Основні типи грошових систем, їх еволюція. Системи металевого й кредитного обігу

Тип грошової системи визначається змістом її елементів та їх взаємодією, які обумовлюють тенденції розвитку та закономірності функціонування грошової системи.

Типи грошових систем класифікуються:

1. Як елемент господарського механізму:

— грошова система ринкового зразка (при цьому регулювання грошового обігу відбувається через використання економічних методів впливу на обсяг, динаміку і структуру грошової маси);

— грошова система неринкового зразка (характерна наявністю обмежень функціонування грошей; талони, картки). Регулювання грошового обігу здійснюється адміністративними методами (розмежування сфер готівкового та безготівкового грошового обігу, заборона певних грошових операцій, проведення контролю за грошовими операціями суб'єктами економічних відносин, лімітування кредитів та ін.).

2. Відповідно до механізму регулювання валютних відносин:

— грошова система відкритого типу (відсутні обмеження на проведення валютних операцій юридичними та фізичними особами. Національна економіка органічно введена у світову);

— грошова система закритого типу (передбачає використання валютних обмежень. Національна грошова система ізольована від світової).

3. Відповідно до загальних законів функціонування грошей:

— саморегулююча грошова система (характерна дія механізму стихійного регулювання грошового обігу. Саморегульованими були системи металевого обігу);

— регульована грошова система (порядок регулювання грошового обігу є окремим елементом грошової системи).

Еволюція грошових систем характерна виникненням і розвитком таких систем, як: металевого, паперово-грошового та кредитного обігу.

Історично система металевого обігу реалізувалась у формі біметалізму та монометалізму. При біметалізмі роль загального еквівалента законодавчо закріплялася за двома металами — золотом і сріблом. Відповідно до принципів регулювання співвідношення між золотими і срібними монетами виділяють три різновиди біметалізму:

— система паралельної валюти, за якої співвідношення між золотими і срібними монетами встановлюється стихійно на ринковій основі;

— система подвійної валюти, коли таке співвідношення визначається державою;

— система "кульгаючої" валюти, коли один із видів монет карбується в закритому порядку.

Монометалізм — це грошова система, за якої лише один вид металу виконує роль грошей. Різновидами монометалізму є:

— золотомонетний стандарт (передбачав безпосередній обіг золотих монет, а також вільний обмін грошових знаків (банкнот) на золото);

— золотозлитковий стандарт (згідно з яким монети в обіг не випускались, але забезпечувався обмін банкнот на стандартні золоті злитки);

— золотодевізний стандарт (національні грошові одиниці обмінювалися на іноземну валюту (девізи), розмінну на золото).

Отже, система металевого обігу — це обіг металевих грошових знаків (монет).

Для системи паперово-грошового обігу характерна бюджетна емісія, яка може бути у двох формах: випуск казначейських білетів; покриття бюджетного дефіциту за рахунок кредитної емісії. Регулювання грошового обігу здійснюється заходами, спрямованими на оздоровлення фінансів і збалансування бюджету.

Система кредитного обігу — це випуск і рух грошових знаків, що виникають на основі кредиту. Органом регулювання грошового обігу є банківська система.

10. Національна економіка

Економічні ресурси використовують у межах національної економіки і відповідно певної господарської (економічної) системи. Національна економіка, або господарство країни, - це сукупність домогосподарств, підприємств, відповідних державних інституцій, установ, інфраструктури та різних активів у межах певного природного середовища й державної території. Основне завдання національної економіки -виробництво й розподіл споживчих і капітальних благ, потрібних для підтримання життєдіяльності суспільства.

У національній економіці виділяють фізичну і грошову.

Фізична економіка охоплює виробничі ресурси та вироблені життєві блага. Розвиток фізичної економіки характеризують за допомогою різних натуральних показників обсягів виробництва і споживання конкретних товарів і послуг, зайнятості населення тощо.

Головним компонентом монетарної економіки є гроші й пов´язані з ними процентні ставки, валютні курси тощо. Монетарна економіка обслуговує фізичну економіку, впливає на неї, але має власні закономірності розвитку. Фізична й монетарна економіки утворюють складну єдність.

Національна економіка складається із галузей. Галузь є частиною національної економіки, сукупністю підприємств і виробництв, які виготовляють однакову або подібну продукцію. Співвідношення між окремими галузями національної економіки називають її галузевою структурою. У національній економіці прийнято виокремлювати:

галузі матеріального виробництва;

галузі нематеріального виробництва.

Отже, національна економіка має складну структуру і функціонує як певне системне утворення - економічна система.

Економічна система - це спосіб організації економіки, сукупність взаємопов´язаних і відповідно впорядкованих її Економічні системи

структурних елементів (галузей, підприємств, господарських суб´єктів та людей, що стоять за ними), які визначають взаємозв ´язки міме виробниками та споживачами благ і послуг.

Економічна система є структурним елементом сутності вищого порядку -суспільноїсистеми, з якою тісно взаємопов´язана, впливає на неї, оскільки пронизує усі важливі сфери її життєдіяльності. Економічна система відкрита до впливу всіх інших чинників -суспільних і природних. Люди, щоб спростити собі пізнання світу, вдаються до певного "виспеціалізування" цього процесу, зокрема й економічного пізнання.

Місце економіки в суспільній системі визначає те, що вона постачає потрібні для її життєдіяльності блага на основі раціонального використання обмежених ресурсів.

Економічна система має складну структуру, яка формується багатьма чинниками: панівними цінностями, політичним ладом, правовим та екологічним компонентами, економічним механізмом (регулятором поведінки господарських суб´єктів). Суттєвий вплив на економічну систему мають і так звані "неформальні інститути": традиції, звичаї, господарська етика, історична пам´ять - менталітет народу, а також географічне середовище, а нині й глобалізаційні процеси.

Чільне місце у функціюванні економічної системи належить головним економічним суб´єктам. У сучасній ринковій економіці ними є домогосподарства, фірми і держава. В умовах глобалізації на національні економічні системи істотно впливають різні наднаціональні утворення - інтеграційні структури (наприклад, ЄС), та міжнародні економічні інститути (СОТ, МБРР, МВФ та ін.).

За всієї важливості господарських суб´єктів в економічній системі центральне місце в ній належить людині, роль якої не обмежується тільки її здатністю до праці (робочою силою). У постіндустріальному суспільстві надзвичайно важливою стає людина як особистість, як носій знань, інтелекту, інформації тощо, усього того, що має назву "людський капітал". Людина із суб´єкта господарської діяльності все більше стає його об´єктом -саме на неї, на задоволення її матеріальних і духовних потреб все більше орієнтується вся господарська діяльність сучасної так званої "нової економіки".

Економічна система визначає розв´язання проблем господарського життя, проблем економічної організації суспільства.

11. Типізація економічних систем

Економічна (господарська) система — це особливим чином упорядкована, скоординована система зв'язку між суб'єктами національної економіки.

Виділяють такі основні типи економічних систем:

традиційна (натуральне господарство);

ринкова;

адміністративно-командна (АКС);

змішана (ринкова економіка змішаного типу);

перехідна.

Кожен з них має свій механізм регулювання економічних процесів. Так, регулятором ринкової економіки є ринковий механізм, АКС — планово-державний (адміністративно-командна система управління), ринкової економіки змішаного типу — змішана система регулювання.

Ринковий механізм — спосіб (форма) організації та функціонування відносин між суб'єктами господарювання, що базується на принципах економічної свободи, вільної взаємодії попиту і пропозиції, вільного ціноутворення, конкуренції.

Планово-державний механізм (адміністративно-командна система управління) — це жорстко централізоване, тотальне державне управління соціально-економічним розвитком країни на основі директивного плану.
Змішане управління національною економікою — система управління, яка базується на плюралізмі (різноманітності) форм власності та органічно поєднує переваги ринкових і державних регуляторів.
Характерні риси змішаної системи управління

Основним регулятором економічних процесів виступає ринковий механізм. Державне регулювання економіки доповнює ринкові важелі.

Система поєднує гнучкість ринкового саморегулювання, що забезпечує високу економічну ефективність виробництва, можливість задоволення численних і швидкоплинних особистих потреб і стійкість державного управління, необхідного для задоволення соціальних потреб суспільства.
Забезпечується реалізація вищих макроекономічних цілей: макроекономічна ефективність і конкурентноздатність, соціальна справедливість, стабільне економічне зростання.
Поряд з ринковими і державними макроекономічними регуляторами формується (насамперед у західноєвропейських та скандинавських країнах) ще один елемент управління — інститут соціального партнерства.
У сучасних умовах управління розвитком національної економіки передбачає врахування рішень наднаціональних, міждержавних органів, а також корпоративного управління.
Механізм макроекономічного регулювання ринкової економіки змішаного типу — система макроекономічних регуляторів, що складається з таких основних елементів:
ринкові регулятори;

важелі державного впливу на економіку (державне регулювання);

корпоративне управління;

інститут соціального партнерства.

Інститут соціального партнерства виконує функцію узгодження (пошуку консенсусу — лат. згода, одностайність) загальнодержавних і групових інтересів у соціально-економічній сфері (доходів, зайнятості, умов праці тощо) шляхом переговорів, консультацій і досягнення домовленостей за участю представників цих груп.

12. Інфраструктура фінансового ринку включає фондові біржі — організований і регіонально функціонуючий ринок, на якому відбувається купівля-продаж цінних паперів-акцій, облігацій, сертифікатів тощо. Емітенти випускають цінні папери, щоб залучити капітал. Інвестори купують ці папери, щоб вигідно вкласти гроші. Вигідність інвестицій у ту чи іншу галузь визначається вартістю тих чи інших цінних паперів, яка в свою чергу визначається попитом на них на біржі. Таким чином фондові біржі здійснюють перерозподіл капіталу між компаніями, галузями, сферами виробництва й обслуговування на користь найперспективніших.

Власник цінних паперів, який вирішив їх продати, звертається до біржових посередників — брокерів та дилерів. Останні шукають охочих придбати цінні папери. Маклери — штатні працівники біржі, оформляють угоди між продавцями і покупцями цінних паперів.

Діяльність фондової біржі в Україні регулюється законом "Про цінні папери і фондову біржу". З 1992 року функціонує Українська фондова біржа. Вищим ії органом є Загальні збори членів, які обирають Біржову раду терміном на 5 років, та виконавчий орган — Правління біржі. Українська фондова біржа має розгалужену мережу регіональних центрів та філіалів. На початок 2005 року в Україні практичну діяльність здійснювали 19 фондових бірж та їхніх філій.

Інфраструктура фінансового ринку включає також валютні біржі, які являють собою особливу сферу економічних відносин, де здійснюються операції з обміну валют і платіжних документів (чеків, векселів, телеграфних і поштових переказів).

У наші дні практично всі операції з іноземною валютою і золотом проводяться банками. Банки здійснюють угоди за свій рахунок або за дорученням своїх клієнтів.

Валютний курс, тобто вартість кожної валюти в інших валютах встановлює співвідношення попиту і пропозиції. Цей курс використовується у міжнародних банківських розрахунках та при обміні валют. У сучасних умовах переважає пряма міжбанківська торгівля валютою, тому роль валютних бірж дещо знижується. На початок 2003 року в Україні практичну діяльність здійснювали 2 валютні біржі.

Банки — це кредитно-фінансові установи, що здійснюють залучення грошових ресурсів населення, підприємств, організацій, надання кредитів та позик, випуск цінних паперів. Державні банки у більшості країн світу також здійснюють емісію — випуск грошей в обіг.

13. Інфраструктура реального сектору економіки

Серед багатьох елементів інфраструктури реальної економіки, які обслуговують ринки товарів і послуг, природних ресурсів і ринок праці, особливо важливим є інститут біржі. Термін "біржа", за однією версією, походить від латинського слова "Ьигза", що означає "шкіряний гаманець", за іншою - від імені першого біржовика голландського купця Уап ае Вигзе. Нас цікавить не стільки походження терміна, скільки те, чому так поширені біржі в ринковій економіці.

Біржі виникли давно. Ще у Стародавньому Римі відбувалися збори торгівців з метою обміну інформацією та укладання угод.

Особливо поширилися біржі (товарні) у ХУІ-ХУП ст., що пов´язано з Великими географічними відкриттями, зокрема відкриттям Америки. Це були часи розвитку бірж у Венеції, Генуї, Антверпені, Ліоні, Амстердамі, Бремені, Гамбурзі. Згодом центр біржової торгівлі перемістився до Англії. У XIX ст. розвиток виробництва призвів до виникнення широкої мережі бірж у Німеччині, США, Франції, Японії, Росії. Найбільші біржі стали центрами торгівлі міжнародного значення. У XX ст. центр біржової торгівлі перемістився до США, на які у 90-ті роки XX ст. припадало майже 80 угод з кожних 100.

За час тривалої еволюції сталися зміни у структурі бірж, яка, до того ж, відображає й специфіку країн, у яких вони функціонують. Отже, виникнення і розвиток інституту біржі пов´язані з розширенням ринкових відносин, зокрема зі зростанням торгівлі сировинними ресурсами і сільськогосподарськими товарами, а згодом і цінними паперами. Традиційна організація торгівлі -ярмарок - вже не могла задовольняти контрагентів ринку; на зміну йому й приходить біржа, як досконаліша форма торгівлі. Особливостями біржової торгівлі було те, що вона, на відміну від ярмарку, функціонує практично щоденно і, до того ж, торгує товарами з особливими рисами. Біржовим товарам властиві: масовість, взаємозамінюваність у межах своїх товарних груп, непередбачуваність коливання цін, що й зробило їх біржовими.

Специфіка цих товарів зумовила особливу увагу покупців і продавців до їхньої ціни, щоб вона відображала реальне співвідношення між попитом і пропозицією. Це міг забезпечити тільки високоцентралізований ринок, спроможний оперативно опрацьовувати велику кількість інформації. Таким інститутом і стала біржа, де стикаються попит і пропозиція.

Біржа -містке поняття. Під біржею розуміють передусім постійне місце, де регулярно й у визначений час відбувається торгівля певними товарами. Біржа - це торговельний посередник між покупцем та продавцем, і об´єднання фізичних та юридичних осіб (продавців, покупців і торгівців), які розробляють правила, що сприяють проведенню торговельних операцій. З економічного погляду, чи не найважливіша ознака біржі та, що вона є особливим механізмом ціноутворення. Експертним шляхом на біржі визначають так звану котирувальну ціну, яка є ціною рівноваги попиту і пропозиції певного товару. Цю операцію виконує виборний орган біржі - котирувальна комісія. Котирувальну ціну визначають на певний термін або дату, вона є орієнтиром для покупців і продавців під час укладення угод. Котирування цін - важливий інструмент регулювання ринку, а, отже, й управління господарським життям країни.

Інформацію про котирувальну ціну, як і про обсяги угод, передають для публікації. Гласність угод - важливий принцип діяльності біржі, прозорість процесу формування цін вигідна не тільки для учасників біржових торгів, але й для тих торговців, які укладають угоди поза біржею -для них інформація з біржі є надійним орієнтиром.

Отже, біржа - це вища форма ринку, організований і регульований ринок. Біржа - продукт саморозвитку ринку, вона доводить здатність ринкової системи до самоудосконалення і саморегулювання.

Особливістю біржі є те, що вона орієнтована на якийсь певний вид товару або групу товарів. Це масові стандартні товари. Зазвичай, сам товар на біржі відсутній, що тільки наголошує, що біржа є передусім засобом поєднання попиту і пропозиції й визначення ринкової ціни.

Щодо організаційно-правової форми, то біржі створюють як акціонерні товариства, головно, закритого типу. Здебільшого біржі - це недержавно-комерційні підприємства. Членами біржі можуть бути фізичні й юридичні особи, громадяни країни і негромадяни. Щоб стати членом біржі, потрібно виконати низку умов щодо стартового капіталу, пайових внесків тощо. Біржа має розгалужену систему управління: вищим органом управління є збори членів біржі, вищим виконавчим органом - біржоварада; функцію оперативного управління виконує правління або виконавча дирекція.

У сучасних умовах для координації діяльності біржі об´єднуються в різні асоціації і союзи. Наприклад, європейські товарні біржі об´єдналися в асоціацію, яка розробила типову документацію, зокрема форми контрактів. Національна асоціація біржових брокерів і дилерів у СІНА розробила єдину систему автоматичного котирування для фондової біржі.

Торгівля на біржі має ту особливість, що вона відбувається не безпосередньо між покупцями і продавцями, а через посередників. Ними є брокери, дилери і маклери.

Брокери - це чисті посередники, які працюють за гроші інвестора і як його агенти під час купівлі-продажу товарів (цінних паперів). За послуги вони отримують винагороду у вигляді комісійних.

Брокери об´єднані у брокерські фірми. За сучасних умов у деяких країнах брокерські компанії починають займатися і діяльністю, яка традиційно притаманна комерційним банкам.

Дилери - це посередники, які торгують на свій ризик, їхній заробіток - різниця ціни купівлі та продажу. Це дуже ризикований бізнес.

Маклери - це високваліфіковані працівники бірж, які регулюють порядок проведення торгів з активами.

Процедура продажу якогось товару на біржі виглядає приблизно так. Якщо ви бажаєте продати певний товар, який відповідає біржовим стандартам, то вам треба звернутися спочатку до брокерської контори, члена цієї біржі, зв´язатися з брокером, який прийме ваше замовлення і виконає низку пов´язаних з цим формальностей.

Усі біржові послуги оплачує клієнт. Ще до початку торговельної операції вам потрібно зробити так званий гарантійний внесок (до 10% можливої вартості всієї операції), який підтверджує ваше серйозне ставлення до справи (після закінчення угоди продажу внесок вам буде повернено). Тільки після цього ваша заявка буде передана безпосередньо на біржу, там через систему додаткових формальностей вона нарешті, потрапить у святая-святих біржі - так звану яму, де й відбувається торгівля.

Процедура в ямі виглядає досить незвично. Там постійний шум і гамір. Тому учасники торгів (брокери, дилери, маклери) користуються різнокольоровими картками, якими вони голосують "за", чи "проти", піднімаючи їх.

На біржі укладають угоди (письмово оформлені документи) з купівлі-продажу або поставки різних активів. Біржові операції відбуваються в таких напрямах: купівля-продаж реального товару; спекулятивні операції, пов´язані з перепродажем товару, якого часто ще навіть не має (він ще не вироблений, не видобутий, не вирощений) надання допоміжних послуг.

Біржові угоди

Розрізняють два типи біржових операцій: на реальний товар; угоди на термін. Якщо в першому випадку об´єктом біржової операції є реальний товар, а метою угоди - його купівля-продаж, то об´єктом

угоди на термін є не сам товар, а контракт, зобов´язання на поставку, іншими словами - титул власності на товар.

Біржова угода з реальним товаром може передбачати негайне його передання контрагентові або передання в майбутньому. У першому випадку права на товар передають під час укладання угоди, а оплату - протягом кількох (двох-трьох) днів. Угода на термін (передання товару в майбутньому) передбачає доставку товару в обумовлений угодою час, але за ціною, яка зафіксована в угоді на день укладення угоди. У цей час продавець товару зобов´язаний подати товар на

Ринкова інфраструктура

передбачений біржею склад, після цього він отримує юридичний документ, що засвідчує виконання контракту. Цей документ зберігається, як звичайно, у банку до закінчення обумовленого в контракті терміну, і після того, як покупець оплатить товар, перелається йому.

У сучасних умовах масовими стали угоди на термін (термінові угоди). Розрізняють такі їх види: форвардні; ф´ючерсні; опціонні.

Форвардні угоди - це угоди, метою яких є реальна купівля чи продаж товару (активу), вони є своєрідним засобом страхування (геджування) постачальника від можливих непередбачених несприятливих умов у майбутньому. За традицією - це позабіржові угоди, угоди без офіційного гаранта (біржі). Ці угоди передбачають твердо обумовлені умови щодо ціни, термінів оплати і поставки товару. Предметом угоди можуть бути товари, акції, облігації, валюта. У форвардній угоді беруть участь дві особи: покупець і продавець.

Ф´ючерсна угода - це контракт на майбутню поставку певного товару (активу) за попередньо узгодженою ціною. Ця угода, мабуть, не буде реалізована. Об´єктом угоди тут є сам контракт, тобто право власності на товар. Ф´ючерсна угода - це завжди біржова угода, гарантом виконання якої є сама біржа. (У цьому й полягає одна з відмінностей ф´ючерсної угоди від форвардної). Тому ф´ючерсні угоди високоліквідні. Вони дають змогу страхуватися від процентного ризику.

Опціон - це торгівля попередніми контрактами. Опціонний контракт забезпечує право купівлі (опціон покупця) або продажу (опціон продавця) певного товару або активу за визначеною ціною, яку називають виконавчою ціною, або укладеною протягом певного часу. Правда, це право може й не бути реалізоване. Цей фінансовий інструмент, як і ф´ючерси, дає змогу інвесторам зменшити процентний ризик і є формою страхування від нього. Тому покупці повинні платити певну ціну за опціонні контракти, яку називають премією, або застрахованим внеском. Предметом опціонного контракту є, як звичайно, цінні папери. Опціонні контракти також ліквідні й прибуткові.

Отже, біржа - це організація, яка, по-перше^ полегшує і впорядковує ринкові відносини; по-друге, "пов´язує між собою господарство різних регіонів країни" ´(формує єдиний національний ринок); по-третє, полегшує м виробниче і міжгалузеве переливання капіталу, впливаючи цим на структуру економіки; по-четверте, є важливим індикатором стану і розвитку економіки.

Розрізняють різні види бірж: товарні, фондові, товарно-сировинні, валютні, біржі праці. Отже, біржа - це елемент інфраструктури, який забезпечує всі ринки.

Докладніше розгляньмо два види біржі: товарну і фондову.

Товарна біржа

Товарна біржа - це оптовий товарний ринок. З організаційно-правового погляду товарна біржа - це об´єднання (асоціація) продавців, покупців і торговців-посередників з метою впорядкування торгівлі, полегшення, прискорення і здешевлення торговельних угод та операцій. Членами товарної біржі можуть бути посередницькі (брокерські, торговельні) організації, виробничі фірми, банківські установи, інвестиційні компанії, окремі громадяни, тобто юридичні та фізичні особи. Вони, згідно з визначеними біржовими правилами, укладають угоди купівлі-продажу товарів за цінами, що формуються безпосередньо в ході торгівлі, залежно від співвідношення попиту і пропозиції. Члени біржі мають вигоду від участі в торгах.

На початку 90-х років XX ст. у розвинених країнах кількість товарних бірж сягала майже 50. їхній загальний оборот перевищував 10 трлн доларів, що становило 25% їхнього ВНП.

В Україні перші товарні біржі з´явилися у XIX ст.: 1834 р. - у Кременчуці, 1865 р. - у Києві. Товарні біржі відновлені в незалежній Україні; вони функціонують на підставі Закону України "Про товарну біржу".

Товарна біржа на ринку виконує такі функції:

• збалансовує попит і пропозицію;
• упорядковує та уніфіковує ринок товарних і сировинних ресурсів;
• стимулює розвиток ринку;
• є економічним індикатором.

У розвинених країнах товарні біржі функціонують як неприбуткові асоціації, звільнені від корпоративного прибуткового податку. Статтями доходу товарних бірж є:

• засновницькі та пайові внески і відрахування організацій, членів біржі;
• доходи від надання послуг членам біржі та іншим організаціям;
• інші надходження.

Товарні біржі можна класифікувати за різними критеріями:

За об´єктом, який продають, їх поділяються на:

- універсальні - тут продають різні товари;

- спеціалізовані - тут реалізовують окремі товари або їх групи,

За суб´єктами створення:

- засновані державними установами; -засновані вільними підприємцями.

Біржовий товар має відповідати таким вимогам:

• бути масовим;
• його кількість можна визначити в натуральних одиницях вимірювання (м³, штуках, вагонах, тоннах);
• відповідати вимогам базового сорту як єдиної міри.

За базовий сорт беруть найпоширеніший вид продукції цього ринку. Зокрема в США, тверда червона озима пшениця є базовою щодо інших видів.

Особливістю біржового товару є те, що його завжди можна купити і продати, тобто він є цілком ліквідним. Він може багато разів переходити з рук до рук, перш ніж потрапить до споживача, оскільки на біржі обертається не сам товар, а титул власності на нього (угода, контракт).

На сучасних товарних біржах торгують сільськогосподарською продукцією (зерно, м´ясо, бавовна тощо); металом (чавун, сталь, алюміній тощо), енергоносіями (вугілля, нафта та ін.). Товарів широкого вжитку на західних товарних біржах не продають.

Дата добавления: 2015-05-22