Плутарх. Солон, 1, 13–22, 24

1....Всі одностайно стверджують, що батьком його [Солона] був Ексекестид, людина, як вони кажуть, що належала за маєт­ком і становищем до середніх громадян, однак за походженням походила з першого по знатності дому: далеким предком його був Кодр. Про матір Солона Гераклід Понтійський (учень Платона) розповідає, що вона була двоюрідною сестрою матері Пісистрата...

13....Оскільки суперечності між бідними й багатими досягли на той час найвищого ступеня, держава була зовсім розхи­тана і здавалось, що вона може заспокоїтися і прийти до стійкого стану тільки тоді, коли встановиться тиранія. Весь простий народ перебував у боргу в багатіїв. Він обробляв у них землю, віддаючи шосту частину врожаю, і тому такі люди називалися гектоморами і фетами; або вони брали гроші під заставу своєї свободи і ставали залежними у тих, хто позичав їм гроші. Одні через такі обставини ставали рабами тут же, інших продавали на чужину. Багато хто змушений був продавати своїх дітей, жодний закон не забороняв цього, і втікати зі свого поліса через жорстокість кредиторів. Проте дуже багато людей, і до того ж найсильніших, почали сходитися разом і на зібраннях умовляти один одного не залишатися байдужими, але вибравши собі одну надійну людину в оборонці, звільнити [від боржництва] тих, що прострочили свій платіж, провести поділ землі і взагалі змінити державний устрій.

14. Тоді найбільш розсудливі з афінян, бачачи, що один Солон, вільний від будь-яких злочинів, не бере ніякої участі у несправедливостях багатіїв і не перебуває в такому скрутному становищі, як бідняки, просили його зайнятися державними справами і покласти край чварам. Проте історик Фаній з острова Лесбос згадує, що Солон вдався заради врятування держави до обману тих й інших: біднякам він потай обіцяв землі, а багатіям підтвердження існуючих боргових зобов'язань. Сам же Солон засвідчує, що він вагався прийняти на себе управління державою, побоюючись зажерливості одних і зарозумілості інших. Після Філомброта його обрали архонтом, а разом з тим примирителем і законодавцем, причому його прийняли охоче і багаті люди як людину заможну, і бідняки як людину чесну. Кажуть, що ще раніше передавали висловлену ним думку, що рівність не приво­дить до війни, причому вона припала до вподоби і заможним людям, і біднякам; перші сприйняли це в розумінні гідності і чесності, другі в тому смислі, що в них буде все однакове мірою і числом...

15. Першим актом його державної діяльності був закон, на підставі якого існуючі борги були подаровані і на майбутнє заборо­нялося давати гроші в позику „під заклад тіла”. Між іншим, за свідченням деяких авторів, в тому числі Андротіона, бідні мали задоволення з того, що Солон полегшив їх становище не лікві­дацією боргів, а зменшенням процентів, і сейсахтеєю називали цей благодійний закон і водночас з ним збільшення мір і підвищення цінності грошей. Так, з міни, що складала до того сімде­сят три драхми, він зробив 100 драхм; таким чином, боржники сплачували за числом ту ж суму, але за вартістю меншу; через те ті, що платили, мали велику користь, а ті, що отримували, не зазнавали жодного збитку.

Більшість, однак, авторів одностайно твердять, що сейсахтея була скасуванням боргових зобов'язань; з цим найбільше узгоджу­ються твори Солона...

16. Солон не догодив ні тим, ні іншим: багатих він розчарував тим, що скасував боргові зобов'язання, а ще більше бідня­ків, тому що не провів переділу землі, на який вони сподівалися, і не встановив повної рівності всього майна, як це зробив Лікург у Спарті...

17....Солон насамперед відмінив усі закони Драконта, крім законів про вбивства. Він вчинив так через жорстокість їх і суворість покарань: майже за всі вчинки було призначено одне покарання — смертна кара. Таким чином, і засуджені за бездіяльність каралися смертю, і ті, що вкрали овочі чи плоди, каралися так само, як і святотатці і людиновбивці. Тому пізніше славився вислів Демада, що Драконт написав закон кров'ю, а не чорною фарбою. Коли Драконта запитали, чому він за більшість злочинів призначив смертну кару, він, як розповідають, відповів, що дрібні злочини, на його думку, заслуговують цього покарання, а для більших він не знайшов більшого.

18. По-друге, бажаючи залишити всі вищі посади за багатими, як було

й колись, а до інших посад, у виконанні яких простий люд участі не брав, допустити і його, Солон ввів оцінку майна громадян. Тих, хто збирав [врожаю] сухих і рідких продуктів в цілому 500 мір, він поставив першими і назвав їх „пентакосіомедимнами”; другими поставив тих, хто міг утримувати коня чи збирати [врожаю] 300 мір; цих називали „ті, що належать до вершників”, „зевгітами” були названі люди третього цензу, у яких було 200 мір усіх продуктів в цілому. Всі решта називалися „фетами”, їм він не дозволив займати жодної посади. Вони брали участь в управлінні лише тим, що мали бути при­сутніми в народних зборах і бути суддями. Останнє здавалося спочатку малозначним правом, однак згодом стало особливо важливим, тому що більша частина важливих справ потрап­ляла до суддів. Навіть на рішення тих справ, які Солон передав у відання урядових осіб, він дозволив також апелювати до суду...

19. Солон склав раду ареопагу з щорічно змінних архонтів; він і сам був її членом як колишній архонт. Однак, вбачаючи в народі пиху і зарозумілість, викликані ліквідацією боргів, він запровадив другу раду, обравши до неї по сто чоловік від кожної з чотирьох філ. Їм він доручив попередньо, до рішень народу, обговорювати справи і не допускати внесення жодної справи до народних зборів без попереднього обговорення. А „верхній раді” він передав нагляд за всім і охорону законів...

20. З решти законів Солона особливо характерний і дивний закон, що вимагав позбавлення громадянських прав громадянина, який під час міжусобної боротьби не пристав ні до однієї, ні до іншої партії...

21. Солон прославився також і законами про заповіти. Раніше не можна було складати заповіти, але майно і домашнє господарство повинні були залишатися в роді небіжчика. А Солон надав право кожному віддати своє майно, кому захоче, якщо тільки у нього немає законних дітей; він вважав дружбу вищою, ніж споріднення, і особисту прихильність вищою, ніж обов'язок, і зробив майно добром власників...

22. Солон помітив, що Афіни наповнюються людьми, які
постійно прибувають до Аттики звідусюди через безпечність життя на її території, а в той же час більша частина її території була бідною і неродючою, і купці, які вели морську торгівлю, нічого не привозять тим, які нічого не можуть дати взамін. Тому Солон спрямував співгромадян до заняття ремеслами і видав закон, за яким син не зобов'язаний був утримувати батька, який не віддав його у навчатися ремеслу...

24. З продуктів, які вироблялися в країні, Солон дозволив продавати за кордон тільки оливкову олію, а інші вивозити не дозволив.

Дата добавления: 2015-05-22