Характеристика вольових якостей людини

Вольові якості - конкретні прояви волі особистості, зумовлені перешкодами, які необхідно подолати.

Вони відображають вольову регуляцію, пов'язану з напруженими вольовими зусиллями в конкретних умо­вах. Прояви волі виражають якість і рівень вольових зусиль.

У кожної людини вольові якості проявляються як єдина цілісна система, що має свою структуру. У різних видах діяльності вона змінюється. Тому сукупність во­льових якостей є рухливою, динамічною системою, лан­ки якої можуть по-різному співвідноситися. Сукупність вольових якостей визначається стійкими, об'єктивни­ми умовами діяльності. Ідеться насамперед про провід­ні вольові якості, від яких залежить подолання переш­код, типових для певного виду діяльності, а також про вольові якості, що їх підтримують.

У системі вольових якостей розрізняють горизонталь­ну та вертикальну структури. Горизонтальну структу­ру утворюють задатки - типологічні особливості власти­востей нервової системи. Кожна вольова якість має свою психофізіологічну структуру, яка в одних складових тотожна вольовій якості, а в інших - відрізняється від неї. Наприклад, люди з високим рівнем терплячості можуть і не виявляти високої рішучості.

Усі вольові якості мають аналогічну вертикальну структуру. В її основі - природні задатки (нейродинамічні особливості), на які накладається вольове зусилля (другий рівень), що ініціюється і стимулюється соціаль­ними та особистісними чинниками - спонукальною сферою, насамперед моральними принципами та духов­ними ідеалами, моральною самосвідомістю, моральною рефлексією (третій рівень). Від вираженості в людини потреби, бажання, її моральної та духовної розвинено­сті залежить вираженість вольової якості. Роль верти­кальних складових у вольовій якості може бути різною. Терплячість більшою мірою залежить від природних задатків - типологічних особливостей властивостей нервової системи, біохімічних характеристик роботи організму; наполегливість - від мотивації, зокрема потреби в досягненні. Завзятість займає проміжне ста­новище між ними.

Основні характеристики вольових якостей: широта, сила і стійкість. Широту (вузькість) вольової якості визначають, беручи до уваги кількість видів діяльності, у яких вона особливо помітна. Наприклад, одна людина проявляє волю в навчанні, інша - у спорті, ще інша - у навчанні та спорті.

Про силу вольової якості свідчить психічна енергія вольового зусилля, спрямованого на подолання трудно­щів. Основною ознакою волі є стійкість вольового зусилля - постійність прояву вольового напруження. Його кількісним показником є тривалість напружен­ня та кількість спроб перебороти труднощі.

Критерієм сили вольової якості є рівень прояву вольового зусилля, спрямованого на подолання трудно­щів, а головною ознакою стійкості вольових якостей - міра сталості прояву вольового зусилля в однотипних ситуаціях. Співвідношення цих властивостей у різних людей різне.

Рівень прояву вольової якості залежить не тільки від стійких чинників (здатність до вольового напружен­ня), а й ситуативних (інтенсивність потреби, сила емо­ції, конкретна ситуація). Властивості нервової системи і темпераменту впливають не на ефектність вольового регулювання, а на частоту виникнення ситуацій, що його вимагають.

Сміливою (вольовою) вважають людину, яка успішно впоралася зі страхом, і боягузливою (слабовольною) - яку цей страх подолав. Однак у таких ситуаціях від волі нічого не залежить. Можливо, через властивості нервової системи в однієї людини страх менше виражений, а в іншої - більше. Це означає, що за однакової вольової напруги одній особистості легше впоратися з ним, ніж іншій. Тому різна емоційна реактивність обох людей сприймається як різна сила волі.

Вольові якості поділяють на базальні (первинні) - енергійність, терплячість, витримка і сміливість - і системні (вторинні) - хоробрість. Складовими хоро­брості є сміливість, витримка й енергійність, наполе­гливість, дисциплінованість, самостійність, цілеспря­мованість, ініціативність, організованість, які охоплю­ють функц.Вольові якості поділяють на базальні (первинні) - енергійність, терплячість, витримка і сміливість - і системні (вторинні) - хоробрість. Складовими хоро­брості є сміливість, витримка й енергійність, наполе­гливість, дисциплінованість, самостійність, цілеспря­мованість, ініціативність, організованість, які охоплю­ють функціональні прояви не тільки вольової сфери, а й інших сторін психіки та особистості.

Вищою і найскладнішою системною вольовою які­стю є саморегулювання організацією психічних функ­цій - здатність і уміння легко (швидко і з найменшими витратами) створювати і підтримувати найадекватнішу цілям та умовам функціональну організацію. Ця якість залежить від того, наскільки глибоко людина знає особливості і закономірності функціонування своєї психіки.

Конкретними вольовими якостями є цілеспрямова­ність, терплячість, завзятість і впертість, наполегливість.

Цілеспрямованість. Людина, якій вона властива, керується у своїх діях та вчинках цілями, зумовленими її переконаннями і намірами. Вона планує своє життя, знає, як чинити в різних обставинах.

Цілеспрямованість - здатність людини керуватися у своїх діях і вчинках загальними і стійкими цілями.

Уся діяльність людини спрямована на виконання власного плану та досягнення ідеалу. Цілеспрямованість полягає в наявності ідеалу і вмінні реалізувати задумане. Її основою можуть бути: захоплення справою, емоційна привабливість конкретної діяльності. Така цілеспрямова­ність є одержимістю - заполоненістю конкретних почуттів, ідей, пристрастей і настроїв. Психологічним механізмом цілеспрямованості є виникнення в спону­кальній сфері людини стійкої домінанти, спроможної керувати всім її життєвим укладом, гальмуючи інші потяги та інтереси. Тому цілеспрямована людина не розмінюється на дріб'язкові справи, не витрачає час і сили на другорядне, оскільки чітко уявляє те, чого пра­гне і за що бореться.

На шляху до мети завжди виникають труднощі, у т. ч. суб'єктивного характеру (втома, перенасичення, роз­чарування при невдачі тощо), для подолання яких необхідні вольові зусилля. Цілеспрямована людина здатна їх перебороти, оскільки для неї характерні тер­плячість, завзяття та наполегливість.

Цілеспрямованість пов'язана з проявом вольових зусиль, скерованих на пригнічення спонукань, що перешкоджають досягненню мети і подоланню неспри­ятливих станів (страх, втома, фрустрація), через які людина може припинити діяльність, а також зусиль, що викликають активність. Усі вони стимулюють тер­плячість, завзяття, уважність, наполегливість.

Цілеспрямованість є якістю людей, які, попри нега­разди, ідуть до мети.

Терплячість. Вона необхідна під час тривалої проти­дії несприятливим чинникам (фізіологічним станам), що викликають утому, гіпоксію (недостачу кисню) чи почуття голоду, спраги, біль. Терпляча людина - напо­леглива, завзята і витримана.

Терплячість - здатність стійко переносити фізичні, моральні випробування.

Початком прояву терплячості є відчуття людиною внутрішньої перешкоди фізіологічного характеру (не­ сприятливого стану), переживання внутрішніх трудно­щів. Ним при фізичній чи розумовій роботі є почуття втоми, яке з погляду фізіології є об'єктивним явищем, пов'язаним із виникненням стану втоми. Її відчуття, як і будь-яке інше відчуття, - фактор суб'єктивного світу, основою якого є фізіологічні зміни в мозку. Це почуття відображає фізіологічні зміни, що свідчать про спробу людини перебороти вольовим зусиллям труднощі щодо підтримання заданого рівня працездатності. Намагання продемонструвати витривалість може відтермінувати втому. Пізніше вона постає у людей зі слабкою нерво­вою системою, явище терпіння виявляють люди із силь­ною нервовою системою.

Завзятість і впертість. Прагнення досягти бажаного чи необхідного «тут і зараз», у т. ч. успіху в діяльності, усупереч труднощам і невдачам, виражає завзятість.

Завзятість - одноразове докладання вольового зусилля для досягнення конкретної і близької мети.

Дата добавления: 2015-05-22