Спроби реформування промисловості

Тема 19: Україна в період загострення кризи радянської системи

(середина 60-х – початок 80-х рр. ХХ ст.)

План заняття №46

1. Спроби реформування економічних реформ у другій половині 60-х рр. – 70-х рр. ХХ ст.

2. Причини провалу економічних реформ середини 60-х рр.

I. Актуальність матеріалів.

Після усунення від влади М.Хрущова, нове керівництво СРСР на чолі з Л.Брежнєвим взяло курс на згортання демократичних процесів у суспільно-політичному житті. Проте, постала потреба пошуків нових стимулів розвитку суспільства та підвищення авторитету радянської системи і комуністичної партії, яку проголошували авангардом комуністичного поступу до світового масштабування. Таким стимулами тодішнього керівництва були реформи у господарській сфері суспільних відносин, насамперед сільському господарстві та промисловості – основи усього курсу «стабілізації» суспільного життя.

II. Спроби реформування сільського господарства.

Сигналом змін у сільському господарстві став виступ Л.Брежнєва на березневому Пленумі ЦК КПРС 1965р. з доповіддю «Про невідкладні заходи по розвитку сільського господарства СРСР». Основу реформ становили наступні заходи:

ü Підвищення закупівельних цін на сільському господарську продукцію в 1-2 рази.

ü Встановлення твердих планів закупівлі сільськогосподарської продукції

ü Встановлення 50% надбавок на здану продукцію понад план.

ü Перерозподіл національного доходу на користь розвитку сільськогосподарської та соціальної сфер села.

ü Збільшення кількості радгоспів і доведення їх до 40% господарств у аграрній сфері (як конкуренти колективним господарствам – колгоспам).

ü Переведення радгоспів на госпрозрахунки та надання цілковитої самостійності планування виробництва.

ü Списання боргів колгоспів державі.

ü Різке скорочення кількості звітних показників.

Необхідно відзначити, що заходи були необхідними, хоча і запізнілими, мали на перших порах позитивні, у деяких господарствах враховуючи результати, проте в довгостроковій перспективі успіхи 1966-1970рр., восьмого п’ятирічного плану, який назвали «золотою п’ятирічною», були нівельовані прорахунками 80-х рр. та загостренням кризових явищ у суспільному житті.

Початок реформ у промисловості пов’язують з виступом Голови Ради міністрів СРСР Олексія Косигіна на вересневому пленумі ЦК КПРС у 1965р. з доповіддю «Про покращення управління промисловістю, удосконалення планування і посилення економічного стимулювання промислових підприємств». У доповіді було запропоновано перейти на принципово нову модель господарювання, а саме – поєднати в межах радянського соціалістичного господарства централізоване керівництво з розширенням господарської самостійності підприємств. Це була своєрідна відповідь на успіхи капіталістичної моделі, запропонованої спочатку у США у 1932р., а в повоєнні роки у більшості розвинених країнах. ЦЕ так звана економічна модель розвитку Дж.М.Кейнса (лорда В.Британії) під загальною назвою «Загальна теорія зайнятості, відсотку на капітал і грошей» (1936р.). У своїй моделі Дж.Кейнс запропонував, а уряд Ф.Рузвельта втілив у життя принцип оптимального поєднання механізмів ринкового господарювання з державним централізованим, при цьому державний механізм мусив бути доповненням ринкового, в основі якого є конкуренція і приватна власність. Програма О.Косигіна зберігала монополію державної власності, а конкуренцію як раніше пробували підміняти соціалістичним, й було головною причиною поразки реформ наприкінці 70-х рр. – початку 80-х рр. ХХ ст.

Суть реформ у промисловості:

ü Скорочення кількості директивних планових показників з 30 до 9.

ü Оцінювання ефективності роботи підприємств не за валовими показниками виробництва продукції, а за обсягами реалізованої (в капіталістичних економіках за ВВП (ВНП): обсяг реалізованої продукції в грошах та рівнем зайнятості населення і його споживчих можливостей).

ü Залежність розмірів фонду зарплати від рентабельності (продукту).

ü Утвердження госпрозрахунку.

ü Зміцнення прямих договірних зв’язків між підприємствами.

ü Встановлення економічно обґрунтованих цін.

ü Залишення значної частини прибутку у розпорядженні підприємств з метою розширення виробництва, його оновлення та розвитку соціальної сфери (остання мала серйозний підйом у 70-х рр. – початку 80-х рр., в тому числі й у Бердичеві, та нажаль,і разом парадоксальною, соціальна сфера витіснили на нижчий рівень модернізацію економіки, яка з кінця 70- рр. стала суттєво відставати за результатами від розвинених капіталістичних країн).

Дата добавления: 2015-05-22