Тема 15. Входження освіти і науки України в європейський інформаційний та освітній простір

План:

1. Болонський процес як засіб інтеграції вищої освіти.

2. Основні засади та принципи формування зони європейської вищої освіти.

3. Європейська кредитно-трансферна система.

4. Системи вищої освіти в країнах Європи та Америки.

5. Етапи формування зони європейської вищої освіти.

6. Адаптація європейської системи освіти у вищу освіту України.

7. Запровадження кредитно-модульної системи в Україні.

Європейська кредитно-трансферна система (ECTS) була створена в рамках пілотного проекту, спонсорованого Європейською Комісією протягом 1988-1995 років, для підвищення мобільності студентів та взаємовизнання результатів навчання за кордоном. Слід підкреслити, що Європейський Союз традиційно при­діляє особливу увагу розвиткові міжуніверситетської співпраці як засобу покра­щання якості освіти на благо студентів і вищих навчальних закладів, а програма обміну студентами є переважаючим елементом такого співробітництва. Для фі­нансової підтримки міжуніверситетських обмінів викладачами та студентами ЄС фінансує спеціальну програму Erasmus, в рамках якої десятки тисяч студентів щорічно навчаються в університетах інших країн. Досвід програми Erasmus по­казує, що навчання за кордоном може бути особливо цінним досвідом, оскільки це не лише найкращий спосіб дізнатися про інші країни, ідеї, мови і культури; все більше і більше це також стає важливим елементом збільшення можливостей для розвитку навчальної та професійної кар'єри.

ECTS надає університетам необхідний інструментарій для того, щоб га­рантувати прозорість, збудувати мости між навчальними закладами і розширити можливості вибору для студентів. Система сприяє полегшенню визнання нав­чальних досягнень студентів закладами вищої освіти шляхом використання за­гальнозрозумілої системи оцінювання - кредити і оцінки - а також забезпечує за­собами для інтерпретації національних систем вищої освіти. ECTS у своїй основі базується на трьох ключових елементах: інформація (стосовно навчальних про­грам і здобутків студентів), взаємна угода (між закладами-партнерами і студентом) і використання кредитів ECTS (щоб визначити навчальне навантаження для сту­дентів).

Основними завданнями, реалізація яких передбачалася в рамках першої фази розвитку Європейської кредитно-трансферної системи, є:

· забезпечення прозорості навчальних програм;

· створення умов для можливості порівняння навчальних програм в різних університетах та різних країнах Європейського Союзу;

· реалізація ECTS як базового інструменту для зарахування навчальних дисциплін, опрацьованих студентами в інших університетах, в базовому навчально­му закладі.

Важливу роль в організації обмінної програми студентів відіграють безпо­середнє спілкування та гнучкість, які необхідні для сприяння взаємовизначеного нав­чання, завершеного чи пройденого за кордоном. У цьому контексті підкреслюється роль Координаторів ECTS, оскільки їх основними завданнями є вирішення нав­чальних та адміністративних питань, пов'язаних із відповідними аспектами ECTS.

Основними учасниками, відповідальними за впровадження ECTS в нав­чальному закладі, є: “Координатор ECTS на рівні навчального закладу”, “Коорди­натор ECTS на рівні факультету/кафедри”, “ECTS – консультант (радник)”.

Довідник користувача ECTS ставить завданням для кожного навчального закладу, що планує використання ECTS для широкого кола навчальних програм, введення посади “Координатора ECTS на рівні навчального закладу” та “Коорди­наторів ECTS на рівні кожного факультету чи департаменту”.

Дата добавления: 2015-05-22