Б17. Укр. Питання на Паризькій мирній конференції

Уклавши перемир'я з Німеччиною восени 1918 р., країни Антанти почали активно готуватися до проведення мирної конференції.
Паризька мирна конференція відкрилася 18 січня 1919 р. Мета конференції — підбиття підсумків Першої світової війни та повоєнний устрій світу. Провідні позиції на конференції зайняли країни Антанти. Уперше в історії дипломатії переможені держави не брали участі в переговорах.
Українська Народна Республіка належала до держав, які не були ворожими до Антанти, але в той же час не були визнані нею як незалежні.
Українська делегація на цій конференції ставила перед собою такі цілі:
— домогтися визнання незалежності УНР;
— посісти гідне місце в системі післявоєнних міжнародних відносин;
— одержати допомогу й підтримку від країн Антанти в боротьбі з більшовиками.
Українську об'єднану делегацію очолював Г. Сидоренко. До складу делегації входили представники від Західної області УНР, проте вони діяли як окремі дипломатичні представництва. Із самого початку роботи конференції делегація УНР опинилася в складній ситуації. Уклавши в 1918 р. у Брест-Литовську договір із Німеччиною, УНР вважалася союзницею Німеччини і не повинна була брати участь в конференції. Ускладнювала становище непримирима позиція Франції щодо визначення української державності: уряд УНР розцінювався як просоціалістичний, а Франція була зацікавлена у відродженні єдиної й неподільної Росії та «Великої Польщі» за рахунок українських земель.
Представники російської та польської делегацій розпочали антиукраїнську кампанію. У результаті було розпочато вивчення питання про припинення українсько-польської війни 1918—1919 рр. і опрацювання умов перемир'я. Уряд УНР прийняв запропновані умови, але польська сторона їх відхилила.
Проти анекції українських земель Польщею різко виступила англійська делегація, яка мала найбільш виважений підхід до вирішення українського питання.
Додаткова інформація
З Постанови Вищої Ради світової конференції (1919):
«1....Польський уряд уповноважений окупувати своїми військовими силами Східну Галичину аж до річки Збруч. 2. Польському урядові надаються повноваження докласти всіх своїх військових сил... із метою проведення цієї окупації. 3. Польський уряд буде уповноважено запровадити цивільну адміністрацію в Східній Галичині».
За таких умов делегація Директорії УНР не могла визначитися зі своїми подальшими діями.
На Паризькій мирній конференції остаточно переміг французький варіант вирішення українського питання. Франція була зацікавлена в існуванні в Східній Європі міцної Польської держави, як противаги Німеччині, тому поставила вимогу негайно припинити війну ЗУНР із Польщею та встановити лінію кордону, за якою Львів і Дрогобицький район переходили під владу Польщі. Для боротьби з більшовиками, зокрема в Україні, надавалася допомога Польщі, Румунії та білогвардійським військам Денікіна.
Утрата Директорією УНР влади над більшістю земель України в 1919 р. зруйнувала надії на визнання незалежності УНР країнами Антанти й одержання від них допомоги.

Дата добавления: 2015-05-22