Юрій Хмельницький і Павло Тетеря

Гетьманування Івана Виговського

Смерть Хмельницького призвела до гетьманування молодшого його сина Юрія, неповнолітнього (16 років) і хворобливого, тому спочатку регентом, а згодом і гетьманом став Іван Виговський (1657 – 1659). Він тримався основної ідеї Богдана Хмельницького – здобути Україні цілковиту самостійність і бути в дружніх стосунках із сусідніми державами. Але на відміну від Богдана Хмельницького, який виступав за соціальну рівновагу, І. Виговський став на бік старшини і української шляхти, що почали процес закріпачення українських селян. Проти нього підняли повстання Пушкар і Барабаш (1658 р.), підтримувані Москвою. Повстання вдалося придушити, але це коштувало Україні 50 000 жертв, а антимосковські тенденції призвели до укладення з Польщею Гадяцького договору 16 вересня 1658 року, за яким утворювалася третя складова частина Речі Посполитої – Велике Князівство Руське (Київське, Чернігівське і Брацлавське воєводства); військо мало складати 30 000 козаків і 10 000 найманців; православ’я зрівнювалося з католицтвом. Москва послала проти І.Виговського військо, битва тривала три дні, об’єднана козацько-татарська армія розгромила московську армію 8 липня 1659 р. під Конотопом. Москву охопила паніка, царський двір збирався втікати до Ярославля.

Проте гетьману не вдалося скористатися наслідками своєї перемоги. Гадяцький договір викликав невдоволення, зростання опозиції, посилення промосковських настроїв. Обставини ускладнювалися збереженням у Києві московської залоги на чолі з В. Шереметьєвим та нападом запорозького кошового Сірка на Крим, що змусило татар (союзників гетьмана) повернутися додому. За таких обставин I. Виговський у жовтні 1659 р. зрікається булави та виїжджає до Польщі.

Намагаючись уникнути громадянської війни, запобігти територіальному розколу, старшина вдруге проголошує Юрія Хмельницького гетьманом. Юрій відразу попав під владу царя, оскільки припустився фатальної помилки – прибув для переговорів з російською стороною до Переяслава, де стояло велике російське військо. Новий Переяславський договір, який змушений був підписати Ю. Хмельницький 27 жовтня 1659 р., фактично перетворював Україну на автономну частину Росії: переобрання геть­мана мало здійснюватися лише з дозволу царя; гетьман втрачав право призначати і звільняти полковників, карати без суду смертю старшин, виступати в похід без царського дозволу; заборонялися відносини з іншими країнами; у Переяславі, Ніжині, Чернігові, Брацлаві та Умані мали право розташовуватися російські залоги; Київська митрополія підпорядковувалася Московському патріархатові.

18 жовтня 1660 р. було укладено Слободищенський трактат, відповідно до якого Україна знову поверталася під владу Речі Посполитої на правах автономії.

Для скасування Гадяцької угоди Москва розпочала війну з Польщею, проте військо Шереметьєва, послане влітку 1660 р., було розгромлене. Юрій Хмельницький виступив на боці поляків проти Москви з наміром об’єднати всю Україну. Проте старшини на Лівобережжі виступили проти союзу з поляками і обрали гетьманом в 1662 р. Якима Сомка. В 1663 р. Юрій Хмельницький зрікся влади, і на Правобережжі гетьманом обрали Павла Тетерю. Отже в 1663 р. стався розкол України. Хоч Я. Сомка і обрали гетьманом, та проти цього виступили Золотаренко і Брюховецький, що скликали в 1663 р. під Ніжином “Чорну раду”, на якій перемогу здобув І. Брюховецький. Тетеря з поляками і литовцями пішов на Лівобережжя з війною, але польський король, злякавшись московсько-українського війська, відступив на Правобережжя, де вже вибухнуло антипольське повстання. В той час, як І. Брюховецький на Лівобережжі криваво мстив усім, хто визнав владу польського короля, на Правобережжі поляки в крові топили антипольське повстання. У розпалі громадянської війни зрікся гетьманства ненависний масам Павло Тетеря.

Територіальний розкол України доповнився політичним. Як влучно характеризує цей період О. Субтельний - «доба Руїни сягнула свого апогею».

Дата добавления: 2015-05-22