Характеристика психологічних результатів діяльності – знань, вмінь та навичок

Поняття про діяльність, її функції та структура.

Діяльність - це активна взаємодія людини з середовищем, в якій він досягає свідомо поставленої мети, що виникла в результаті появи у нього певної потреби.

Функції діяльності:

• засіб задоволення потреб;

• фактор психічного розвитку і формування особистості;

• механізм пошуку ідентичності та втілення самореалізації;

• засіб розвитку інтелекту і здібностей;

• знаряддя перетворення дійсності та прогресу суспільства;

• механізм творчості.

Знання – результат пізнавальної діяльності людини, сукупність достовірної засвоєної людиною інформації про оточуючий світ та саму себе.

Виділяють різні види знання: наукове, повсякденне (здоровий глузд), інтуїтивне, релігійне та інші. Повсякденне знання служить основою орієнтації людини в навколишньому світі, основою її повсякденної поведінки і передбачення, але звичайно містить помилки і протиріччя. Науковому знанню властиві логічна обґрунтованість, доведеність, відтворення результатів, прагнення до усунення помилок і подолання суперечок.

Знання виражаються у поняттях, судженнях, умовиводах, концепціях, теоріях.

Знання матеріалізуються у певні технічні пристрої, технологічні процеси тощо.

Знання перетворюються на переконання і є керівництвом для практичної дії (наприклад, моральні знання).

Знання бувають емпіричні й теоретичні.

Уміння - це елементи діяльності, що дозволяють що-небудь робити з високою якістю, наприклад, точно і правильно виконувати яку-небудь дію, операцію, серію дій або операцій. Уміння зазвичай включають автоматично виконувані частини, звані навичками, але в цілому є свідомо контрольовані частини діяльності, принаймні, в основних проміжних пунктах і кінцевій меті.

Уміння - це способи успішного виконання дій, відповідні цілям і умовам діяльності. Уміння утворюються в результаті придбання знань і навичок, об'єднання їх в системи. Це означає, що освоєння діяльності на рівні умінь йде за рівнем навичок. Уміння є таке освоєння діяльності, яке забезпечує безпомилковість і гнучкість виконання дії, що гарантує надійний планований результат. Само дія в структурі уміння контролюється по його меті. Відмітною особливістю умінь є здатність змінити послідовність виконуваних дій, характер операцій без збитку для результату.

Уміння на відміну від навичок завжди спираються на активну інтелектуальну діяльність і обов'язково включають процеси мислення. Свідомий інтелектуальний контроль - це головне, що відрізняє уміння від навичок. Активізація інтелектуальної діяльності в уміннях відбувається якраз в ті моменти, коли змінюються умови діяльності. Виникають нестандартні ситуації, що вимагають оперативного ухвалення розумних рішень. Управління уміннями на рівні центральної нервової системи здійснюється вищими анатомо-фізіологічними інстанціями, ніж управління навичками, тобто на рівні кори головного мозку.

Уміння і навички діляться на декілька типів: рухові, пізнавальні, теоретичні і практичні. Рухові включають різноманітні рухи, складні і прості, такі, що становлять зовнішні, моторні аспекти діяльності. Є спеціальні види діяльності цілком побудовані на основі рухових умінь і навичок. Пізнавальні уміння включають здібності, пов'язані з пошуком, сприйняттям, запам'ятовуванням і переробкою інформації. Вони співвідносяться з основними психічними процесами і припускають формування знань. Теоретичні уміння і навички пов'язані з абстрактним інтелектом. Вони виражаються в здатності людини аналізувати, узагальнювати матеріал, будувати гіпотези, теорії, виробляти переведення інформації з однієї знакової системи в іншу.

Навички - це дії, сформовані шляхом повторення, освоєння, що характеризуються високою мірою, і відсутністю по елементної свідомої регуляції і контролю. Якщо під дією розуміти частину діяльності, поставлену свідому мету, що має чітко, то навичкою також можна назвати автоматизований компонент дії.

У перший період формування навички відбувається первинне знайомство з рухом і оволодіння ним, важливу роль при цьому грає внутрішня картина руху; у другій - автоматизація руху; у третій - остаточна шліфовка руху - стандартизація і стабілізація. Слід звернути увагу на те, що у разі набутих навичок можна говорити лише про їх частковий автоматизм. Фізіологічно автоматизація полягає в зміні регулюючої ролі свідомості: на початку виконання нової дії воно жорстко регулюється свідомістю, у міру повторення цієї дії свідомий контроль знижується, замінюється сенсорним.

Навички формуються в результаті вправ як багатократних цілеспрямованих повторень дій. При цьому у міру вправ міняється якість дій: відбувається поєднання рухів, розумовий контроль замінюється сенсорним, або один вид сенсорного контролю замінюється іншим. Це добре видно на прикладах: початкуючий заняття на фортепіано спочатку розучує твір кожною рукою окремо, потім - одночасно; спочатку стежить за клавіатурою, потім вільно і нашвидку орієнтується руками, знімаючи зоровий контроль. Вправи потрібні як на етапі вироблення умінь і навичок, так і в процесі їх збереження. Без постійних, систематичних вправ уміння і навички зазвичай втрачаються, втрачають свої якості.

Дата добавления: 2015-05-22