Сармати

• У 3 ст. до н. е. скіфів у причорноморських степах заступили сармати. Ці споріднені зі скіфами іраномовні кочовики походили з приуральсько-поволзьких степів.
• Як вони називали самі себе, науці невідомо. Йменням «сармати» їх нарекли греки та римляни.
• Вчені припускають, що ця назва походить від давньоіранського слова «саоромант», що означало «оперезаний мечем».
• Варто пам’ятати, що поряд із етнонімом «сармати» античні автори вживали й інші; це пояснюється тим, що сармати жили племенами, кожне з яких мало свою назву, як-от язиги, роксолани, сіраки, аорси, алани тощо.
• Життя і побут сарматів були подібними до скіфського. Вони так само, як і скіфи, були скотарями-кочовиками. Так само багато важили для них воєнні походи. Античні джерела докладно розповідають про спорядження сарматів, про їхню войовничість.
• Це свідчення, до того ж, недвозначно вказує на участь сарматів у тогочасних європейських подіях.
• Як активна військова сила вони були залучені, зокрема, до війн проти Риму. Не гребували нападати їхні племена й на менш заможних мешканців Лісостепу: від 1 ст. до н. е. в похованнях сарматів трапляються поодинокі речі вихідців із Подніпров’я – полонених і перетворених на рабів.

Володарювання сарматів у Причорноморських степах тривало майже 600 років. Поклали йому край германські племена ґотів і навала нових кочовиків – тюркомовних гунів.

Античні міста-колонії у Північному Причорномор’ї

Дата добавления: 2015-05-22