Проблема руської народності. Русь в етнополітичній історії України та інших східнослов'янських народів

Дещо своєрідною була інтерпретація ідеї етнічної єдності східних слов'ян російських істориків - М. Карамзіна, С. Соловйова, В. Ключевського, які висвітлювали історію Київської Русі як перший період існування Російської держави, праукраїнці та прабілоруси зображалися не як окремі етнічні утворення, а лише як гілки єдиного російського народу. Ще далі в середині XIX ст. пішов М. Погодін. За його концепцією, у Києві до XIII ст. жили росіяни, які тільки після татарського нашестя емігрували на Верхню Волгу, а на їхнє місце з Галичини та Волині прийшли українці.

Критикуючи погляди М. Погодіна, М. Грушевський У своїх працях обстоював ідею безперервності та нерозривності українського історичного процесу і дійшов висновку, що український народ на своїх історичних землях існує з IV ст. н. е. спершу під назвою антів, потім полян, а згодом русів. Київська держана, право, культура були витвором однієї народності - українсько-руської, а Володимиро-Московська держава не була ні спадкоємицею, ані наступницею Київської Русі, вона виросла на своєму корені і є наслідком енергії та активності народності "великоруської" (російської).

На їхню думку, про реальне існування в межах Київської Русі давньоруської народності свідчать такі суспільні процеси та явища:

· сформувалася єдина давньоруська літературна мова як мова державного управління і законодавства, розвитку літератури та культури;

· укорінились єдині традиції, звичаї, юридичні норми (починаючи з другої половини І тис. на більшій частині східнослов'янської території існував стереотипний під-курганний обряд поховання; на теренах усієї Київської Русі функціонувала "Руська правда" тощо);

· усталилась єдина матеріальна культура (археологічні розкопки та писемні джерела свідчать про повну чи часткову аналогічність у різних районах давньоруської держави таких компонентів культури, як одяг знаті і воїнів, зброя, фортеці та інші оборонні споруди, спосіб будівництва доріг, типи тих або інших ремісничих виробів тощо);

· з'явилась єдина руська етнічна свідомість (літописці, як правило, говорять про Русь як сукупність усіх земель-князівств; все східнослов'янське населення органічно прийняло етнонім "руський", "русин", "русич");

· консолідувалась елітна верства вищих феодалів Київської Русі, що вела свій родовід від династії Рюриковичів і не поділяла себе етнічно.

В основі альтернативи теорії єдиної східнослов'янської етнокультурної спільноти лежить теза про те, що українська, російська та білоруська народності почали консолідуватися задовго до утворення Київської Русі.

Отже, питання визначення етнічної структури Київської Русі й досі лишається відкритим. Подальші пошуки істини вимагають від дослідників максимального дистанціювання від політичної кон'юнктури, розширення кола джерел (археологічних, лінгвістичних тощо), які піддаються аналізу, пошуку нових ідей та підходів у процесі дослідження та інтерпретації вже відомих фактів та матеріалів.

8. Галицько-Волинське князівство – державна організація "Малої Русі".

Розвиток землеробства, скотарства, ремесел і торгівлі зумовив зростання могутності Галицького і Волинського князівств, розташованих на південно-західній околиці Русі.

У Галицькій і Волинського землях зростало князівське, боярське і церковне землеволодіння. Селяни і міська біднота обтяжувалися повинностями (утримання військ, будівництво та ремонт шляхів, фортець мостів) і численними податками на корить бояр. У 1159 році в Галицькій землі вибухнуло народне повстання проти гнобителів, але його придушили військові дружини князя. Наростаюча загроза агресії з боку іноземних держав змусили князів об'єднати Галицьку і Волинську землі в одне князівство (1199р.). Волинський князь Роман Мстиславич придушив боярську опозицію, вів успішну боротьбу проти половців, а також сусідніх держав, що прагнули захопити Галичину і Волинь. Під його владою об’єднались Галичина Волинь і Київщина. Князь Роман Мстиславич загинув в одній з битв з ворогами у 1205 р. Після смерті Романа боярські міжусобиці в Галицько-Волинському князівстві загострилися. Різні боярські групи намагалися захопити владу, щоб використати її для власного збагачення у 1205 р.

Дата добавления: 2015-05-22