СЕМІНАР № 18

ІНДЗ

План

ЗАПОРОЗЬКА СІЧ, КРИМСЬКЕ ХАНСТВО І ТУРЕЧЧИНА

У ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVIІ СТ.»

Мета: З’ясувати, що саме в першій чверті ХVІІ ст. військова активність козацтва була найбільшою. Воно відігравало визначну роль в загальноєвропейській боротьбі з турецькою агресією і захищало Україну від татарських нападів. Переконатися, що існування Запорозької Січі надавало українському козацтву відпорності й перетворювало його на головного захисника українського народу.

1. Походи запорожців проти Кримського ханства і Туреччини у 1600-1619 рр.

2. Поразка польських військ під Цецорою в 1620 р. та підготовка Туреччини і Польщі до широкомасштабної війни.

3. Бої під Хотином у 1621 р. Результати війни.

4. Міждержавне зближення Запорозької Січі з Кримським ханством у 20-30-х роках.

Скласти план усної розповіді «Козаки у Хотинській війні».

Підготувати письмове оповідання про Хотинську фортецю.

Рекомендації для підготовки відповідей та короткий їх зміст:

Перше питання передбачає детальну розповідь про військове мистецтво та морські походи козацтва. Необхідно підкреслити, що формування українського козацтва і становлення його війського мистецтва відбувалося за умов постійної боротьби з грабіжницькими нападами татар. Тому одним із важливих чинників протистояння агресії була прикордонна служба. На початку ХVІІ ст. степове прикордоння було вкрите мережею спостережних пунктів, з яких козацькі дозорці спостерігали за появою татарських загонів і при їх виявленні оповіщали населення. Та більш ефективним заслоном агресії були упереджуючі походи козацтва проти кримського ханства і Туреччини. Під час цих походів звільнялися невільники, знищувались військові сили та підривалась економічна могутність противника.

З метою стримування агресії Туреччини і Кримського ханства та перенесення боротьби на їхню територію козаки успішно здійснювали морські походи на прибережні міста цих держав. В ході морських експедицій відпрацьовувалась тактика бою, в основі якої лежало максимально можливе використання козаками маневру, швидкості і несподіваності удару. У цій частині розповіді доцільною буде характеристика турецького та козацького флоту (особливості весельно-вітрильних суден, їх оснащеність, швидкість і т. д.). Перша чверть ХVІІ ст. відзначалася найбільшою активністю козаків на морі. За дослідженнями В.І. Сергійчука, упродовж 1600-1620 рр. козаки здійснили такі походи: 1602 – переможний бій з турецькою екскадрою біля Кілії, 1603 р. – біля Ізмаїла, у 1606 р. – Кілії, Білгорода, Варни, Кафи, у 1607 р. – біля Очакова. У 1608 р. – морський похід на Перекоп, у 1609 р. – на Кілію, Їзмаїл, Білгород, у 1612 р. – на Газлев, Бабадаг, Варну, Месембрій, у 1613 р. – «два походи на чорноморські міста Криму», у 1614 – взяття Трапезунда і Синопа. У 1615 р. були спалені околиці Стамбула, у 1616 р. – переможний бій з турецькою екскадрою в гирлі Дніпра і взяття Кафи, Трапезунда, Синопа. У 1617 р. знову спалені околиці Стамбула. У 1619 р. – похід на Тягиню, а в 1620 р. – на Варну.

В ході комбінованих атак із суші і моря козаки захоплювали турецькі прибережні фортеці. Флотилії козацких чайок неодноразово громили флот, спустошували узбережжя Туреччини і таким чином на деякий час убезпечували українські землі від чужинських наскоків. Ця військова діяльність козацтва підносили його міжнародний авторитет як сили, яку не спроможна здолати могутня тоді Османська імперія.

Ведучи мову про боротьбу козацва з турецько-татарською агресією, необхідно підкреслити, що в ній уславився гетьман П. Сагайдачний. У 1618 р. він з усім Військом Запорозьким вступив до «Ліги християнської міліції» – міжнародна союзу європейських країн для боротьби з турецькою агресією. Прославив себе П. Сагайдачний і як керманич героїчних морських походів, особливо 1606, 1613-1616 та 1620 років.

Готуючи відповідь на друге питання, необхідно відмітити, що козацтво було впливовою силою у польсько-турецьких відносинах. Одним із плацдармів протистояння Османської імперії та Речі Посполитої була територія Молдовського князівства. Влітку 1620 р. турецько-татарські війська зійшлися з польською армією поблизу Ясс. І межі Валахії і Молдови вторглося 80-тис. військо під командуванням Іскандера-паші. У польській армії під командуванням коронного гетьмана С. Жолкевського був невеликий козацький загін (у складі нього були чигиринський сотник М. Хмельницький з сином Б. Хмельницьким). На допомогу полякам підійшов молдавський господар Граціон. Десятого вересня 1620 р. противники зійшлися поблизу с. Цецори. Польське військо зазнало поразки. У битві загинули С. Жолкевський і М. Хмельницький, а Б. Хмельницький, польний гетьман Конєцпольський та ін. польські воєнначальники потрапили у полон. Скориставшись перемогою, турки і татари спустошили Поділля і Галичину.

Після Цецорської битви Річ Посполита і Османська імперія розгорнули широкомаштабну підготовку до збройного вирішення суперечностей у Північно-Західному Причорномор’ї та Молдові.

Третє питання – розповідь про бої під Хотином. Наприкінці серпня 1621 р. турецько-татарська армія у складі 200 тис. чол. вирушила під стіни Хотинської фортеці, щоб оволодівши нею, рушити на Кам’янець-Подільський, Львів. Цей задум передбачав оволодіння Поділлям і Галичиною аби покінчити з польським впливом у Молдові. Турецьку армію очолив сам султан Осман ІІ. Річпосполитською армією командував польний гетьман литовський Карл Ходкевич. У її складі були не лише польські, а й білоруські, німецькі, угорські частини. На козацькій раді 15-17 червня 1621 р. у Сухій Діброві на Черкащині, запорожці ухвалили рішення теж виступити проти турків. Козаки змістили з гетьманства Якова Бородавку і Петра Сагайдачного, котрий тільки повернувся з посольства до Варшави і був прихильником Речі Посполитої у цій війні. 24 серпня 1621 р. козацьке військо з’єдналося з польською армією. Після кількаденних боїв козаки перейшли у контрнаступ і, увірвавшись до табору ворога, знищили майже всі гармати. Втративши близько 80 тис. чол. і не досягнувши успіху, турецьке командування розпочало мирні переговори. Хотинська битва тривала до 23 вересня і завершилася перемогою об’єднаної українсько-польської армії. Внесок Війська Запорозького у перемогу над Османською імперією під Хотином був вирішальним.

9 жовтня 1621 р. – укладено Хотинський мирний договір, за яким припинялася польсько-турецька війна і між Османською імперією та Річчю Посполитою відновлювався довоєнний кордон. Кримське ханство і Туреччина зобов’язувались не нападати на українські та польські землі.

Хотинська війна мала велике міжнародне значення. Завдяки своїм героїчним діям козаки здобули загальне визнання у Європі як хоробрі і мужні воїни.

Готуючи відповідь на четверте питання, найдоцільніше використати статтю В. Борисенка «Міждержавне зближення Запорозької Січі з Кримським ханством у 20-30-х роках ХVІІ ст.», котра рекомендується у списку літератури до семінару.

Основна хронологія:

1570 (1577 чи 1578) – 1622 рр. – життя та діяльність гетьмана Петра Конашевича Сагайдачного;

? – 1621 р. – Нерода Яків – Яків Бородавка, котрий був гетьманом запорозького козацтва у 1620-1621 роках;

10 вересня 1620 р. – битва під Цецорою;

23 серпня – 23 вересня 1621 р. – бої під Хотином;

9 жовтня 1621 р. – Хотинський мирний договір.

Опорні поняття та терміни:

АККЕРМАН (тепер м. Білгород-Дністровський Одеської обл.) – у ХV-ХVІІ ст. турецька фортеця на правому березі Дністровського лиману. Стратегічно важливий пункт турецького панування в Північному Причорномор’ї. Із середини ХVІ ст. місто стало центром Буджацької орди.

КАФА – міське поселення на місці сучасної Феодосії. З 1475 р. – адміністративний центр турецьких володінь у Криму. Головний невільничий ринок Причорномор’я. Однаразово продавалося до 30 тис. людського товару, що приганявся кримськими татарами з українських земель.

КІЛІЯ – місто за 40 км. від Чорного моря. У 1484 р. місто захопили турки. Упродовж ХVІ- ХVІІ ст., як і Аккерман та Ізмаїл, місто було важливим турецьким стратегічним пунктом у Подунав’ї, що призводило до численних нападів козаків на нього.

ПРИКОРДОННА СЛУЖБА – система заходів щодо спостереження, оповіщення і охорони кордону.

ЧАЙКА – бойове вітрильно-гребне судно запорозьких козаків, пристосоване для морських походів. Чайку несли 12-15 пар весел, а на чотириметровій зйомній щоглі використовувалось прямокутне вітрило для попутного вітру. Козацькі чайки були міцними, маневровими і швидкісними суднами.

ЯСИР (з турецької – бранець) – невільники, яких захоплювали татари і турки під час розбійницьких набігів на українські землі з 1482 до 1760 р.

Література:

1. Антонович В. Про козацькі часи на Україні. – К., 1991.

2. Боплан Г. Опис України. – К., 1990.

3. Борисенко В. Міждержавне зближення Запорозької Січі з Кримським ханством у 20-30-х роках XVIІ ст. // Історія України. – 1998. - № 1.

4. Борисенко В. Роль українських козаків у Хотинській війні 1620-1621 рр. // Історія України. – 1998. - № 9.

5. Брехуненко В. Московська держава і козацько-татарський військовий союз 1624-1629 рр. // Україна та Росія: проблеми політичних соціокультурних відносин. – К., 2003. – С. 66-84.

6. Величко С. Літопис. – К., 1991. – Т. 1.

7. Володарі гетьманської булави. – К., 1994.

8. Голобуцький В.О. Запорожская Сечь // Вопросы истории. – 1970. – № 12; 1971. - № 1.

9. Голобуцький В.О. Запорозьке козацтво. – К., 1994.

10. Грушевський М. Історія України-Русі. – К., 1995. – Т. 7, 8.

11. Дашкевич Я. Козацтво на великому кордоні // УІЖ. – 1990. – № 12.

12. Історична дисертація про козаків. Автор Йоган Йоахім Мюллер // КС. – 1997. – № 4-5.

13. Комарницький С. Хотинська епопея: З історії Хотинської війни 1621 р. – Чернівці, 2000.

14. Панашенко В. Запорозька Січ і Кримське ханство у 20-х – 30-х рр. XVIІ ст. // Українська козацька держава: Витоки та шляхи історичного розвитку. – К., 1993.

15. Полководці Війська Запорозького. – К., 1998.

16. Станіславський В. Запорозька Січ у політичних відносинах з Кримським ханством // УІЖ. – 1995. - № 6.

17. Хотинська війна 1621. – К., 1991.

18. Шевальє П. Історія війни козаків проти Польщі. – К., 1993.

«КОЗАЦЬКО-СЕЛЯНСЬКІ РУХИ В 20-30-Х РОКАХ XVIІ ст.»

Мета: З’ясувати причини та особливості козацьких рухів першої половини ХVІІ ст., які стали наслідком загострення стосунків козацтва з польськими властями. Ознайомитись з основними положеннями Куруківської угоди та Ординації Війська Запорозького, які упокорювали козацтво і не дозволяли перетворитися йому із впливової військової сили у воєнно-політичний чинник суспільного життя.

Дата добавления: 2015-05-22