Аристотель. Афінська політія, II, 2

ЕЗОП. ХЛІБОРОБ І ЙОГО ДІТИ

ГЕСІОД. РОБОТИ І ДНІ, 448–478

Добре вважай, коли вперше ти крик журавлиний почуєш,

Що з висоти, із-за хмар аж, щороку до нас долітає.

450. Знак подає він орати, віщує зими дощової

Хмарну добу і хапає за серце людей безволових.

Дома у себе годуй у ту пору волів круторогих.

Слово не тяжко сказати: „Позич паровицю, сусідо”.

Та й відказати не тяжко: „В роботі моя паровиця”.

455. Інший, на умисли бистрий, говорить: „Зіб'ю собі воза”.

Дурень, того і не знає, що в возі надоби багато,

Треба його наперед заготовити й скласти удома.

Тільки настане пора, що до оранки люди беруться,

Швидко тоді обертайтесь всі разом: раби і господар,

460. Землю, чи буде суха, чи вільготна, ори без упину.

Як тільки зможеш, пильнуй, щоб рясниста пашня зародила.

Зореш навесні, а вдруге улітку, та й будеш безпечний.

Пар своєчасно засій, поки поле тобі не затвердло.

Пар і в біді захистить, і маленьких дітей заспокоїть,

465. Отже, підземному Зевсу молись та й пречистій Деметрі,

Щоб наливалось повніше те зерно Деметри священне,

Тільки до оранки станеш, молись, як, узявшись рукою

Міцно за держало плуга, колючим штихом доторкнешся

Карку волів, щоб тягли за реміння граділь. А невільник

470. З заступом трохи позаду хай лагодить птахам роботу,

Криючи зерно землею. Бо добрий порядок для смертних

Найкорисніший за все, а найгірше за все — безголов'я.

Прийде пора — і достигле колосся поникне додолу,

Якщо Кроніон призволить щасливий кінець дарувати.

475. Вибереш геть павутиння з глеків. І, я маю надію,

Радісно буде тобі споживати добуті запаси.

Світлої діждеш весни при достатку і не будеш нікому

Заздрісно в руки дивитись. Ще й інший у тебе попросить.

Хлібороб, відчувши, що скоро помре, вирішив навчити своїх дітей добре обробляти землю. От він покликав їх і сказав: „Діти, в одному з моїх виноградників закопано скарб”. Після його смерті діти взялися за лемеші та мотики і скопали все своє поле, але так і не знайшли скарбу. Зате врожай з виноградника був у декілька разів більший.

Байка доводить, що скарб для людей — це набуте працею.

Тривалий час знать і народ вели між собою боротьбу. Адже тоді і в усіх інших державах лад був олігархічний, і бідні були поневолені багатими як самі, так і їхні діти і жінки; називалися вони пелатами і гектоморами. За таких же орендних умов обробляли вони поля багачів, адже вся земля була в руках у небагатьох. Коли ж вони не вносили орендної плати, вони ста­вали залежними як самі, так і їхні діти. До Солона всі давали гроші в позику під заставу особистої свободи. Солон був першим заступником народу. Дуже тяжко і гірко було для більшості громадян знаходитися в поневоленні. Та й не тільки це було об­тяжливим для народу, а й усе інше, тому що, можна сказати, ні в чому він не мав співчуття.

Дата добавления: 2015-05-22