Індивідуальні стилі керівництва

Типологія стилів керівництва

У практиці і теорії управлінської діяльності виділяють різні типи стилів керівництва за ознакою переважання одноосібних чи групо­вих способів впливу на організацію виробничого процесу.

1. Авторитарне управління (директивне, імперативне): керівник
сам визначає групові цілі, сам приймає рішення, на підлеглих
діє, головним чином, наказом, розпорядженням, які не підляга­
ють обговоренню. Авторитарне управління має різні форми:
А. Патріархальне: всі «члени сім'ї» повинні слухатися керів­
ника, а він вважає підлеглих такими, які не «доросли» до
прийняття рішень. Але це його «діти», про яких він, звичай­
но, повинен піклуватися.

Б. Автократичне: більш притаманне інституціям (державі, підприємству), ніж окремим особам. Керівництво здійснюється апаратом через підлеглі інстанції, які побічно проводять рішен­ня автократа (самодержця), залишаючись підлеглими йому.

В. Бюрократичне: домінує деперсоналізація (людина - носій регламентованих функцій), керівники всіх рівнів займають своє місце в структурі інстанцій і мають право на виконання даних їм повноважень. Системі регулювання підпорядкову­ються і керівництво, і підлеглі (предметна компетентність).

Г. Харизматичне (харизма - милість Бога): за лідером визна­ються видатні, єдині в своєму роді якості, а тому він може побажати будь-якої жертви від підлеглих і не зобов'язаний про них турбуватися.

2. Демократичне управління (кооперативне, колективне): керівник
мобілізує групу на колективну розробку рішень і колективну їх
реалізацію, організовує систематичний обмін інформацією, дум­
ками, на підлеглих діє переконаннями, порадами, аргументами.

3. Ліберальне (пасивне) управління: низький рівень вимог до
підлеглих, головні засоби впливу - прохання, інформація.

4. Анархічне управління: фактична відмова від активного впливу
на підлеглих, уникання в прийнятті рішень, «плавба за течією»,
невтручання і потурання підлеглим («роби як знаєш»).

У наш час на Заході в менеджменті практикують комбінування авторитарного і кооперативного стилів керівництва, причому останній переважає.

Вибір індивідуального стилю керівництва колективом є одним із найважливіших завдань для менеджера. Як правило, виділяють п'ять основних стилів керівництва²⁶:

1. Невтручання: низький рівень турботи про виробництво і лю­
дей. Керівник не керує, багато працює сам. Домагається
мінімальних результатів, які достатні тільки для того, щоб збе­
регти свою посаду в даній організації.

2. Тепла компанія: високий рівень турботи про людей. Прагнен­
ня до встановлення дружніх стосунків, приємної атмосфери і
зручного темпу праці. При цьому керівника не дуже цікавить,
чи будуть досягнуті конкретні й стабільні результати.

3. Завдання: увага керівника повністю зосереджена на вироб­
ництві. Людському фактору або взагалі не приділяється увага,
або приділяється її вкрай мало.

4. Золота середина: керівник у своїх діях прагне достатньою
мірою поєднати орієнтацію як на інтереси людини, так і на ви­
конання завдання. Керівник не вимагає занадто багато від пра­
цівників, але і не займається потуранням.

5. Команда: керівник повністю прагне поєднати в своїй діяльності
як інтерес до успіху виробництва, так і увагу до потреб людей.
Питання тільки в тому, щоб бути і діловим, і людяним. Спільні
обов'язки, що їх беруть на себе працівники заради досягнення
цілей організації, сприяють взаємовідносинам довіри і поваги.

Дата добавления: 2015-05-23