Схарактеризувати основні психолого-педагогічні особливості розвитку дітей із комбінованими порушеннями

В останні роки відмічається тенденція до збільшення чисельності дітей з складними комплексними порушеннями. На думку М.Жигоревої до складних порушень відносяться такі, що мають кілька первинних порушень (порушення аналізаторів і порушення ЦНС) й кожне з них, взяте окремо, може визначити структуру аномального розвитку. Складний дефект є не просто поєднанням двох і більше дефектів розвитку; він є якісно своєрідним і має особливу структуру, відмінну від складових його аномалій. Категорію дітей з складними дефектами складають: 1. Діти з РВ, обтяженою порушеннями слуху; 2. Діти з РВ, ускладненою порушеннями зору; 3. Діти глухі слабозорі; 4. Сліпоглухонімі діти; 5. Діти із ЗПР, яка поєднується з дефектами зору або слуху; 6. Глухі діти з порушеннями соматичного характеру (вроджені вади серця, захворювання нирок, печінки, шлунково-кишкового тракту). Причинами виникнення складних дефектів можуть бути: ендогенні й екзогенні фактори. Найбільш важкою групою дітей з складними дефектами виступають сліпоглухонімі діти. Специфічною особливістю навчання і виховання таких дітей є практично повна неможливість самостійно отримувати інформацію про оточуюче. Питання навчання і виховання дітей, що мають складні дефекти розроблялися І.Соколянським (1962),О.Мещеряковим (1974). Практичний та науковий досвід накопичений в Сергієво-Посадському дитячому будинку для сліпоглухих дітей (Г.Єпіфанов, 2003).Тут функціонує: дошкільне й шкільне відділення, навчально-трудові групи, групи для дітей з багато чисельними порушеннями. Вік вихованців від 3 до 18 років. Навчання і виховання проводиться за спеціальними навчальними планами. Перше завдання навчання - це формування системи навичок самообслуговування. Основне завдання - формування навичок практичних дій з предметами, використання соціальних способів дії з предметами у самообслуговуванні та формування навичок поведінки, спрямованих на задоволення власних природних потреб. Під час первинного навчання сліпоглухонімої дитини формуються образи побутових предметів і навички правильного поводження з цими предметами. Навчання - це певний дотик дорослого, що стає сигналом до активної дії дитини. Таким шляхом виникає і формується сигнальність поведінки, тієї поведінки, яка здійснюється у відповідь на жест іншої людини. Подібні перші сигнальні дотики і є першими засобами спілкування. Виникнення діяльності спілкування, формування перших спеціальних засобів спілкування - жестів - є другим завданням навчання, що забезпечує психічний розвиток сліпоглухонімої дитини. Третім етапом є - етап розвитку діяльності спілкування - формування словесного мовлення, яке формується в дактильній формі. Після засвоєння дактильного алфавіту дитині можна дати будь-яке слово, співвідносячи його з відповідними жестами і предметами. В процесі засвоєння дактильного алфавіту учень навчається як відтворювати кожну пальцеву конфігурацію, так і вільно «зчитувати» її з руки вчителя. На далі дається рельєфно точкове (брайлівське) позначення букв.

Дата добавления: 2015-05-23