Виникнення політичних партій та участь українців у загальноросійському визвольному русі проти самодержавства

У 1863 – 1864 рр. польські радикали організували повстання проти російського самодержавства, але українці його не підтримали, через плани польського руху відновлення Речі Посполитої в межах до 1772 р. («Від можа до можа, Польща Больща»). Виключенням стали М. Чернишевський, засновник російської революційної організації «Земля і Воля», А. Потебня, брат українського мовознавця О. Потебні. Значно активніше українці приймали участь в революційному русі загальноросійському та суто українському.

Вище вже згадувалося, що українці залучалися до таких організацій як масонські ложі, декабристів та «Земля і Воля», створена у 1876 р. Програми двох останніх передбачали захоплення влади шляхом перевороту і насильницького повалення влади. Остання організація мала якісну відмінність від попередніх – передачу землі, фабрик і заводів у народну власність, звідси назва руху «Народники».

У 80-ті рр. відбулася радикалізація народницького руху. Частина народників, об’єднавшись у 1879 р. в організацію «Народна Воля» зосередила свою увагу на політичному терорі. 1 березня 1881р. в результаті терористичного акту народовольців загинув реформатор соціально-економічної та культурної сфери в Росії імператор Олександр ІІ. Історики розповідають, що у цей день він підписав указ про трансформацію імперії у конституційну монархію. У відповідь уряд Росії посилив репресії, а головних учасників змови засудив до страти. Серед них були й українці Софія Перовська, Микола Кибальчич (українсько-російський винахідник), Андрій Желябов, Дмитро Лизогуб, Володимир Малинка.

Першою політичною організацією українців на цьому етапі національно-визвольного руху стало «Братство тарасівців» (1891 – 1899 рр.), засноване студентами М. Міхновським, І. Липою, В. Шеметом. Тарасівці ставили за мету реалізацію основних ідей Т. Г. Шевченка про слов’янський федералізм та демократичний устрій.

Першою політичною партією у Наддніпрянській Україні стала утворена у 1900 р. у Харкові Революційна українська партія(РУП), заснована Д. Антоновичем, М. Русовим, Д. Матусевичем та ін. Спочатку у брошурі М. Міхновського «Самостійна Україна» обстоювалася програма державної самостійності. Пізніше РУП стала більш поміркованою і висунула ідею національно-культурної автономії у складі Росії.

У Західній Україні в ІІ пол. ХІХ ст. діяли три напрямки суспільно-політичного руху:

· Москвофіли, що визнавали єдність Росії від Камчатки до Карпат;

· Народовці, що представляли національний напрямок, спрямований на культурно-освітній розвиток українського народу та зростання національної самостійності. У 1899 р. вони створили УНДП, до якої приєдналися М. Грушевський та І. Франко;

· Радикали, які на основі ідей М. Драгоманова виступали за утворення незалежної України. Очолювали цей напрямок І. Франко, Михайло Павлик, Остап Терлецький. Вони у 1890 р. у Львові створили першу українську політичну партію (РУРП) – Русько-українська радикальна партія. Проіснувала вона недовго через протиріччя у середині партії. У 1899 р. група на чолі з І. Франко перейшла в Українську національно-демократичну партію, створену народовцями (УСДП) на чолі з М. Ганкевичем та С. Вітиком, які сповідували ідеї марксизму. З усіх політичних партій самою чисельною була УНДП.

На Буковині у 1885 р. народовці заснували Народну Раду, яку очолив Юліан Романчук. Він та його послідовники виступали за українську автономію в межах Австро-Угорщини.

Дата добавления: 2015-05-22