Кирило Розумовський

Під час царювання Єлизавети Петрівни, таємно по­вінчаної з українським козаком Олексієм Розумовським, в Україні було відновлено гетьманство. Олексій пере­конав імператрицю розпустити «Правління Гетьман­ського Уряду» і відновити гетьманат на чолі зі своїм молодшим братом Кирилом Розумовським (1750—1764). Новообраному правителеві виповнилося всього 22 роки. У дитинстві він був звичайним сільським хлопцем, який разом із однолітками випасав худобу, але згодом, завдя­ки братові, отримав добру освіту, побував у Німеччині, Франції, Італії, де вивчав німецьку, французьку й латин­ську мови, географію, історію тощо. У 18 років став президентом Петербурзької академії наук.

Останньому українському гетьманові вдалося дещо розширити автономію України. Завідування її справа­ми і зносини з нею на деякий час були передані із Сенату до Колегії закордонних справ. Запоріжжя і Київ знову підпорядковувалися гетьманові. Але одночасно законодавчо було ліквідовано кордон між Україною і Росією, припинено функціонування державних митниць у цьому районі, по всій Гетьманщині запроваджено за-гальноімперську митну систему. Царський уряд відмо­вив гетьманові у праві на власний розсуд призначати полковників та мати дипломатичні зносини з уряда­ми зарубіжних держав, взяв під контроль фінансову політику.

За правління К.Розумовського у Гетьманщині було проведено деякі реформи. Зокрема, у війську було вве­дено однакову уніформу та озброєння, запроваджено систематичне військове навчання для козацької молоді. В усіх полках функціонували школи для обов'язко-

вого навчання дітей козаків. Вживалися активні заходи, щоправда невдалі, для заснування університету в Бату-рині. У 1760 р. гетьманським універсалом запровадже­но новий порядок судочинства, згідно з яким Генераль­ний суд очолили два генеральних судді, до його складу ввійшли вибрані від старшин десять представників, по одному від кожного з десяти полків. Генеральний суд розглядав справи генеральної старшини та осіб, які перебували під особистою опікою гетьмана, став органом нагляду за місцевими судами, найвищою апеляційною інстанцією. Полкові суди перетворювалися в гродські, де розглядалися кримінальні справи. Крім того, запро­ваджувалися підкоморські суди (розглядали справи про землю та межування) і земські (розглядали цивільні справи старшини і шляхти на право власності). Роз­гляд дрібних суперечок рядових козаків і міського на­селення залишався в компетенції сотенних управлінь і магістратів. Справи селян знаходилися в юрисдикції козацької старшини і шляхти. Загалом судова рефор­ма відповідала інтересам старшини та шляхти.

Дещо непослідовною була соціальна політика того часу. Зокрема, гетьман пороздавав старшині чимало сіл і навіть сотенних містечок і в той же час ініціював цар­ський указ 1752 р. про заборону перетворювати україн­ців на хлопів. У 1760 р. він же видав універсал про заборону залежним селянам переходити від одного пана до іншого.

Новий гетьман більшу частину часу проводив у Санкт-Петербурзі як президент Академії наук, займав значне місце при царському дворі. За його відсутності Україною управляла старшина, яка перетворилася, подіб­но до Польщі, у спадкову великоземельну шляхту.

Коли в 1762 р. у Росії до влади прийшла Катери­на II, К.Розумовський повернувся в Україну. Він зібрав у Глухові старшинську раду, де була ухвалена петиція до імператриці з проханням відновити права Гетьман­щини, дозволити скликання українського шляхетсько­го сейму на польський зразок. К.Розумовський також просив встановити спадковість гетьманства для свого роду. Однак Катерина II, за порадою наглядача в україн­ських справах Г.Теплова, відхилила прохання гетьман-

ського уряду. Натомість 10 листопада 1764 р. вийшов «Маніфест до малоросійського народу» про звільнен­ня К.Розумовського від гетьманства. Про вибори ново­го гетьмана у маніфесті не згадувалося.

Дата добавления: 2015-05-22