Українська партія соціалістів-революціонерів

Українська демократична партія, Українська радикальна партія, Українська демо-радикальна партія.

Українська народна партія.

Базові принципи і ультрарадикалізм «Самостійної України» М. Міхновського не підтримала більшість рупівців. Це призвело до першого розколу партії у 1902 р. і утворення прихильниками національного радикалізму Української народної партії (УНП). Це була організація націоналістичного напрямку. Політична орієнтація партії була викладена у «10 заповідях українця». Основним гаслом УНП було «Україна для українців». Зі складу УНП 1904 р. вийшла терористична група В. Чеховського "Оборона України", яка намагалася підірвати пам'ятник царям у Києві, Одесі, Полтаві, О. Пушкіну у Харкові. Партія була малочисельною і після 1907 р. її діяльність занепала. У 1909 р. вона припинила своє існування зовсім.

Напередодні революції 1905 р. в Україні активізувалися ліберальні сили. 1904 р. вони створили у Києві Українську демократичну партію (УДП). Її лідерами були О.Лотоцький, Є.Тимченко, Є.Чикаленко. Партія обстоювала встановлення конституційної монархії, проведення широких соціальних реформ та надання Україні автономних прав у межах федеративної Росії. Восени 1904 р. створено Українську радикальну партію (УРП), лідерами якої стали Б.Грінченко і С.Єфремов.Обидві партії - УДП і УРП, нечисленні за складом, в одному з документів особливого відділу департаменту поліції віднесені до типу "конституційно-демократичних". З ряду питань УДП і УРП стояли на радикальніших позиціях (наприклад, вимога автономії України, визнання соціалістичної перспективи тощо).В 1905 p. пройшло обєднання УДП і УРП, які відзначалися ідейною близькістю платформ, і створено Українську демо-радикальну партію (УДРП). Найвидатнішими її представниками були Б. Грінченко, С. Єфремов, М. Левицький. Ф. Матушевський, В. Науменко, Є.Чикаленко та ін. УДРП була партією парламентського типу, але після червневого перевороту 1907 р. припинила свою діяльність.

У 1906 р. виникла Українська партія соціалістів-революціонерів (УПСР). Однак розгорнути активну діяльність їй не вдалося.

У зазначений час, крім національних політичних партій в Наддніпрянській Україні діяли й місцеві організації загальноросійських партій, які за своєю чисельністю і впливом явно переважали національні партії. Характерною рисою цього періоду була абсолютна перевага в українському русі лівих національно-соціалістичних сил. Українські ліберали та консерватори не змогли організаційно згуртувати свої сили на національному ґрунті і тому, як правило, орієнтувалися на загальноросійські політичні партії консервативного та ліберального напрямів.

Дата добавления: 2015-05-22