Аристотель. Політика, ІІ

Р Е Ф О Р М И С О Л О Н А

4, 1266 б. Що зрівняння власності має своє значення у суспільних відносинах, очевидно, ясно усвідомлювали і деякі давні законодавці. Так, наприклад, Солон встановив закон, що діяв і в інших державах, за яким заборонялося набувати землі в будь-якій кількості…

9, 1273 б – 1274 а. Солона деякі вважають добрим законодавцем. Він, як кажуть, повалив олігархію, яка була в той час надмірною, звільнив від рабства народ і встановив демократію „за заповітом батьків”, вдало встановивши змішаний устрій: саме ареопаг є олігархічним закладом, заміщення посад виборами – аристократичне; суд присяжних – демократичний, Солон, напевне, не ліквідував існуючих раніше закладів – раду ареопагу і обрання посадових осіб, але встановив демократію саме тим, що зробив суди присяжних з усього колективу громадян. Ось чому звинувачують деякі його: він, кажуть вони, ліквідував і перше, коли надав над усім владу суду, оскільки суд обирається жеребом. Саме коли суд набув сили, тоді народу як тирану стали догоджати і нарешті перетворили політію в сучасну демократію. Потім значення ареопагу підірвали Ефіальт і Перикл, а за участь в судах увів оплату Перикл, і згодом демагоги один за одним, діючи таким способом, поступово розвивали справу і довели до теперішньої демократії. Однак, напевне, це сталося незалежно від намірів Солона, а скоріше через збіг обставин: народ… загордився і взяв собі демагогами [вождями. – В.Б. ] нікчемних людей, не зважаючи на протистояння людей благородних. Що стосується Солона, то він, напевно, мав на увазі дати народові лише найнеобхіднішу силу – саме право обирати і контролювати посадових осіб, без цих прав народ був би на становищі раба і справжнім ворогом держави. Державні посади він надав усім зайняти лише людям знатним і багатим – пентакосіомедимнів і зевгітів і так званого вершництва; четвертий клас – фети – не мав доступу до жодної вищої посади.

АРИСТОТЕЛЬ. АФІНСЬКА ПОЛІТІЯ, II

5. Через те що існував такий державний устрій і більшість була в поневоленні у небагатьох, народ повстав проти знаті. Коли повстання після тривалої боротьби набрало гострого характеру, противники разом обрали посередником і архонтом Солона і доручили йому управління державою... Походженням і популярністю Солон був серед перших, а за майном і за своєю діяльністю належав до середнього розряду людей, як це визнано
іншими, та й сам він свідчить про це в своїх елегіях, умовляючи багатіїв не піддаватися корисливості...

6. Ставши на чолі управління, Солон звільнив народ і на даний, і на майбутній час, заборонивши давати гроші в позику на боргових умовах, видав відповідні закони і скасував борги як приватні, так і державні, що називають сейсахтеєю (зняття тягаря), тому що цим ніби полегшені були страждання народу. Дехто намагається очорнити його стосовно цього. Сталося так, що Солон, збираючись провести сейсахтею, сказав про це зазда­легідь кільком із знатних, а потім, як твердять прихильники демократії, ці його друзі зіпсували йому проведення цього заходу, а ті, хто хоче його зневажити, кажуть, що він і сам брав участь [в їхніх незаконних діях]. А саме, позичивши гроші, вони скупили велику кількість землі, й тому, коли було проведено скасування боргів, розбагатіли. Кажуть, що саме так з'явилися нові багачі, які згодом здавалися споконвічними багачами...

7. Солон встановив нове державне управління і нові зако­ни, а постановами Драконта перестали користуватися, за винятком справ про вбивства. Записавши нові закони на кірбах, вони виставили їх у царському портику, і всі поклялися дотримуватися їх. А дев'ять архонтів, присягаючи перед каменем, давали обітницю поставити золоту статую, якщо порушать який-небудь з цих законів. Тому ще й тепер вони дають таку ж клятву. Солон встановив закони на сто років і впорядкував державу так. За майном він поділив громадян на чотири класи, як вони ділилися й раніше: на пентакосіомедимнів, вершників, зевгітів і фетів. Він встановив, що займати урядові посади, як-от: посади дев'яти архонтів, скарбників, полетів (здавали на відкуп державні прибутки і продавали конфісковані землі), одинадцяти(відали в’язницями) і колакретів (відали державним господарством), повинні пентакосіомедимни, верш­ники і зевгіти, при чому кожному надавалася посада відповідно до розмірів його майна, а фетам він полишив тільки участь в народних зборах і в судах. До класу пентакосіомедимнів повинен був належати той, хто дістає зі свого господарства 500 мір сипких і рідких (речовин) разом, до класу вершників — ті, що дістають 300 мір, як дехто говорить, ті, хто може утримати коня. Доказом вони вважають саму назву класу, що пішла начебто від цього заняття, а також і стародавні присвяти... До цього класу зевгітів належали ті, що діставали всього 200 мір доходу. Інші нале­жали до класу фетів і не брали участі в жодних посадах. Тому й тепер, коли у того, хто бажає бути обраним на якусь посаду, запитують, до якого він класу належить, ніхто не скаже, що до класу фетів.

8. Посади він зробив виборними за жеребом з тих, кого попереду вибере кожна з філ. А намічала кожна філа на посади дев'яти архонтів десятьох, яким ці посади й присуджувалися за жеребом. Тому-то і тепер ще зберігається такий порядок, що кожна філа намічає по десять чоловік, а з них потім обираються урядові особи за допомогою бобів. Доказом того, що він зробив посади виборними відповідно до майна, є закон про скарбників, яким користуються ще й тепер і який наказує обирати скарбни­ків з пентакосіомедимнів. Такі закони видав Солон про дев'ять архонтів. А в давнину ареопаг призначав на кожну посаду на один рік придатних людей, викликав їх і, обговорюючи між со­бою [їх кандидатуру], відпускав. Філ було чотири, як і раніше, в них — чотири філобасилевси; кожна філа була поділена на три тритії і 12 навкрарій. На чолі навкрарій стояли навкрари. Цю посаду встановлено тому, що доводилося платити по­датки і робити інші витрати. Тому в законах Солона, навіть якими більше не користуються, часто було написано: „стягти з навкрарій” або „покрити видаток з грошей навкрарій”. Солон утворив раду чотирьохсот, по сто чоловік від кожної філи, арео­пагові ж призначив охороняти закони, як і раніше, він був охо­ронцем державного устрою. Ареопаг охороняв взагалі дуже ба­гато інших важливих сторін державного управління; між іншим, карав непокірних, маючи право штрафувати, карати і вносити штрафи до державної скарбниці, не записуючи, з якого приводу був знятий штраф. Крім того, він судив тих, хто організовував змову проти демократії, після того як Солон видав закон про ісангелію (обов’язок дбати про держбезпеку і повідомляти про це урядові установи). Спостерігаючи, що в місті часто бувають чвари, а деякі громадяни байдуже миряться з усім, полишаючи всьому діятися само собою, він видав особливий закон, щоб коли хто під час чвар сам не візьметься до зброї і не буде на тій чи іншій стороні, той позбувався громадянських прав і не міг брати участі в державному житті.

11....Обидві сторони змінили свою позицію, тому що встанов­лений ним порядок не відповідав їх сподіванням. Народ чекав, що він проведе повний поділ всього, а знать сподівалася, що він залишить попередній порядок або тільки його змінить. Але Солон розійшовся з тими і з іншими і, хоч мав можливість, домовившись з однією із сторін, встановити тиранію, він визнав за краще викликати ненависть тих і інших, аби тільки врятувати вітчизну і встановити найкращі закони.

12. Що це було саме так, про це не тільки всі загалом го­ворять в один голос, а й сам він у своїх творах згадує про це...

Дата добавления: 2015-05-22