Специфічні особливості розвитку шлюбу та сім'ї в українському суспільстві

На основі вивчення матеріалів археологічних розкопок давніх поселень на території України, датованих 4500-2000 рр. до Різдва Христового, вчені зробили певні висновки про особливості побу­ту, родинного життя наших пращурів. У Трипільський період люди жили великими або малими родинами в окремих двоповерхових будівлях, розміщених радіусами коло річок чи водоймищ.

У культурніших племен вже в давні часи практикувалась інша форма шлюбу - через купно. «Поляни, - каже літописець, - мали звичай тихий і спокійний, знали сором перед невістками і сестра­ми й матерями своїми і мали шлюбні звичаї і жених не ходив си­лою по дівчину, але приводили її ввечері, а другого дня приносили те, що давали за нею».

Майже до XVI ст. в Україні побутував громадянський шлюб, заснований на народних весільних звичаях. Починаючи з XVI ст. шлюб підпав під контроль церкви, яка оголосила його таїнством, і тільки через вінчання ця акція набувала чинності. У поглядах на шлюб і сім'ю церква керувалася нормами християнської моралі, а саме святості шлюбного союзу, подружньої вірності. Церква забороняла одруження між представниками різних конфесій, а також між родичами до 6-го коліна.

Крім згаданих різновидів шлюбних звичаїв, існували шлюби крадені та з відходом. Шлюби крадені генетично близькі давнім шлюбам із викраденням, але мають свої особливості, оскільки передбачають викрадення дівчини, зазвичай, з її згоди. Про вик­радення не знали лише батьки, які не погоджувались на шлюб своєї дитини.

Важкі випробування пережила українська сім'я після Переяс­лавської Ради. Через заборону української мови, культури, тради­цій, насадження ідеї меншовартості народу, який з «росів» перет­ворювався у «малоросів», примусове розповсюдження російської мови, шлюбно-сімейна звичаєвість була приречена на виснажен­ня.

Серед українців побутувало кілька різновидів розширеної сім'ї, які відповідали окремим стадіям її розвитку. Найхарактернішою була братерська сім'я. Вона являла собою спілку індивідуальних сімей, об'єднаних спорідненням за чоловічою лінією до п'ятого коліна. Всі її члени мали спільне майно та господарство і мешка­ли на одній території в окремих житлах, розташованих довкола житла глави родини.

Наприкінці XVIII ст. почався остаточний розпад великої сім'ї і розукрупнення розширеної. Остання стадія цього процесу - ав­тономізація (відокремлення подружніх пар не тільки від розши­рених, а й від простих сімей).

На початку XX ст. у Росії взагалі, в Україні зокрема, відчував­ся дух ліберальних змін. Деякі популярні романисти того часу від­верто описували проблеми і суперечності у сфері сексуальності. Природа статі і еротика серйозно обговорювались філософами (В. Соловйов, М. Бердяєв, В. Розанов). Ці проблеми піднімались також в рамках медичних, історичних, етнографічних і антропо­логічних дисциплін. Почали проводити перші опитування, що стосувались проблем сексуальності.

У 20-х роках процвітали різноманітні теорії «крилатого» і «без­крилого» Еросу. Серед відомих теорій Еросу виді­лимо такі:

1. Анархістський напрям.

2.Соціально-біологічний напрям.

3. Грубо-економічний напрям.

Дата добавления: 2015-05-22