Тема лекції: Сім’я і її вплив на формування особистості дитини

План:

1. Роль сім’ї в соціалізації дитини.
2. Психологічні механізми соціалізації за допомогою яких батьки впливають на дітей.
3. Стилі сімейного виховання.
4. Взаємозв’язок сімейного виховання і особливостей становлення особистості дитини.
5. Вплив неадекватного батьківського ставлення до дитини на відхилення в психологічному особистісного розвитку.

1. Особливості що впливають на становлення особистості дитини:

1. наявність усіх форм життєдіяльності людини, що реалізуються через функції сім’ї. В результаті цього сім’я формує власний спосіб життя мікрокультуру, основою є цінності й елементи культури суспільства.

Суспільство в мініатюрі з якого відбувається соціальна взаємодія взагалі.

2. Включення дитини в сім’ю з дня її народження, відбувається формування уявлення про добро і зло, коли дитина сприймає виховний вплив.

3. безперервність, тривалість контакту людей різної статі, віку, життєвого досвіду це спричинює до прийняття зразків поведінки батьків.

4. переважно емоційний характер зв’язків між членами сім’ї, що будується на людові і симпатії та створює позитивну основу для опрацювання дитиною неусвідомлених дитиною соціально – психологічних механізмів впливу, як наслідування, навіювання, психологічне зараження.

Важливе місце має первинна соціалізація дитини в сім’ї.

Стадії:

1. (0 – 1 р) – розвиток довіри – недовіри до оточуючого світу.

2. (1- 3 р) – автономія сором та сумнів.

3. (3 – 6 р.) – „”інтуїтивність – провина”, активність.

2. Характеристики що визначають особливості соціалізації в сім’ї.

1. соціально – демографічна структура сім’ї. (соціальний стан членів сім’ї, професійний статус, вік, кількість членів сім’ї, наявність різних поколінь)

2. психологічний клімат, емоційна налаштованість в сім’ї.

3. тривалість та характер спілкування з дітьми.

Загальна психолого – педагогічна культура батьків.

4. зв’язок сім’ї з іншими соціальними інститутами.

5. матеріально – побутові умови.

3. Механізми соціалізації за допомогою яких батьки впливають на дітей.

1. ідентифікація і наслідування – діти засвоюють соціальні норми поведінки, ціннісні орієнтації. Ідентифікація передбачає ототожнення дитини з батьками на основі сильного емоційного зв’язку з ними батьки впливають на дітей через механізм підкріплення. Заохочують поведінку – що вважається правильною і карають дитину за порушення правил – батьки використовують системі норм. Заохочення які використовують батьки:

- соціальні (похвала)

- матеріальні.

Ефективні та неефективні засоби заохочення дітей.

Засоби заохочення.
ефективні	неефективні
Заохочення пропорційне до зусиль втрачених дитиною.	Заохочення не залежить від зусиль витрачених дитиною.
Батьки пояснюють що саме варте заохочення.	Заохочення в цілому.
Заохочується досягнення певним результатом що відповідають інтересам та індивідуально – психологічним можливостям дитини.	Заохочується досягнення результатів взагалі, часто таким що не відповідають інтересам та індивідуально – психологічним можливостям.
Досягнення дитини батьки оцінюють порівняно з попередніми досягненнями.	Досягнення дитини порівнюється з досягненнями інших орієнтуючи дитину на конкуренцію.
Пов’язуючи досягнення з докладанням зусиль батьки показують можливість досягнень у майбутньому, залежно від реалізації потенційних можливостей дитини.	Досягнення дитини батьки пов’язують з наявністю здібностей, сприятливих обставин, їх власним зусиллям.
Розвивати в дитини внутрішню мотивацію досягнень успіху у діяльності і тому дитина намагається розвинути відповідні вміння чи отримати задоволення від діяльності.	Заохочуючи батьки опираються на зовнішні стимули, тому дитина прагне успіху, щоб отримати винагороду перемогти когось.
Батьки сприяють виявлення зацікавленості в досягненні успіхів коли досягнуто попередніх результатів.	Батьки відволікають від необхідності постійно працювати для досягнення успіху.

Важливою умовою механізмів впливу є авторитет батьків.

Види:

1. формальний.

функціональний. (компетентність, ерудиція, досвід)

3. особистий. (від особистих якостей)

Основні види помилкового авторитету:

1. авторитет пригноблення – діти затуркані, безпорадні.

2. авторитет чванства – вихваляються заслугами, є зарозумілими, хвалькуваті.

3. авторитет підкупу – слухняність – купується.

Справжній авторитет ґрунтується на любові, повазі до особистості дитини в поєднанні з вимогливістю до неї.

4. Особливо важливі для розвитку особистості дитини є ознаки які визначають поведінку батьків:

1. прийняття (любов, тепло) – не прийняття (ворожість) – основні засоби виховання є увага та заохочення.

2. тепло – стримування – основними засобами виховання є суворість, покарання.

У 1 випадку батьки впливають через похвалу, пояснення її дій, обґрунтовують вимоги.

У 2 випадку тактика стримування припускає застосування влади через покарання, наказ, контроль.

Баумрінд виділила 3 моделі поведінки дітей від батьків:

1. – діти з високим рівнем незалежності, зрілості, впевненості, активності, допитливості, які вміють розбиратися в оточенні.

2 – діти недостатньо впевнені, залякані, недовірливі.

3 – невпевнені, недопитливі, нестримані.

Здійснивши дослідження Баумрінд вирізнила 4 показники поведінки батьків, що впливають на формування рис:

* Зрілість (високий бал свідчить про те що батьки висувають вимоги які сприяють формуванню у дітей зрілості, самостійності, високого рівня здібностей в інтелектуальних, соціально – емоційних сферах.)

* Спілкування (високий бал свідчить про те що батьки орієнтовані на переконання дитини, обґрунтування вимог, готовність вислухати думки дитини)

* Доброзичливість (батьки зацікавлені у розвитку дитини (похвала, радість) тепле ставлення до дитини (любов, турбота).

* Контроль (істотний вплив батьків на діяльність дітей, послідовність у висуванні вимог)

Три моделі поведінки батьків пов’язані з фактором контролю, що відповідають поведінці дітей.

1. авторитетна – батьківський контроль. – відповідає моделі 1 повед. дітей.

2. авторитарна – модель 2.

3. поблажлива – модель 3.

Адекватний контроль з боку батьків (м 1) припускає поєднання емоційного сприйняття з великою кількістю вимог до дитини, їх зрозумілістю, несуперечністю.

Сукупність установок батьків, їх емоційне становлення до дитини прийняття дитини батьками і відповідних способів поведінки утворюють стилі виховання.

Шефер виділяє такі стилі виховання:

* Авторитарний.

* Ліберальний.

* Демократичний.

Оптимальним стилем виховання є демократичний:

1. рівень вербального спілкування дитини – батьків збільшується.

2. Включення дитини в обговорення сімейних проблем.

3. Врахування їх думки.

4. Готовність прийти на допомогу та адекватний батьківський контроль.

5. Гарбузов виділив 3 типи неправильного виховання, що практикуються батьками дітей хворих на неврози:

1. (неприйняття, емоційне відторгнення.) неприйняття індивідуальних особливостей дитини та жорстокий контроль, регламентація життя дитини, нав’язування єдиного правильного типу поведінки, поряд з жорстоким рівнем контролю може поєднуватися з недостатнім рівнем контролю, байдужістю.
2. (гіперсоціалізація) тривожно – недовірлива концентрація батьків на стані здоров’я дитини її соціальному статусі, очікуванні успіху з недооцінюванням індивідуально – психологічних особливостей дитини.
3. (кумир сім’ї) центрація батьків на дитині, потурання примхам на шкоду іншим членам сім’ї.

Личко та Ейдеміллер виділили такі стилі виховання:

1. гіпопротекція – недостатність опіки і контролю за поведінку дитини, брак уваги, невключеність у життя.

2. домінуюча гіперпротекція – загострена увага та обмеження та заборони що ведуть до нерішучості, несамостійності.

3. підвищена моральна відповідальність – покладення відповідальності на дитину за життя та благополуччя близьких, що не відповідає віку і можливостям дитини.

4. змішаний стиль – неузгодженість і суперечливість установок батьків на виховання дитини.

Причини неадекватного ставлення до дитини:

1. психолого – педагогічна некомпетентність батьків

2. особистісні особливості батьків.

3. особливості взаємин подружжя що проектуються на дитині.

Дисгармонійні стосунки в сім’ї призводять до того, що окремі її члени використовують дитину для вирішення власних проблем.

Дослідники які вивчали це виокремили три форми негараздів що спостерігаються в цих родинах:

1. суперництво

2. уявне співробітництво.

3. ізоляція.

Дата добавления: 2015-05-22