Переяславська угода. Березневі статті. Смерть Б. Хмельницького

Шість років війни майже повністю зруйнували економіку України, виснажили її людські ресурси. Тому коли в кінці 1653 р. на Україну вирушило московське посольство на чолі з Бутурліним, у січні 1654 р. на Переяславській раді (відбулася у м. Переяславі) вирішено було передати Україну під царську протекцію. Сам договір було укладено в Московії в березні 1654 р. (так звані Березневі статті). Україна мала самостійність в галузі адміністрації, судочинства, збору податків; армія складала 60 000. Московський цар мав право тримати в Києві військову залогу, його сповіщали про обрання нового гетьмана.

Серед істориків ще і досі не вщухають дискусії з приводу визначення історико - юридичної суті Переяславсько-Московського договору. Ситуація ускладнюється тим, що автентичний, підписаний сторонами документ не зберігся, до нас дійшли лише його копії. Спектр тлумачень цієї угоди надзвичайно широкий, але найпоширенішими є п'ять підходів: «персональна унія» (незалежні держави, що мають власні уряди, визнають владу одного монарха); «васальна залежність» України від Росії; «автономія» України у складі Росії; «возз'єднання» українського та російського народів; «військовий союз» між Україною та Росією.

Укладення Переяславсько-Московського договору кардинально змінило геополітичну ситуацію в регіоні. У відповідь на появу українсько-російського союзу влітку 1654 р. Річ Посполита та Кримське ханство підписують «Вічний договір» про взаємодопомогу.

Російський цар не дотримувався умов Переяславсько-Московського договору, намагався підкорити Україну своїй волі, а козаків використати для захоплення Литви і Білорусії. Хмельницький вирішив формально не розривати угоду з Москвою, але створити антипольську коаліцію європейських держав без участі Москви і всупереч її планам.

Побоюючись шведської загрози, навесні 1655 р. Москва і Варшава пішли на зближення. Наступного року було укладено московсько-польське Віленське перемир'я. Українських делегатів на переговори у Вільно не допустили, хоча там і ставилося питання про повернення України під владу короля.

Метою Б. Хмельницького в останній рік життя було об’єднання в Український державі західноукраїнських земель, нейтралізація Криму і унезалежнення від Москви. Проте вступ у війну європейських держав, що злякалися успіхів України і Швеції (вона захопила більшу частину Польщі), та непокора козаків стали страшним ударом для гетьмана, і 6 серпня 1657 р. він помер у Чигирині.

Роль Б. Хмельницького в історії України важко переоцінити. Його заслуги знайшли гідне визнання і у світової громадськості. За рішенням ЮНЕСКО 1995 р. (з нагоди 400-річчя з дня народження) був проголошений роком Богдана Хмельницького.

Тема 15. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА ТА ПОДІЛ КОЗАЦЬКОЇ УКРАЇНИ (вересень 1657 р. – червень 1663 р.)

1. Гетьманування Івана Виговського.

2. Юрій Хмельницький і Павло Тетеря.

3. Петро Дорошенко і Дем’ян Многогрішний.

Дата добавления: 2015-05-22