Теоретичне підґрунтя

Підсумок

1. Приведений вище сценарій є художнім опрацюванням фак­
тичного транзактного аналізу. Із діалогів вилучені фрази і зво­
роти, які майже в кожного учасника повторюються або не не­
суть смислового навантаження. Керівник тренінгу насправді
значно частіше втручався в процес, але нами опущені короткі
репліки, запитання чи жарти, які мали на меті спонукання
(підштовхування) відповіді, показ орієнтирів чи створення
емоційно довірливого настрою.

2. Залежно від контингенту учасників тренінгу потрібно видо­
змінювати сценарій: підготувати для «зачину» певні ситуації із
першоджерел, видозмінити настановчу інструкцію, керівникові
підготувати короткі запитання і репліки, які стосувалися б спе­
цифіки діяльності учасників сеансу.

3. Рівень професіоналізму та інтелекту керівника (тренера) пови­
нен бути досить високим, у крайньому разі не нижчим від рівня
тих, з ким проводиться тренінг. Творчий підхід, особливо
здатність до моментального включення мислення у видозміне­
ну ситуацію, конче необхідні лідерові, який проводить активне
соціальне навчання.

Завдання №2

«Проведення групового навчання типу «Синанон»

1.1. Групи зустрічей (Епсоипіег £ічшр§) найчастіше асоцію­
ються з тренінг-групами (Т-групами). Тому розпізнати суттєві
відмінності між ними досить важко, хоча деякі відмінності все-таки
існують.

Так, за Е-групами визнається більша «емоційність», вони більше особистісно зорієнтовані («як повноцінніше жити і відчувати»), їх концепція більш екзістенційна.

Часто під енкаунтер-групами розуміють комплексну технологію активного соціального навчання, яка включає декілька групових ме­тодів, у тому числі і метод Т-групи.

Т-групи -це американський продукт, і основи їх ідеології кри­ються в стосунках, які існують в американській культурі. Так, в Т-групах робиться акцент на рівності і взаємозалежності її учас­ників. Це положення визнається вирішальним, яке дозволяє учасни­кам груп ставати самосвідомими, умілими та поінформованими про рушійні сили індивідуального та групового життя.

Виходячи з цього, до керівника Т-групи ставляться певні вимоги:

• він повинен діяти в демократичній манері як зразок поведінки
«позитивного» учасника групи, реалізуючи основні цілі (зо­
крема, зменшення захисних реакцій поведінки, тобто бути при­
кладом «відкритості»);

• він дає «прямий», але не оцінний зворотний зв'язок;

• він відкритий для висловлення і прийняття як своїх власних
почуттів, так і почуттів інших.

Необхідно відзначити, що з часу своєї появи Т-групи ефективно використовуються в практиці підготовки менеджерів різних рангів з метою виховання демократичного стилю керівництва.

Дата добавления: 2015-05-23