Тема 10:Україна на початку XX ст

План заняття №21

1. Політичний і соціально-економічний розвиток України у складі Росії та Австро-Угорщини.

2. Проблеми становлення та консолідації української нації. Процес політизації українського суспільства та визвольного руху.

3. Розвиток культури на початку XX ст.

I. Актуальність матеріалів. Повторення вивченого.

II. 1. Політичний і соціально-економічний розвиток України у складі Росії та Австро-Угорщини.

Початок XX ст. в історії України характеризується загальним революційним піднесенням, що було викликане гострими класовими протиріччями, національним гнобленням, політичним безправ’ям населення. Ситуацію загострювала загальноекономічна світова криза 1900-1903 рр., а в Росії – її поразка у війні 1904-1905 рр. з Японією. При цьому революційний настрій охопив усі кола суспільства:робітників, селян, інтелігентів та студентів, а також буржуазію та поміщиків. Усі вимагали лібералізацію політичних, соціальних та економічних відносин, ліквідацію залишків кріпосництва та скликання Установчих зборів для вироблення Конституції.

У Західній Україні національний рух розвивався у більш сприятливих умовах. Тут діяла друкарня РУП(видавала роботу М.Міхновського “Самостійна Україна”, в українських школах видавалася українська преса, активізувалася діяльність “Просвіта”, зросли тиражі “Літературно-наукового вісника” редагованого М.Грушевським та І.Франко. Українці збільшили своє представництво у центральному парламенті та сеймах. Виникли та стрімко поширювали свою діяльність молодіжні спортивні організації “Сокіл” і “Січ”. Широкого розмаху набув кооперативний рух, що сприяло економічному відродженню.

2. Проблеми становлення та консолідації української нації.

Процес політизації українського суспільства та визвольного руху.

У Наддніпрянській Україні національно-визвольний рух проявлявся в:

· Процесі політизації українського руху;

· Зростанні кількості національних партій;

· РУП, утворена в 1900р., розпалася і дала початок трьом партіям:

1. Народна українська партія(НУП) – на чолі з М.Міхновським, який висунув гасло “Україна для українців”, боролися за незалежність українців (з 1902р). Основа партії – інтелігенція;

2. Українська соціал-демократична спілка(1904р.) на чолі з М.Малинівським, займала марксистську позицію. У 1905р влилась у меншовицьку фракцію РСДРП.

3. УСДРП(1905р.) на чолі з В.Винниченком та С.Петлюрою. Вони прагнули поєднати націоналізм з марксизмом(націонал-комуністична ідеологія).

У 1904р. були утворені дві ліберальні партії: Українська радикальна партія(Б.Грінченко, С.Єфремов) та Українська демократична партія(А.Лотоцький, Є.Чикаленко). Головні вимоги – конституційна монархія, автономія у складі Росії, земельні реформи.

Крім національних політичних партій у Наддніпрянській Україні діяли загальноросійські партії:РСДРП(меншовики і більшовики), Партія соціалістів-революціонерів(есери), Конституційно-демократична партія(кадети, в Україні її лідером був В.І. Вернадський), «Союз 17 октября», «Союз руського народу» - націонал-фашистські партії, що виступали за єдину і недільну Росію.

У Росії революційно-визвольний рух вилився у Першу демократичну революцію 1905-1907рр. 17 жовтня 1905р.цар Микола II опублікував «Маніфест» про громадянські свободи і вибори до Державної Думи, Українці прийняли участь у I та II Думах. Маніфест про розпуск другої Думи 3 червня 1907р. прийнято вважати кінцем революції.

Маніфест 17 жовтня 1905р. спроба легалізації української преси. У Наддніпрянській Україні з’явилися «Просвіти», в яких активну участь приймали видатні літературні та культурні діячі: М.Лисенко, Панас Мирний, Д.Яворницький та ін.

У 1908р. з метою координації діяльності українських організацій та партій було створено міжпартійний політичний блок Товариство українських поступовців(ТУП) на чолі з М.Грушевським, С.Єфремовим, Є.Чикаленко, Д.Дорошенко.

Загострення протиріч у Росії, революція 1905-1907 рр. радикально поставили питання про реформи у економіко-соціальному житті. У 1906-1911рр. з ініціативи першого міністра П.Столипіна проводилась аграрна реформа, яка не досягла своєї мети. Після вбивства П.Столипіна у Києві, царизм взяв курс на підготовку до війни, яка назрівала у Європі. Країни з самодержавним устроєм прагнули подавити внутрішні соціально-політичні та економічні проблеми але, насправді лише поглибили їх. Війна, яку назвали I світовою війною розпочалася 01 серпня 1914 року. Українці опинилися по дві сторони ворогуючих країн та блоків:Троїстого, згодом Четвертного союзу(Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина, Болгарія); Антантою(Росія, Англія, Франція).

3. Культурний розвиток України на поч. XX ст.

Освіта: зросла кількість початкових шкіл – з 1897 по 1911р. їх кількість зросла з 13570 до 18719. Проте на початок 1914р. 70% українського населення не вміло читати і писати. Зросла кількість студентів в університетах – у два рази(близько 12,7 тис чоловік). На Галичині діяло 2510 народних українських шкіл, у яких навчалося 440 тис дітей. На Буковині діяло 216 народних шкіл, україномовна гімназія та семінарія для дівчат.

Наука: Особливою багатогранною діяльністю виділялося Наукове товариство Т.Г.Шевченка. У Києві діяла алгебраїчна школа, у якій працювали вчені із світовими іменами: В.Стеклов, Д.Синцов, С.Бернштейн, Д.Граве. У Харкові Д.Рожанський заснував школу радіофізики. У Львові в університеті М.Смолуховський створив основу для молекулярно-кінетичного обґрунтування другого принципу термодинаміки. Подібні досягнення мали українці в інших галузях науки. В цілому, початок XX ст. знаменував піднесення української науки.

Література:Виникають нові ідейні та художньо-естетичні течії, які вступають у протиріччя між собою та класицизмом. Такі течії народжували нові стилі – модернізм(під загальною назвою):імпресіонізм, символізм, неоромантизм, футуризм. На чільне місце в літературі виходять:Леся Українка, М.Коцюбинський, О.Кобилянська, В.Винниченко, В.Стефаник, М.Вороний, П.Грабовський, І.Нечуй-Левицький та ін.

Театр:В.Винниченко, Леся Українка, О.Олесь створили нову українську драматургію, а М.Садовський та М.Заньковецька здійснили постановку кращих творів вітчизняної та зарубіжної літератури. Велике значення для розвитку культури мала музично-драматична школа українського композитора М.Лисенка. Найвищого рівня досяг вокал С.Крушельницької.

Образотворче мистецтво переживало своєрідне піднесення. Особливо славився живопис І.Груша, Ю.Панькевича, О.Новаківського та ін. М.Бойчука вважають вважають засновником школи українських монументалістів. Чималого піднесення набуло моно скульптурне мистецтво та архітектура, які зазнали впливу модернізму.

III. Повторення вивченого.

IV. Література:

1) Світлична В.В Історія України. Ст. 128-142.

2) Бойко О.Д. Історія України. Ст. 284-316.

Дата добавления: 2015-05-22