіонів України та із-за її меж за коопе-рацією. Найбільши­ми центрами виробництва телевізорів є Львів, Київ, Харків, Сімфе­рополь; електронно-обчислюваль-них машин — Київ, приладобуду­вання та інструментів — Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк, Запоріжжя, Львів. Частину приладів та інструментів, ви­готовлених на підприємствах України, вивозять за її межі. У перспективі необхідно розширити асортимент продукції маинобудування, інтенсифікувати процеси оновлення машинобу­дівної прод-укції й технічного переоснащення галузей промисло­вості. Чільне місце має належати створенню високоефективних машин і їх систем для всіх галузей і сфер господарства. Ро-звиток приладобудування повинен бути зумовлений тим, що потреби України в основних видах продукції галузі задоволь-няються не­повністю. Необхідно розвивати ряд нових маши-нобудівних галузей і ви­робництв, нових видів машин, устат-кування, приладів і апаратів, роботів і магнітогідродинаміч-ного генераторобудування, виробниц­тва швидкісної електро-нно-обчислювальної техніки нових поколінь, електрофізич-них і електротехнічних засобів обробки металу та ма­теріалів, виробництва систем зв'язку, нових засобів управління, авто-матизації тощо.

53. Важке та енергетичне машинобудування України, його значення, принципи розміщення та основні центри.

Важке машинобудування об'єднує в-во металургійно­го, гі-рничо-шахтового, підйомно-транспортного та енергетичного устаткування. Для нього характерні низька трудомісткість, висока металомісткість, низька транспортабельність проду-кції. Як прави­ло, у важкому машинобудуванні більше підпр-иємств повного цик­лу (заготовка, обробка, складання), які ви-пускають продукцію не­великими серіями і навіть індивідуаль-ного призначення.Виробництво металургійного устаткування майже повністю (95,5 %) зосереджене в Донецькому і Придні-провському економіч­них районах. Найбільше під-во Ново-Кра­маторський машинобудівний завод, який випускає коваль-сько-пре­сове, металургійне устаткування, прокатні листові стани неперервної дії, металорізальні верстати для, Дебальців-ський машинобудівний завод,Старо-Крама­торський, Кадіївсь-кий ливарно-механічний завод -устаткування для металурій-ної промисловості.Центри-Дніпропетровськ, Кри­вий Ріг і Марганець.Заводи гірничо-шахтового і бурового устаткування розміщені поблизу споживачів — вугільної промисловості До-нбасу, рудної бази Придніпров'я, районів видобутку нафти і газу. Враховується фак­тор металомісткості, оскільки спожи-вачі машин і металу розташо­вані в тих самих районах. Основ-ними центрами цієї галузі є Друж-ківка, Горлівка, Ясинувата, Донецьк, Харків, Луганськ, Красний Луч, Конотоп, Кривий Ріг, Чернівці, Дрогобич.Найбільші підприємства підйомно-транспортного машинобудування розташовані в Одесі, Львові, Харкові, Нікополі, Прилуках і Дніпропетровську, середні — у Слов'янську, Золотоноші (Черкаська обл.) та Ківерцях (Волин-ська обл.). Найбільш спеціалізованим підприємством підйом-но-транспортного машинобудування України для випуску різ-них типів автонавантажувачів є львівський завод "Автонван-тажувач".Однією з найголовніших галузей важкого машино-будування є енергетична, яка спеціалізується на виробництві парових гідравліч­них турбін, генераторів, котлів і потужних дизельних моторів, устат­кування для атомних електростанцій, електроапаратури й кабелю.Центром енергетичного машино-будування є Харків. Його під­приємства — турбінний завод ім. С. М. Кірова, завод "Електроваж-маш", електромеханічний (ХЕМЗ) і "Електромашина" — випуска­ють понад 40 % проду-кції енергетичного машинобудування Украї­ни. Турбінний за-вод випускає потужні турбіни для теплових, атом­них і гідрое-лектричних станцій. На заводах Харкова виробляють також устаткування для автоматичного управління виробничими процесами в металургійній, вугільній та інших галузях народ-ного господарства.Також Запоріжжя, Київ, Дніпропетровськ, Меліто­поль,Львів,Тернопіл,Полтава, Нова Каховка. Центрами енерге­тичного дизелебудування є Токмак (Запорізька обл.), Первомайськ (Миколаївська обл.), Борислав (Херсонська обл.). Кабельне вироб­ництво організоване у Києві, Харкові, Одесі, Донецьку. Електроі­золяційні матеріали виробляють у Луганську, Слов'янську, Львові, Первомайську. Найважливі-шими центрами виробництва важких верстатів і ковальсько-пресового обладнання є Краматорськ, Харків, Дніпропетров-ськ, Кривий Ріг, Марганець.

54.Сировинна база хімічної промисловості України, її регіональні особливості.

Україна має потужну сировинну базу для хімічної промисловості, тобто запаси майже всіх видів мінеральної хімічної сировини: вугілля, природного газу, нафти, сірки, кухонної і калійної солі, титанових руд.

Запаси вугілля на тер Укр зосереджені в основному в трьох басейнах: Донецькому, Львівсько-Волинському та Дніпровському. Крім того, запаси вугілля є на тер Харківської і Полтавської областей та Закарпатської вугленосної площі. Найбільше зниження обсягів видобутку відублося за цей час у Дніпровському буровугільному басейні – на 84,8%, тоді як у Донецькому – на 51,1%, а Львівсько-Волинському – на 65,7%. Нафту і природний газ в Україні видобувають у Передкарпатті, на Лівобережжі та в Причорноморському нафтогазоносному регіоні. Провідне місце належить Лівобережжю. Тут, у Чернігівській, Сумській та Полтавській обл. є родовища високоякісної нафти. Значні родовища газу зосереджені в Харківській обл., серед яких особливо відоме Шебелинське. Україна має практично невичерпні запаси кухонної солі, більше ніж половина яких припадає на Артемівсько-Слов’янське родовище Донбасу. У Прикарпатті є ряд родовищ калійних солей: великі родовища в Івано-Франківській(Калуш) і Львівській(Стебник)обл.. Найбільше родовище фосфоритів – Кролевецьке в Сумській обл.. Основні родовища титанових руд є в Житомирській і Дніпропетровській обл..

55 Особливості розвитку і розм-ня галузей хімії органічного синтезу Укр. До хімії органічнго синтезу належать вир-ва синтетичних смол, пластмас і хімічних волокон. Сировинною базою є нафта, газ, кам‘яне вугілля, а також кухонна сіль. Хіиічні підпр-ва роміщ-ся в р-нах видобутку цієї сировини або в місцях споживання готової продукції.синтетичні смоли і пластмаси виготавл-ся в р-ні знаходження сировини в Донбасі (Горлівка, Сєвєродонецьк, Донецьк, Рубіжне), у Придніпров‘ї (Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, в Черкасах, Одесі тощо. Хімічні волокна викотовляють в Києві, Чернігові, Черкасах, Житомирі, Сокалі (Львівська обл). більша частка хімічних волокон є синтетичними. Лакофарбова промисловість – галузь хімії органічного синтезу. Вона випускає лаки, фарби, оліфу, емалі, розчинники, шпаклювальні і шліфувальні суміші тощо. Основну частину цієї продукції виготовляють у Донбасі (Луганськ, Донецьк) і Придніпров‘ї (Дніпропетровськ, Кривий Ріг) Вир-во лаків і фарб є також у Києві, Харкові, Кременчуці, Львові, Бориславі, Івано-Франківську, Одесі, Сімферополі. На відходах коксохімічного вир-ва розвив-ся велика анілінофарбна промисловість, що виготовляє барвники для текстильної, взуттєвої, поліграфічної промисловості. Її головний центр – Рубіжне (Луганська обл).

56. Особливості розвитку і розм-ня галузей основної хімії Укр.

Основна хімічна промисловість виробляє соду, сірчану кис-ту й мінеральні добрива. Содове вир-во переважно сконцентроване у Донбасі (Лисичанськ і Слов‘янськ),який має великі запаси кухонної солі. Необхідні для вир-ва соди вапняки виготовлюють безпосередньо поблизу содових заводів. Крупне вир-во соди є і на Кримському содорвому заводі в місті Червоноперекопському, що працює на солях Сивашських озер. Вир-во сірчаної кис-ти зосереджено переважно у цнтрах переробки фосфатів – у Сумах, Костянтинівці, Вінниці і Одесі. Крім того, її виробляють у Горлівці (“Стирол”), Дніпродзержинську (“Азот”), коксохімічних заводах Донбасу і Придніпров‘я. Виробництво мінеральних добрив є провідною галуззю хімі-чної промисловості України, яка виробляє азотні, калійні, фо-сфорні і комбіновані гранульовані добрива з домішками мік-роелементів. У структурі виробництва мінеральних добрив пе-реважає випуск азотних добрив, що наближений до центрів коксу та переробки природного газу.Фосфорні добрива на базі привізних апатитів Кольського пів­острова виробляють на Він-ницькому й Костянтинівському хіміч­них заводах, Сумському ВО "Хімпром" та Одеському суперфос­фатному заводі. Певну роль у цьому відіграють руди Кролевецько-го (Сумська обл.), Ізюмського (Харківська обл.) та Придністров­ських родовищ фосфоритів.Азотно-тукова промисловість виникла поблизу коксохімічних підприємств, використовує коксовий газ для одержання аміаку. Кардинальні зміни в географії цієї промис-ловості відбулися вна­слідок переходу на економічнішу сиро-вину — природний газ. Роз­галужена система газопроводів ум-ожливила наближення її підпри­ємств до районів споживання. Азотно-тукова промисловість Украї­ни випускає азотні добри-ва: сульфат амонію, аміачну селітру, кар­бамід тощо. Основні центри — Дніпродзержинськ, Горлів-ка, Лисичанськ, Алчев-ськ, Сєверодонецьк, Запоріжжя, Черкаси, Рівне.Калійні добри-ва виробляють у Калуші на ВО "Оріана" і Стеб-никівському калійному заводі, тобто в районі залягання калійних солей. Виробництво фосфатних добрив нала­годжено на основі при-візних (кольських) апатитів і пів­нічно-африканських фосфор-итів у Вінниці, Одесі, Сумах, Костянтинівці.

57.Лісова промисловість України: її значення, райони розміщення і проблеми раціонального використання і охорони лісів.

Лісопромисловий комплекс (ЛПК) України — це су­купність підприємств, пов'язаних з вирощуванням і переробкою (до одержання кінцевої продукції) лісової сировини. До його складу входять: лісове господарст­во, лісозаготівельна промисловість, галузі лісової про­мисловості по механічній і хіміко-механічній та хімічній переробці дере­вини, а також гідролізна і дубильно-екстракційна про­мисловість, обслуговуючі виробництва, заводи по виготов­ленню предметів праці для окремих галузей, підприєм­ства матеріально-технічного постачання, галузі і заклади невиробничого обслуговування.

Продукція ЛПК використовується в маши­нобудуванні, легкій промисловості, на транспорті, у зв'язку, в будівництві.

Лісовий фонд України характеризується переважанням листя­них і хвойних порід і нерівномірним розміщенням ресурсів дере­вини по території. Найбільша концентрація їх в Українських Кар­патах (40,5% площі цього регіону), Кримських горах (32%) і на Поліссі (25,1%); у лісостеповій зоні цей показник становить 13,2%, у степовій — 3,8%. До найбільш лісистих областей нале­жать Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Житомирська, Волинська і Чернівецька.

У Карпатах і на Поліссі заготовляють понад 90% всього лісу України. Це становить щорічно близько 14,5 млн.куб.м. деревини.

Для лісового господарства України характерні захисний та захисно-промисловий напрями ведення. Заготівлю деревини в порядку рубок головного користування проводять у межах розрахункової лісосіки, а при веденні рубок догляду за лісом — виходячи з не­обхідності поліпшення породного складу та якості лісів.

Забезпечення ЛПК сировиною здійснюватиметься переважно за рахунок більш повного і раціонального використання власних лісосировинних ресурсів. До основних напрямів вирішення сиро­винної проблеми в перспективі можна віднести:

Дата добавления: 2015-05-22