Життя християн

Третій період переслідувань

Третій період починається з правління імператора Декія (249—251) і продовжується аж до Міланського едикту 313 р. У виданому Декієм едикті змінюється юридична формула переслідування християн. Переслідування християн ставилося в обов'язок урядовим чиновникам, тобто ставало не результатом ініціативи приватного обвинувача, а частиною державної діяльності. Метою гонінь була, проте, не стільки страта християн, скільки примушення їх до зречення. Для цього застосовувалися витончені тортури, проте ті, що їх витримали, не завжди піддавалися страті. Тому гоніння даного періоду разом з мучениками дають багато ісповідників. Переслідуванню піддавалися перш за все предстоятелі церков. Гоніння не були постійними, і змінювалися періодами майже повної терпимості (едикт імператора Галлієна, 260—268, що надавав предстоятелям церков право вільно займатися релігійною діяльністю). Найжорстокіші гоніння припадають на кінець царювання Діоклетіана (284—305) і наступні роки. У 303—304 рр. видається ряд едиктів, що позбавляють християн всяких цивільних прав і приписують ув'язнювати всіх представників духовенства і вимагати від них відмови від християнства (принесення жертв); останній едикт 304 р. наказував взагалі всіх християн повсюдно примушувати до принесення жертв, добиваючись цього будь-якими тортурами. Мучеництво в ці роки було масовим, хоча в різних провінціях переслідування проходило з різною інтенсивністю (найжорстокішими вони були на сході імперії). Гоніння припиняються після видання в 311 р. едикту, в якому християнство признається дозволеною релігією (хоча явним чином і не знімаються обмеження з християнського прозелітизму), і повністю — після Міланського едикту 313 р., що проголосив повну віротерпимість.

Історія християнського мучеництва, звичайно, цим не закінчується. Мучеництва, у тому числі і масові, мали місце і пізніше, при імператорах-аріанах, в Персидській імперії, в різних країнах, де християнство стикалося з поганством, в ході боротьби ісламу з християнством і т. д. Проте саме історія мучеництва в найдавніший період має визначальне значення для богословського осмислення мученицького подвигу, для встановлення вшанування мучеників (і взагалі вшанування святих) і вироблення його форм.

Не різниться особливо від життя інших людей у цьому періоді, хоча вимагалося стійкості ставлення і моральної чистоти.

- Початки Катехуменату: 3 етапи

1. Авдіентес, тобто ці яких навчали про вимоги християнського життя\

2. Електі -відбували безпосередню підготовку

3. Хрещення через потрійне занурення і екзорцизм

- Покута:

1. визнання гріхів

2. Виключення зі спільноти

3. Поєднання (у Великдень)

Якщо провина була велика то покута могла відюуватися і до самої смерті.

- Літургія: основний елемент життя спільноти це євхаристія. Читання і арапе. деколи Щоденні зустрічі на читання св.. Письма.

- У ІІІ ст. появляються будинки культу, церкви. Від ІІ – окремі християнські цвинтарі, у часах переслідувань в катакомбах (місце молитов і поховань),

- У ІІ ст.. трохстопнева єрархія.

- Небезпеки – перші єресі (Гноза Монтан - пророки і вчителі, основніє пророки, харизма тики, прийняли вибрані Євангеліє, частина відкинена)

- Найзначніші постаті: Ігнатій Антіохенський, Полікарп зі Смирни, Іреней з Ліону

Картагена: Тертуліян (юрист, ригорист) дисципліна Олександрія: аскетизм і теологія, література спекулятивна – синтез грецької філософії.

4.Християнство ІУ століття. Константин і собор в Нікеї 325 (нині Ізник, Туреччина)

Дата добавления: 2015-05-23