Варіант 14

1. Основоположний принцип даосизму — це принцип нірвани. Так

2. Новаторство Аристотеля полягало в тому, що він розробив вчення про два світи - світ ідей та світ речей. Ні

3. В епоху європейського середньовіччя природне, тілесне розглядалося як єдино можливе виявлення духовного. Так

4. Філософське мислення, на відміну від наукового, спрямоване до людини, концентрується навколо неї. Так

5. Принцип монізму постає вихідним для філософії Л. Фейербаха. Ні

6. Вирішальною умовою визнання існування будь-чого Дж.Берклі вважав: а) емпіричне підтвердження;

7. Згідно екзистенціалізму, сутність людини визначається:

б) божественним напередвизначенням;

8. Згідно канонам класичної європейської філософії правильні вчинки людини визначаються: в) розумом.

9. Найбільш впливовим напрямом релігійної філософії XX ст. був:б)неопозитивізм;

10. Термін «філософія» вперше був запроваджений: б)Піфагором;

ТЕСТИ В. 1. До найважливіших здобутків німецької класичної філософії можна віднести наступні ідеї: Б) відкриття ролі і значення принципу агностицизму у пізнавальних можливостях; подолання гносеологізму попередніх епох; обгрун- I тування ідеї розвитку як революції в підході до Всесвіту і суспільства; вчення про безмежні можливості людського розуму і суб'єкта в цілому.

12. Відмінність між давньокитайською та давньоіндійською філософією полягала в тому, що: В) індійська філософія виходила з домінування матеріалістичності світо- осмислення, десакралізації дійсності,домінування нормативно-соціальної адміністративної практики, а китайська філософія спира­лась на метафізичні духовні елемента релігії та світогляду, де домінували пошуки шляхів звільнення від життєвих колізій через подолання самості.

Г) Завдання з опрацювання філософських текстів:

«Існують культури, що розквітають та старіють...У кожної культури

А) згідно з тексту поштовхом до створення культури постає роздуми людини про життя, світ,душа У філософії культура виступає не окремою сферою суспільного життя, а суспільством, якщо розглядати людину як суб'єкта діяльності, проявом її властивостей і обдарувань. Культура уособлює творчу діяльність у предметах, необхідних для життєдіяльності людини, виступає втіленням створених людьми матеріальних і духовних цінностей. Культура - певна суть людини. Міра розвитку культури визначається мірою розвитку життєдіяльності людини. Життєдіяльність людини втілюється, насамперед, у безлічі створюваних матеріальних і духовних речей: у нових засобах праці, нових продуктах харчування, нових елементах матеріальної інфраструктури побуту, виробництва, нових наукових ідей, політичних та ідеологічних концепцій, релігійних вірувань, моральних регуляторах.

Б)співвідношення Культури і цивілізації це одне з дискусійних питань.Цивілізація характеризується Функціонуванням культури назовні, під цивілізацією розуміють епоху розвитку, Суспільство можна вважати цивілізованим, якщо на сучасному рівні розвиваються всі сфери життєдіяльності людей: виробництво і споживання, наука і освіта, мистецтво і політика, мораль та ін. Поняття сучасний рівень означає відповідність світовим зразкам, досягненням загальнолюдської культури. Називаючи суспільство цивілізованим, мало що можна сказати про стан людини, про розвиток ЇЇ духовних якостей. В оточенні сучасних речей та ідей людина може не знайти себе, втратити, почувати дискомфортно, тобто перебувати у стані відчуження. Цивілізація може не влаштовувати людину, бути чужою їй. Особистість вимушена бігти від безлічі суперсучасних речей, цивілізацій, від самої себе. Низький рівень культури заважає цивілізованому суспільству забезпечити добробут і щастя людини, тобто такий взаємозв'язок суб'єкта з предметом, за якого існування речі повністю підпорядковується розвитку суттєвих сил людини, її розвитку. Цивілізація, повинна мати високий культурний рівень, тобто базуватися на високих духовних надбаннях. Будь-який відхід від гуманістичних загальнолюдських пріоритетів деформує обличчя суспільства, спрямовує його розвиток в антицивілізоване русло.
В)Ні.Культури впливають одні на одну і приносять туди свої зміни або добавлення.Розуміння культури як способу самореалізації і самотворення особистості, світу символів у різних сферах суспільного життя дозволяє диференціювати історичні форми культури, охарактеризувати конкретні типи, визначити їх місце і роль в історії. Кожна історична епоха та цивілізація мала свою культуру і ця культура вносила у нову епоху чи іншу цивілізацію якісь свої зміни.

Г)Людина сприймає культуру свідомістю,а цивілізація це продукт культури. У процесі творчої людської життєдіяльності розвивається весь комплекс соціально-політичного буття людини: складаються нові соціальні спільності і стосунки між ними, ефективніші форми урядування і самоврядування у суспільстві, нові інститулізовані структури духовного виробництва, зв'язки між різними народами і державами, нові інформаційні канали та ін. У результаті активної людської життєдіяльності розвиваються, збагачуються усі суспільні форми життя, прогресує суспільство як складний соціальний організм. Отже, культура є вираженням досягнутого людиною рівня історичного прогресу. Називаючи суспільство цивілізованим, мало що можна сказати про стан людини, про розвиток ЇЇ духовних якостей. В оточенні сучасних речей та ідей людина може не знайти себе, втратити, почувати дискомфортно, тобто перебувати у стані відчуження. Цивілізація може не влаштовувати людину, бути чужою їй. Особистість вимушена бігти від безлічі суперсучасних речей, цивілізацій, від самої себе. Низький рівень культури заважає цивілізованому суспільству забезпечити добробут і щастя людини, тобто такий взаємозв'язок суб'єкта з предметом, за якого існування речі повністю підпорядковується розвитку суттєвих сил людини, її розвитку.

Дата добавления: 2015-05-22