II. Стан господарства

I. Повторення вивченого.

Тема 21: Україна в умовах незалежності

Розвиток багатопартійної системи в Україні

Становлення багатопартійної системи розпочалося в 1990 році (вибори до ВР у березні). Новим етапом встановлення багатопартійності стало прийняття Конституції 28 червня 1996 року і закону «Про народних депутатів України»: 225 депутатів від партій і 225 від одномандатних округів (самовисуванців).

На сьогодні в Україні близько 140 партій. Їх традиційно поділяють на праві, ліві і центристські. До правих відносять націонал-радикальні партії. До лівих – соціалістичного і комуністичного спрямування, а до центристських – від націонал-демократичних до соціал-демократичних.

28 квітня 2001 року вступив у силу закон «Про політичні партії в Україні». Головне завдання закону – це політичне структурування суспільства, зміцнення демократичних засад розвитку політичних засад системи країни, встановленню громадського суспільства.

III. Повторення вивченого.

1. Розкрийте сутність поняття «державне будівництво» і коротко прокоментуйте його складові в Україні.

2. Що таке конституційний процес? Які його складові? Чому виникла необхідність продовження конституційного процесу сьогодні і прийняття нової Конституції (третьої республіки)?

IV. Література

1. Світлична В.В. Історія України – с.242-249; 254

2. Бойко О.Д. історія України – с. 580-618.

План заняття №53

1. Стан господарства.

2. Становище у соціальній сфері.

3. Особливості релігійного життя в Україні в умовах незалежності.

В момент проголошення незалежності Україна виявилася немічною і деформованою в економічному відношенні:

· 95% підприємств підпорядковувалися Москві;

· 80% виробленої не мало завершеного технологічного циклу;

· 28% становили галузі продуктів споживання, 72% засобів виробництва, більшість яких для ВПК;

· 40% обладнання технічно застарілого(на разі 67%);

· низька конкурентоздатність підприємств;

Додано відсутність традицій жити суверенно та вмінь управляти економікою країни, особливо реформувати галузі. Ну, і звичайно давній чиряк українського суспільства – корумпованість усіх органів влади, малозабезпеченість широких мас людей.

З 1990 по 1994рр. ВНП України скоротився на 44%, а з цим відповідно і спад у галузях господарства найгірше у базових. Якщо не зрівнювати з Великою депресією 1929-1933рр. у США, то там спад був до 25% ВНП. В СРСР під час ВВВ – до 30%.

Найгіршими проявами економічною кризи були: найбільші у світі за усю історію рівень інфляції до 10 486 раз, а інколи надмірний рівень безробіття.

У жовтні 1994 року в Україні було вперше розроблено програму економічного розвитку, яку презентував суспільству у посланні до ВР України новий президент Л.Кучма. Результати програми проявилися лише наприкінці 1999року – у жовтні вперше з 1991 року було зафіксовано зростання ВВП на 2.8% у порівнянні з жовтнем 1998р., фактично вдалося приборкати інфляцію. В літературі експерти пишуть про успішний тандем в управлінні країною: Л.Кучма – В.Ющенко. Звільнення В.Ющенко у 2001році мло суто політичний характер, оскільки той мав чітко виражену орієнтацію на Захід та противником збереження стосунків з Росією як «старша і молодша» сестри.

Головною метою соціально-економічної програми розвитку було створення підвалин ринкової економіки: конкуренція, свобода підприємництва, вільне ціноутворення, приватна власність, а також ринкова інфраструктура.

У лютому 2000 року у посланні Президента Л.Кучми до ВР України «Україна і поступ у XXI століття. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004рр.» ставилося нове завдання – виведення української економіки на траєкторію сталого розвитку. При цьому, основну увагу приділялося таким перетворенням:

· досягнення щорічних темпів зростання ВВП 6-8%

· зростання продуктивності праці

· зменшення частки тіньової економіки

· зростання зайнятості населення

· зростання інтелектуального потенціалу суспільства

· впровадження нанотехнологій, насамперед в газових галузях

· структурні зміни у с/г та АПК, які передавали з 2004року створення ринку землі, а саму землю перетворили на товар. Мабуть однією з позитивних сторін «Помаранчевої революції» було прийняття мораторію на вільний продаж земель у селі. Він діє й досі. Та тепер його слід вже й відмінити. На жаль, у цьому питанні більше політики ніж економічного обґрунтування.

Зростання економіки України продовжилося і після виборів нового Президента В.Ющенко та його «помаранчевої команди». Особливі зрушення відбулися у зростанні обсягів продуктів харчування вітчизняного виробництва та грошової маси, особливо банківського капіталу. Проте більшість коштів, які виробляла економіка використовувалися у сфері споживання, а не у сфері розвитку технологій та стратегічної продукції.

При цьому експерти попереджали,що у 2006році завершується висхідна фаза світової економіки від завершення кризи 1929-1933рр. Саме український економіст М.Кондратьєв (розстріляний НКВС у 1997р.) розрахував так звані «довгі хвилі в економіці»(60роки – зростання, 40роки- спаду). Грім грянув восени 2008року, коли уряд очолювала Ю.Тимошенко – економіка країни за 6 місяців впала на 30% у порівнянні з початком 2008року. Попри усю популярність Ю.Тимошенко, криза вплинула на результати вибору у 2010р.

У 2010,2011 роках новий Президент В.Янукович і новий голова уряду М.Азаров досягли певних позитивних результатів у відновленні економічного розвитку. Проте, це були тимчасові успіхи. Наприкінці 2012року розпочався новий спад економіки – Україна знову стала над прірвою.

Дата добавления: 2015-05-22