Надбавка посередницько-збутових та торговельних організацій

Процес надходження товару від виробника до кінцевого споживача (населення) може мати такі стадії: виробник — посередник — підприємство, виробник — роздрібна торгівля — населення, або виробник — посередник — роздрібна торгівля — населення. У цьому процесі можуть брати участь кілька посередників. Такий ланцюговий зв'язок зумовлює необхідність встановлення цін на кожному етапі товаропросування, що досягається за допомогою застосування посередницько-збутових і торговельних надбавок. Такі надбавки є самостійними елементами ціни і за своєю економічною природою аналогічні оптовим цінам підприємства. Вони покликані відшкодовувати витрати обігу продукції і забезпечувати отримання прибутку посередницьким і торговельним організаціям. Тому розмір надбавки залежить від величини витрат у сфері обігу (заробітна плата, транспортні та навантажувально-розвантажувальні роботи, паливно-енергетичні витрати, амортизація, оренда приміщень тощо), бажаного рівня прибутку та обсягу продажу, враховуючи, що надбавки є формою доданої вартості, до їхнього складу входить відповідний податок. Тоді посередницько-збутові і торговельні надбавки складаються з таких елементів:

Нп(т) = ВО +П+ПДВ

де Н_П(Т) — посередницько-збутова (торговельна) надбавка, грн.;

ВО — витрати обігу посередницької (торговельної) організації, грн.

Рівень посередницьких і торговельних надбавок державою в цілому не обмежується. Вони визначаються за погодженням сторін і встановлюються, як правило, у відсотках до ціни придбання товару. З окремих видів продукції місцеві органи влади регулюють рівень посередницьких і торговельних надбавок шляхом встановлення їхніх граничних рівнів. Вони діють на вітчизняні та деякі імпортні лікарські засоби і вироби медичного призначення, окремі види хліба і хлібобулочних виробів, борошно пшеничне та житнє, дитяче харчування та деякі інші види продовольчих товарів, ціни на які декларуються на місцях.

Розрахунок ціни з надбавкою здійснюється за формулою:

Цр=Цп*(1+Н/100)

де Ц_Р — ціна реалізації товару, грн.;

Ц_П — ціна придбання (відпускна ціна виробника чи посередника), грн.;

Н — посередницька або торговельна надбавка, %.

Наприклад, магазин придбав у виробника одиницю товару за відпускною ціною 360грн і встановив до неї надбавку в розмірі 15%. Тоді роздрібна ціна магазину дорівнюватиме 414грн [360*(1+0.15)], а торговельна надбавка — 54грн (414 — 360). Таким чином методом визначається надбавка і відпускна ціна посередника.

В окремих випадках виникає необхідність використовувати не надбавку до ціни, а її знижку. Застосування знижки в основному зумовлене ситуацією, коли постачальник (виробник чи генеральний дилер) сам пропонує продавцю ціну кінцевої реалізації. Тоді продавець повинен визначити ціну придбання, за якою йому доцільно купити таку продукцію, щоб забезпечити собі бажану величину торговельної знижки. У цьому випадку ціну придбання можна визначити за формулою:

Цп=Цр*(1-З/100)

де 3 — торговельна (посередницька) знижка, %.

Наприклад, якщо постачальник пропонує продавцю встановити роздрібну ціну товару в розмірі 414грн, то при знижці в 13 %, ціна придбання для нього має не перевищувати 360грн [(414*(1-0,13)]. У такому разі магазин одержить на свою користь знижку в розмірі 54грн (414-360).

Таким чином, частку роздрібної ціни, яка залишається на користь торговельної (посередницько-збутової) організації, можна розглядати, з одного боку, як надбавку до ціни придбання, а з іншого, як знижку з ціни реалізації. При цьому абсолютні величини надбавки або знижки збігатимуться, а відсоткові значення будуть різними в абсолютному значенні, що зумовлено неоднаковою базою їхнього обчислення.

Дата добавления: 2015-05-22