Християнство і гноза

Християнство і неоплатонізм

Плотин (205-270) платонізм з елементами аристот., стоіцизму і оріентальними - світ як єрархічна структура. Найвищим елементом є Бог -Єдня. Все від нього походитть і все поверне. Два моменти

- оптимістична оцінка світу

- все занурене і накероване на вище-Бога і хоче до Нього повернути.

Синкретичний напрям, має багато облич.

- дуалізм: світ духовний - добрий і матеріальний- поганий

- матерія як результат хаосу, конфлікту, нижчий бог -Деміург створив її. Бог СТ

- В людині елемент духовний є чужий цьому світу і тужить за визволенням від матерії

- Еони - посередники, які мають у цьому визволені допомогти.

- Культ знання.

- Гиліки, соматики (матеріальні люди), психіки і пневматики.

1. Християнство ІІ -ІІІ століття: час переслідувань

До 70-тих років виникають спільноти в Сирії, Азії Меншій, Македонії, Греції, можливо Рим. До кінця І століття правдоподібно також Олександрія. У ІІ столітті Африка і Галія (Ліон), де діє єпископ Потинос і святий Іреней Ліонський. Визнавці і більшості походять зі Сходу, говорять грецькою мовою.

У ІІІ столітті християнство розповсюджується на весь басейн Середземного моря і Азію- Сирію, дельту і долину Нілю, Кіренаїку, Месопотамію, а на заході від Ілірії до Іспанії, Італія, Галія, Британія, Сицилія, правий берег Дунаю.

Переслідування:

У ранній період са́ме мучеництво більш усього сприяє розповсюдженню Церкви, і в цьому плані воно також виступає як продовження апостольського служіння. Перше поширення церковної спільноти пов'язане з мучеництвом св. Стефана (Діяння 8, 4 і далі), цим мучеництвом було підготовлене і навернення апостола Павла (Діяння 22, 20). Одинадцять з дванадцяти апостолів (крім апостола Івана Богослова) закінчили життя мученицьким подвигом. І надалі аж до Міланського едикту 313 р. мучеництво як сильне свідчення віри було однією з основ розповсюдження християнства. За словами Тертуліана, кров християн була тим сім'ям, з якого виростала віра.

Отже, перші мученики з'являються ще в апостольський період. Їх мучеництво було результатом переслідувань з боку юдеїв, що дивилися на християн як на небезпечну секту і обвинувачували їх у богохульстві. У Новому Завіті міститься декілька свідоцтв про мучеників, потерпілих від цих гонінь. Окрім вже згадуваного мучеництва святого Стефана, тут мовиться, наприклад, про Антипу, «вірного свідка» Божого, убитого в Пергамі (Апокаліпсис 2, 13). Римські власті в цей початковий період християн не переслідують, не відрізняючи їх від юдеїв (а юдаїзм був у Римі дозволеною — лат. licita — релігією). Гоніння на християн з боку римських властей починаються з часу імператора Нерона (54-68). Вони розпадаються на три основні періоди.

Дата добавления: 2015-05-23