Міжнародні фінансові організації

Міжнародні організації загальної компетенції

Крім міжнародних організацій систем ООН і ОЕСР є цілий ряд організацій загальної компетенції, тобто, що займаються всім спектром соціально-економічних проблем.

Рада Європи є міжурядовою організацією широкого профілю. Її членами є 40 країн Європи, включаючи Росію (з 1996 р.). Основними сферами діяльності Ради Європи є:

· права людини;

· засоби масової інформації;

· співробітництво в правовій області;

· соціальні та економічні питання;

· охорона здоров’я, освіта, культура, спорт і регіональне управління;

· зовнішнє середовище.

Керівним органом Ради є Комітет міністрів, що складається з міністрів іноземних справ 40 країн, а дорадчим – Парламентська асамблея. Рада Європи виробляє конвенції з питань міждержавного правового співробітництва, які набувають обов’язкову силу для ратифікуючих їх держав.

Співдружність націй – добровільне об'єднання 53 незалежних держав, історично пов'язаних з Великобританією (колишні колонії та домініони). Главою співдружності визнається монарх Великобританії. Співдружність сприяє соціально-економічному розвитку країн-учасниць, проводить наукові, культурні та екологічні програми.

Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) створена у 1975р. як форум для ведення діалогу і налагодження співробітництва між країнами-учасницями. Членами ОБСЄ є 55 країн. На форумах ОБСЄ збираються разом всі європейські країни, а також США і Канада, які мають спільні норми в області прав людини, основних свобод, демократії та законності.

Крім вищеназваних організацій до цієї групи належать: Ліга арабськихдержав, що об'єднує 22 близькосхідні та північноафриканські країни, Ісламська конференція, яка ставить за мету посилення мусульманської солідарності та об'єднує 50 мусульманських держав, включаючи Азербайджан, Казахстан, Киргизію, Таджикистан; і Північнеспівробітництво, яке організує взаємодію Данії, Норвегії, Швеції, Фінляндії та Ісландії.

Центральне місце серед міжнародних фінансових організації займає група Світового банку (World Bank). До групи Світового банку входять:

1. Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), створений в 1944 р. з метою надання кредитів відносно багатим країнам, що розвиваються.

2. Міжнародна асоціація розвитку (МАР), заснована в 1960 р. з метою надання кредитів на особливо пільгових умовах країнам, що розвиваються.

3. Міжнародна фінансова корпорація (МФК), створена у 1956 р. з метою сприяння економічному розвитку в країнах, що розвиваються, шляхом надання підтримки приватному сектору.

4. Багатостороннє агентство з інвестиційних гарантій (МАІГ), основане у 1988 р. з метою заохочення іноземних інвестицій у країнах, що розвиваються, шляхом надання гарантій іноземним інвесторам від втрат, викликаних комерційними ризиками.

5. Міжнародний центр з урегулювання іноземних спорів (МЦУІС), створений у 1966 р. з метою сприяння збільшенню потоків міжнародних інвестицій шляхом надання послуг по арбітражному провадженню та врегулюванню спорів між урядами й іноземними інвесторами.

Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) створена у 1964 р. і займається проблемами міжнародної торгівлі, транспортування товарів і фінансування торговельних операцій. Членами ЮНКТАД є 185 держав-членів ООН. Основними напрямками діяльності ЮНКТАД є:

1. Регулювання торговельних операцій і економічних відносин між державами, розробка концепцій і принципів світової торгівлі.

2. Розробка заходів з регулювання міжнародної торгівлі сировинними товарами. Кінцевою метою є стабілізація цін на світових ринках.

3. Розробка заходів і засобів політики й економічного співробітництва.

4. Сприяння розвитку економічного співробітництва між країнами, що розвиваються.

5. Ведення інформаційної та аналітичної роботи з широкого кола проблем.

ЮНКТАД випускає щорічні доповіді про стан світової торгівлі та пов'язані з нею питання, що представляють безперечний інтерес для всіх цікавих до розвитку світової економіки.

Найвищим органом ЮНКТАД є Конференція (слід розрізняти два поняття конференція як найменування самої організації та Конференція як назва найвищого органу). Конференція збирається на сесії, що проводяться один раз на чотири роки на рівні міністрів з метою визначення головних напрямків політики та вирішення питань, пов'язаних з програмою роботи. Всього було проведено 10 сесій.

Сесії ЮНКТАД представляють собою багатосторонні економічні форуми, що проводяться в рамках системи ООН. Більшість рішень ЮНКТАД по суті питань, які розглядаються, не мають обов'язкової сили і носять рекомендаційних характер.

Міжнародний торгівельний центр ЮНКТАД/СОТ є допоміжним органом ООН і СОТ, які діють через ЮНКТАД. Основна його функція – координація. Він дозволяє підвищити ефективність використання коштів фондів ПРОООН.

.

Питання для самоконтролю

1. Класифікація міжнародних організацій, що регулюють глобальні проблеми

2. Міжнародні організації системи ООН

3. Організації системи ОЕСР

4. Міжнародне енергетичне агентство (МЕА)

5. Агентство з ядерної енергії (АЯЕ)

6. Рада Європи

7. Організація з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ)

8. Ліга арабських держав,

9. Ісламська конференція

10. Світовий банк

11. Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД)

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения. — М.: ИВЦ «Маркетинг», 1998.

2. Афанасьев А.Н. Болонский процесс в Германии // Вісшее образование сегодня. – 2000. - N 5. – C. 37-42.

3. І.Бураковський. Шлях України до СОТ: суб’єктивні нотатки про українську економічну політику. - К.: Український центр міжнародної інтеграції, 2006.

4. І.Бураковський, Є.Єнсен та ін. Макроекономічні наслідки вступу України до СОТ. - К.: Український центр міжнародної інтеграції, 2006.

5. В.Ваврищук. Вступ до СОТ: очікування українських регіонів. - К.: Український центр міжнародної інтеграції, 2006.

6. В.Ваврищук. Вступ України до СОТ: перспективи розвитку малого бізнесу. - К.: Український центр міжнародної інтеграції, 2006.

7. Вульфсон Б.Л. Стратегия развития образования на Западе на протяжении ХХ1 столетия. М.: Финансі и статистика. – 1999.

8. Вища освіта України і Болонський процес. Навчальний посібник /за ред.. В.Г.Кременя. – Тернопіль,: Богдан. – 2004.

9. Дмитриченко М.Ф., Хорошун Б.І. Вища освіта і Болонський процес. – К.: Знання України. – 2006.

10. Дэниэлс Джон Д., Радеба Ли Х. Международный бизнес: внешняя среда и деловые операции: Пер. с англ. — М.: Дело Лтд., 1994.

11. О.Кілієвич. Вступ України до СОТ як чинник підвищення конкурентоспроможності країни. - К.: Український центр міжнародної інтеграції, 2006.

12. Кивинен Осмо, Ринне Ристо. Высшая школа, государство, рынок: три западные модели // Перспективы. – 1992. – N 3. С. 65-80.

13. Киреев А. Международная экономика. — М.: Экономика, 1997.

14. Козик В.В., Панков Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародні економічні відносини: Навчальний посібник. – К.: Знання-Прес, 2002.

15. Корсак К.В. Нові міжнародні стандарти вищої освіти // Науковий світ. – 2003. – N 1. – С. 14-15.

16. Котлер Ф. Основы маркетинга: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1990.

17. Кругман П.Р., Обстфельд М. Международная экономика: теория и политика: Пер. с англ. / Под ред. Колесова В.П., Куликова М.В. — М.: Эк. Ф-т МГУ, ЮНИТИ, 1997.

18. Кузнєцова Н.В. Регулирование внешнеэкономической деятельности в Украине (практическое пособие).- К.:СПЛАЙН, 1998.

19. С.Лахно. Чотири стратегічні переваги членства України у СОТ. – К.: Український центр міжнародної інтеграції, 2006.

20. Левківський К.М., Сухарніков Ю.В. Завдання щодо забезпечення якості вищої освіти в Україні в контексті Болонського процесу // Вища школа. – 2004.– N5-6. С. 86-106.

21. Линдерт П.Х. Экономика мирохозяйственных связей: Пер. с англ. — М.: Прогресс. Универс, 2002.

22. Лук’яненко Д.Г. Міжнародна економічна інтеграція. — К.: КДЕУ, 1996.

23. Лутай В.С. Філософія сучасної освіти: Навч.посіб. – К.; Вища школа. – 1996.

24. Макогон Ю.В. Внешнеэкономическая деятельность: организация, управление, прогнозирование. – Донецк: 2004.

25. Международные экономические отношения / Под общ. ред. Хасбулатова Р.И. — М.: Новости, 2001.

26. Міжнародна економіка / Під.ред. Ю.Г.Козака, В.В.Ковалевського, К.І.Ржепішевського. – К.: ЦНЛ, 2004.

27. Міжнародні економічні відносини: Система регулювання міжнародних економічних відносин / А.С.Філіпенко, І.В.Бураковський, В.С.Будкін та інші. — К.: Либідь, 1994.

28. Образовательный стандарт высшей школы: сегодня и завтра / Под ред.. В.И. Байденко, В.А.Селезневой. – М.: Исследовательский центр качества підготовки специалистов, 2001.

29. О.Нів’євський. СОТ та сільське господарство. - К.: Український центр міжнародної інтеграції, 2006.

30. Ф.Павел, І.Бураковський. Економічний вплив вступу України до COT,
Попередні результати розрахунків на основі моделі загальної рівноваги//Вступ до світової організації торгівлі: нові можливості для України/ Підготовлено експертною групою Українського центру міжнародної інтеграції. - К.: Вид-во «Нора-прінт», 2006.

31. Пахомов Ю.М., Лук’яненко Д.Г., Губський Б.В. Національні економіки в глобальному конкурентному середовищі, — К.: “Україна”, 1997.

Дата добавления: 2015-05-22