Поняття про психологічні ігри. Взаємозв’язок психологічних ігор та життєвого сценарію о-сті

АНАЛІЗ ІГОР. Транзактний аналіз (ТА) - вивчення компексних, стереотипних ланцюжків комунікацій (стереотипів поведінки), які знову і знову відтворюються в стандартних версіях і найчастіше перешкоджають взаєморозумінню. Серед таких стереотипів поведінки основне місце займають ігри. Ігри – це стандартні ланцюжки трансакцій. Фоном для подібних трансакцій є психологічні чинники. Ігри протиставляються спонтанному, відкритому спілкуванню. "Гра не обов'язково означає фарс. Більшість людських ігор супроводжуються щирими веселощами. Загальною рисою всіх ігор є те, що емоції в них не ворожі, а як би підпорядковані певним правилам, договором ". Е. Берн. Ігри здійснюються для отримання певних " винагород ": зняття напруги, структурування часу і т.п. Своєрідною " розплатою " за це можуть бути зупинки в особистісному розвитку. Розрізняють три типи ігор: в жертву, переслідувача і спасителя. Цікаво, що в сфері менеджменту ці три типи ігор відповідають різним стилям керівництва. Так, керівник може бути жертвою (попускаючий стиль керівництва), переслідувачем (авторитарний стиль) і рятівником (демократичний стиль). Аналогічно можна позначити і типові ролі, які демонструють своєю поведінкою люди: як ситуативно,так і в більш значній часовій перспективі (переслідувач,рятівник, жертва). ТА досліджує також одну з головних потреб людини потреба в структуруванні часу, тобто знаходження якого-небудь заняття з метою позбавлення від нудьги, неробства, одноманітності життя. У ТА виділяють шість способів структурування (упорядкування) часу:- Відстороненість (замкнутість) являє собою відмову учасників спілкування від обміну трансакціями;- У разі ритуалу порядок проведення часу повністю зумовлений існуючими звичаями. Всі учасники спілкування заздалегідь знають, хто і що буде робити. У цьому випадку відсутній всякий ризик. " За своєю природою ритуали - це, швидше всього, знаки взаємного визнання. Одиниці ритуалу називають жестами за аналогією з жестами, що свідчать про визнання і розуміння людьми один одного. Ритуали програмуються ззовні - традиціями і звичаями ". Е. Берн;- Діяльність - це спосіб упорядкування часу за допомогою цілеспрямованих дій над об'єктами зовнішнього світу. Сюди можна віднести ділові побачення, миття посуду, проведення занять, написання книг, підготовку до іспитів тощо;- Розваги (проведення часу), за визначенням Е. Берна, являють собою напівритуальні обміни трансакціями, вільні від прихованого підтексту. Щасливі люди беруть участь в розвагах тому, що це саме по собі приносить задоволення. Для інших же, особливо для невротиків, розваги набувають буквального змісту - це спосіб послабити внутрішню напругу в очікуванні чогось ще; - Грою зазвичай називають послідовність взаємодоповнюючих, тих, що містять приховані компоненти трансакцій із заздалегідь зумовленою, легко передбачуваною кінцівкою. Ігри дозволяють структурувати час в тих випадках, коли потреба у схваленні (погладжуваннях) дуже велика, але відчуття неблагополуччя перешкоджає досягненню близькості; - Близькість - це відмова від перших п'яти способів проведення часу: відстороненості, розваг, діяльності, ритуалів та ігор. Партнери дотримуються позиції "Я - хороший, Ти - хороший ". Потреба давати і ділитися проявляється як невимушене прагнення висловити радість, а не як суспільно обумовлена ​​необхідність дотримуватися певних ритуалів. Операційний аспект структурування часу зазвичай називають програмуванням. Воно обумовлене факторами трьох типів: матеріальними, соціальними та індивідуальними. Матеріальні фактори відповідають змінам у відносинах з зовнішньою реальністю. Прикладом прояву соціального фактора програмування є характер ритуалів вітання, а індивідуальних - характер проведення часу.Ігри є частиною більш широких і складних ансамблів трансакцій, які називаються сценаріями. АНАЛІЗ СЦЕНАРІЇВ. ТА досліджує також і персональну зумовленість людини і випливає її історії життя, які задають умовні рамки поведінки людини. Аналіз сценаріїв - це метод виявлення ранніх несвідомих рішень того, як необхідно прожити життя. Іншим важливим аспектом цієї складової ТА є вивчення пасивної поведінки, під яким розуміється не стільки бездіяльність, скільки ухилення від прийняття рішення. Певною мірою рамки поведінки і навіть життєдіяльності задані, сформовані в дитинстві. Стереотипи поведінки, які нав'язуються дитині в сім'ї, вкладають дитину, визначають не тільки поведінку людини, але навіть образ його думок. Так триває до моменту їх усвідомлення і руйнування стереотипів -ігор на користь відкритого спілкування та розвитку особистості. В результаті навчання, нав'язування дитині ігор у неї з'являються як " активні" стереотипи, так і шаблони " пасивної поведінки "." Сценарії - це штучні системи, обмежують спонтанні творчі людські устремління так само, як ігри... Сценарій - це як би " матовий екран ", який багато батьків поміщають між дитиною і навколишнім світом (і самим собою) і який дитина, виростаючи, оберігає... ". Е. Берн. Сценарій передбачає: 1) батьківські вказівки; 2) відповідний особистий розвиток; 3) прийняття рішень в дитячому віці; 4) " включеність " в якийсь особливий метод, що несе успіх чи невдачу; 5) викликає довіру переконаність. Сценарії зазвичай базуються на обмеженій кількості тем (відповідних моделей людського життя), які відображені в міфах, переказах, чарівних казках, притчах, новелах повчального характеру (викрадення Європи, Червона Шапочка і т.п.). Така стійкість тим частково пояснюється аналогічними проблемами, з якими у всі часи стикалися і стикаються діти, і засобів, використовуваних дітьми для їх вирішення. Життєві сценарії в більшості випадків ґрунтуються на Батьківському програмуванні, яке легко засвоюється дитиною за трьома ключовими причинами: 1) воно надає життю мети (в іншому випадку її довелося б відшукати самому); 2) дає дитині прийнятний (для його батьків) спосіб структурування часу; 3) воно вказує дитині, як чинити і як робити ті чи інші речі. У ранньому віці дитина може прийти до висновку: " У мене щось не в порядку. Я - поганий", а спостерігаючи за поведінкою своїх батьків, вирішити: "У них все гаразд. Вони - хороші ". Це самостійне рішення в прагненні дитини визначитися в таких питаннях, як: що таке світ, в якому він живе? Який він сам? Відповіді на подібні питання визначають положення дитини в світі, ставлення до цього світу, іншими словами - його позиція. Позиція - це інтегральна двохаспектна установка, що формується на базі відносин до навколишнього світу і самому собі. Вона є наслідком одного разу прийнятого рішення; її можна змінити, прийшовши до іншого рішення, але така зміна позиції, як правило, вимагає спеціальних свідомих зусиль. З точки зору трансактного аналізу, розвиток людини проходить кілька етапів. Перший етап починається з моменту зачаття (клітинне народження) і закінчується біологічним народженням (0-9 міс). У цей період на розвиток дитини надає вплив ставлення матері до факту зачаття, ставлення до самої матері з боку оточуючих і т.п. Неприємні почуття, що охоплюють немовля при народженні, є (згідно З.Фрейду) прототипом всіх наступних станів тривоги. Другий етап починається в момент біологічного народження (перший вдих) і закінчується першим " погладжуванням " дитини, тобто доторком до нього, турботою про нього. Цей момент відповідає психологічному народженню, що символізує початок третього етапу в розвитку дитини. Погладжування або часті тілесні контакти дуже важливі на цьому етапі для виживання немовляти. Добре відомі факти фізичної смерті в результаті припинення психічної діяльності у притулках для безпритульних немовлят, де вихованці часто позбавлені погладжувань в ранній період своєї розвитку. За перші два роки життя дитина настільки освоюється в довколишньому світі, що приходить до стану врівноваженості. Такий стан врівноваженості є наслідком прийняття рішення щодо себе та оточуючих, тобто життєвої позиції. Згідно ТА, в процесі розвитку відбувається сценарне програмування поведінки людини, яке в подальшому в значній мірою визначає життєву позицію людини, її ставлення до світу в цілому. Найпростіші двосторонні позиції - це Ти і Я. Вони мають дві модальності - позитивну (коротко позначимо - " +") і негативну (відповідно - "-"). Я " + " означає: " Я - хороший, зі мною все добре ". Я " - "означає:" Зі мною недобре, у мене не все гаразд ". Відповідно, читаються Ти " + "і Ти"-" Позиції. Поєднання цих одиниць дає чотири двосторонні позиції. 1. Я "-" - Ти "+". Це універсальна позиція раннього дитинства. Оскільки у дитини немає ні досвіду, ні придатних засобів для формування правильного уявлення про себе, він орієнтується в цьому питанні на думку оточуючих. Людина, яка прийняла зазначену життєву позицію, покладається на милість оточуючих, відчуває величезну потребу в погладжуванні, у визнанні (погладжування – психологічний замінник ранніх фізичних погладжувань). У неї є надія, так як є погладжування ("Ти - хороший "). Пристосуватися жити з такою позицією можна двома способами:1) дотримуватися життєвого сценарію, що підтверджує власне неблагополуччя; 2) виробити антисценарій, який спирається на Батьківське "ти будеш хорошим, якщо... ". У першому випадку людина може вибрати роль затворника (так як болісно перебувати весь час серед благополучних людей), а потреба в погладжуваннях задовольняється за допомогою фантазій. Інший різновид реалізації цього неблагополучного сценарію - докучати оточуючим, для того щоб їх відповідна реакція (негативні погладжування) знову і знову підтверджували б його позиції " Я - поганий". У другому випадку (антисценарій) людина вибирає собі в товариші людей з сильним Батьком, так як потребує великої кількості позитивних погладжувань. Така людина полон бажань догодити іншому, але подібна альпіністові, який довічно засуджений підкорювати одну вершину за іншою, ніколи не досягаючи повного задоволення. У цих двох випадках в основі сценарію лежить " Я - поганий", а в основі антисценарію "Ти - хороший ". Психологічно це депресивна позиція, в соціальному плані вона означає самоприниження. У професійній життєдіяльності така позиція найчастіше спонукає людину свідомо принижуватися перед різними людьми, використовуючи при цьому їх слабкості. 2. Я "-" - Ти "-". До кінця першого року дитина навчається ходити. Тепер її вже рідше беруть на руки, частіше карають так як дитина не хоче стояти на місці, а "весь час лізе куди не треба ". Поглажування зникають. При цьому навіть самому собі він завдає все більше забитих місць: піднімаючись по сходах, стикаючись зі всілякими перешкодами. Якщо ситуація приймає такий оборот і дитина відчуває себе покинутою, то вона робить висновок: "Я - поганий - Ти - поганий". Прийняття такої життєвої позиції призводить до уповільнення або навіть зупинки психічного розвитку Дорослого, оскільки одне з його основних призначень- Заробляти погладжування - не може бути реалізовано через відсутність їхнього джерела. У людини немає більше надії,вона здається. Це позиція безнадії. Хоча навряд чи знайдеться хтось, що прожив все життя без погладжувань, тим не менше, коли позиція сформована, все що відбувається інтерпретується так, щоб підтвердити її. Позиція починає грати передвизначаючу роль. Можлива ситуація, при якій позиція Я "-" - Ти "-" приймається спочатку, минаючи позицію Я "-" - Ти "+". Це Випадок вкрай замкнутої (аутичної) дитини, що залишається як би психічно ненародженою. Аутизм - це відповідь незрілого організму на недостатнє (у кількісному і якісному плані) погладжування з боку навколишнього фізичного та соціального світу. Він може бути обумовлений також високим порогом чутливості дитини, через якого не " проходять" слабкі погладжування. 3. Я "+" - Ти "-". Якщо батьки (або оточуючі) спочатку сприймалися як благополучні, а потім тривалий час поводяться з дитиною грубо, то вона може переключитися на третю позицію - "Я - хороший - Ти - поганий". Коли дитину б'ють або регулярно ображають, хоча до цього позитивно погладжували, вона намагається займатися самопоглажуванням. " Зализуючи рани" (фізичні або психічні), дитина поступово в себе, відчуваючи втіху, джерелом якого є вона сам. Вона ніби стверджується в думці: "Ви приносите біль, Ви - погані! Мені добре з самим собою, Я - хороший ". Людина, що займає таку позицію, страждає від нестачі погладжувань, які хороші лише в тій мірі, що і погладжуючий. Але в усьому світі немає жодної хорошої людини, тому позитивних погладжувань не буває. Він може оточити себе підлабузниками, які вихваляють його, постачаючи погладжування, але він відчуває, що це все -несправжнє. Справжні погладжування можуть виходити тільки від нього caмого (в цьому він " переконається " ще в ранньому дитинстві). Ця позиція підходить для ситуації, коли необхідно позбавитися від когось. Це позиція переваги. У більшості випадків така позиція характерна для посередніх особистостей. 4. Я "+" - Ти "+". Ця життєва позиція якісно відрізняється від перших трьох, які формуються на несвідомому рівні в ранньому дитинстві. Спочатку, як зазначалося вище, приймається позиція " Я - поганий - Ти - хороший ", що зберігається у багатьох людей на все життя. У тих, кому особливо не пощастило, зазначена позиція трансформується в позицію: "Я – поганий - Ти - поганий " або " Я - хороший - Ти - поганий ". Зазвичай на третьому році життя яка-небудь з цих трьох позицій закріплюється. Ці позиції засновані на даних, запозичених від Батька чи Дитини, іншими словами - на враженнях і емоціях без врахування об'єктивної зовнішньої інформації. Позиція "Я - хороший - Ти - хороший " приймається на свідомому рівні. У ній відображені більш значні відомості людини про себе і про інших (ніж у випадку перших трьох позицій), а також потенційні можливості людини, про існування які говорить нам філософія і релігія. "Перші три позиції засновані на почуттях. Четверта позиція є результат роздумів, віри та бажання діяти. Перші виникають з прагнення зрозуміти: чому? Четверта містить спонукаючий початок: а чому б і ні?... ми не можемо опинитися в новій позиції випадково. Це вольове рішення, яке ми приймаємо. Це подібно зверненню в нову міру ". Е. Берн. Найпоширенішою позицією є "Я - поганий - Ти - хороший ", що в рівній мірі відноситься і до тих, хто домігся " успіху в житті ", і до тих, хто не добився "нічого". при цьому звичайний засіб полегшити почуття неблагополуччя – психологічні гри. Такі ігри, частково вирішуючи старі проблеми, породжують нові й одночасно закріплюють відчуття неблагополуччя. " Гарності " і благополуччя досягаються тільки завдяки усвідомленню труднощів дитинства, що лежать в основі перших трьох позицій, і того, як щоденна поведінка сприяє закріпленню обраної позиції. Позиція "Я - хороший - Ти - хороший " ефективна тому, що людина, що прийняла її, не припускає отримання миттєвої радості і втіхи. Це позиція цілком здорової особистості з позитивною установкою на себе і соціальне оточення. При такій позиції партнерів спілкування протікає взаємно оптимально. Таким чином, є чотири базові позиції: 1) Я "+" - Ти " +" (успіх), 2) Я "+" - Ти "-" (перевага); 3) Я "-" - Ти " +" (депресивність), 4) Я "-" - Ти " -"(Безнадійність). У процесі спілкування проявляються й інші варіанти багатосторонніх позицій (наприклад, тристоронніх), аналіз і корекція яких дозволяють оптимізувати процеси міжособистісної взаємодії.

15 Характеристика основних типів життєвих сценаріїв

питання 14

Дата добавления: 2015-05-22