Паризький конгрес 1856 р. 3 страница

65. Перспектива майбутньої франко-пруської війни. Люксембургське питання.

66. Позиція Росії. Конференція держав у Лондоні 7-11 травня 1867 р.

67. Невдача мексиканської авантюри Наполеона ІІІ.

68. Дипломатична ситуація в Європі напередодні франко-пруської війни.

69. Зовнішнє і внутрішнє становище Франції напередодні франко-пруської війни.

70. Іспанське питання та ескалація конфлікту з Прусією: урядова нарада 12 липня 1870 р. у Франції.

71. “Емська депеша” Бісмарка: остаточне ствердження позиції Росії. Франко-пруська війна.

72. Позиції Росії, Австро-Угорщини та Італії під час франко-пруської війни. Відміна статей Паризького договору 1856 р.

73. Заключення прелімінарної мирної угоди у Версалі 26 лютого 1871 р. Проголошення Германської імперії 18 січня 1871 р.

74. Франкфуртський мир 10 травня 1871 р.

75. Франко-німецькі відносини в 1871-1873 рр.

76. Європа після Франкфуртського миру (1872-1875 рр.).

77. Угода трьох імператорів 6 червня 1873 р. Франко-німецький конфлікт 1874 р.

78. Місія Радовіца (лютий 1875 р.). Воєнна тривога 1875 р.

79. Герцеговинське повстання 1875 – 1878 рр. Англо-російська боротьба в Середній Азії в 70-х рр. ХІХ ст.

80. Болгарське повстання і сербо-турецька війна 1876 р.

81. Рейхштадтське побачення 8 липня 1876 р. та антитурецька кампанія в Англії. Місія генерала Вердера 1876 р.

82. Місія барона Мюнха 1876 р.

83. Константинопольська конференція 31 серпня 1876 р. та Будапештська конвенція 15 січня 1876 р.

84. Франко-німецька воєнна тривога 1877 р. і Лондонський протокол 31 березня 1877 р.

85. Російсько-турецька війна (1877-1879 рр.). Сан-Стефанський мир 3 березня 1878 р.

86. Національно-визвольний процес на Балканах в 70-х ХІХ ст.

87. Російсько-англійські переговори зі Східного питання: договір 30 травня 1878 р.

88. Берлінський конгрес 13 червня – 13 липня 1878 р.

89. Англо-російські протиріччя в Середній Азії в 70-х рр. ХІХ ст.

90. Австро-германський союз 7 жовтня 1879 р.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ НА ЕКЗАМЕНІ

з ”Дипломатичної історії Європи в ХІХ ст.”

До складу кожного білета входять 2 проблемних питань, які мають узагальнений комплексний характер. Відповідь на кожне питання білета оцінюється окремо з диференціацією в 10 балів. (5 бал – студент отримує за відповідь на додаткове питання).

Відповідь на кожне з питань білета оцінюється в:

_10 балів - якщо відповідь студента

містить повне, розгорнуте, правильне та обґрунтоване викладення матеріалу,

виявляє при цьому високі знання студентом усієї програми навчальної дисципліни, його вміння користуватися різноманітними методами наукового аналізу, знання наукової літератури, розуміння основних процесів політичної, соціально-економічної та культурної еволюції європейських країн в період 1640 – 1815 рр., особливості європейських революцій XVII – XVIII ст. (англійської та французької) та процесу утворення США.

відображає чітке знання відповідних категорій, їх змісту, розуміння їх взаємозв’язку і взаємодії, правильне формулювання відповідних тлумачень,

містить аналіз змістовного матеріалу, порівняння різних поглядів на дану проблему, самостійні висновки студента, формулювання та аргументацію його точки зору,

містить, поряд із теоретичним матеріалом, фактичні дані (статистичні і т.ін.), їх оцінку та порівняння,

логічно і граматично правильно викладена

7_ балів – якщо студент дав відповідь на поставлене запитання, однак вона є неповною, не містить усіх необхідних відомостей про предмет запитання, аналізу відповідних теорій, концепцій, наукових течій і т.ін., є не зовсім правильною: наявні недоліки у розкритті змісту понять, категорій, закономірностей, нечіткі характеристики відповідних явищ, викладена з порушенням логіки подання матеріалу, містить багато граматичних, грубих стилістичних помилок та виправлень.

4_ бала – якщо студент не відповів на поставлене запитання, або відповідь є неправильною, не розкриває сутності питання, або допущені грубі змістовні помилки, які свідчать про відсутність знань у студента, або їх безсистемність та поверховість, невміння сформулювати думку та викласти її, незнання основних положень навчальної дисципліни

Результат усного іспиту складається з суми балів, одержаних за всі питання(25 балів).

В разі, коли відповіді студента оцінені менше, ніж у 5 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами іспиту

Загальне підсумкове оцінювання знань студентів здійснюється з урахуванням результатів оцінювання поточної роботи протягом семестру з розрахунку середнього балу (в діапазоні від 0 до 75 балів) та результатів усного іспиту (не менше 5 і не більше 25 балів) за 100-бальною системою з подальшим переведенням в традиційну систему за 5 -бальною шкалою та шкалою ECTS для фіксації оцінки в нормативних документах.

5. НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ

1. Абуш А. Ложный путь одной нации: к пониманию германской истории / Пер. с нем. Г.Рудого.-М.: Изд-во соц-экон. лит., 1962.

2. Авербух Р.А. Царская интервенция в борьбе с венгерской революцией 1848-1849.-М.: Соцэкгиз, 1935.

3. Бисмарк О. Мысли и воспоминания / Пер. с нем. Т.1.-М.: ОГИЗ, 1940.

4. Богданов А.П. Первые российские дипломаты: Исторические портреты.- М.: Знание, 1991.

5. Бушуев С.К. Крымская война 1853-1856 годов. Героическая оборона Севастополя.-М.: Воениздат, 1946.

6. Виноградов К.Б. Мировая политика 60-80-х гг. ХIX в.: События и люди.-Л.: Изд-во ЛГУ, 1991.

7. Дебидур А. Дипломатическая история Европы. Т. 1,2.- М., 1996.

8. Дипломатический словарь: В 3-х тт.-Т.1: А-И. – М.: Наука, 1984.Т.2: К-Р. – М.: Наука, 1985; Т.3: С-Я. – М.: Наука, 1986.

9. Ерусалимский А. Бисмарк как дипломат.-М.: ОГИЗ, 1940.

10. История дипломатии. - Т.2. Дипломатия в новое время (1872-1919) / Под ред. В.П. Потёмкина.-М.: Госполитиздат, 1945.

11. История дипломатии. - Т.2. Дипломатия в новое время (1872-1919) / Под ред. В.П. Потёмкина.-М.: Госполитиздат, 1945.

12. История дипломатии. / Под ред. В.А. Зорина.-М.: Госполитиздат, 1959-1965.

13. История дипломатии. Т.1. / Под ред. В.П. Потёмкина.-М.: ОГИЗ,1941.

14. История Италии: В 3-х тт. / Под ред. С.Д. Сказина.-.М: Наука, 1970-1971.

15. История Польши: В 3-х тт. / Под ред. Королюка и др.-М.: АН СССР.- Т.1-3.- 1954-1958.

16. История СССР с древнейших времён до наших дней: в 2 сериях: В 12-ти тт. / Гл ред. Совет: Б.И. Пономарёв и др.-М.: Наука, 1966-1980.

17. История Франции. Т. 1-3.-М.: Наука, 1972-1973.

18. История ХIX века / Под ред. Лависса и Рамбо.- Т. 1-8.-М.: Соцэкгиз, 1937-1938.

19. Історія дипломатії / Під ред. В.П. Потьомкіна. Т. 2.-К.: Політвидав, 1948.

20. К столетию революции 1848 г./Под редакцией Б.Ф. Поршнева.- М.: МГУ, 1948.

21. Кан С.Б. Революция 1848 г. в Австрии и Германии.-М.: Учпедгиз, 1948.

22. Керженцев М.П. История Парижской коммуны.-М.: Соцэкгиз, 1959.

23. Киняпина Н. Внешняя политика России первой половины ХIХ века.-М.: Высш.шк., 1963.

24. Манфред А.З. Внешняя политика Франции. 1871-1891.-М.: Изд-во АН СССР, 1952.

25. Невлер В. К истории воссоединения Италии.-М.: Соцэкгиз, 1936.

26. Нифонтов А. Россия в 1848 году.-М.: Госучпедиздат, 1949.

27. Норден А. Как делаются воины.-М.: Прогресс, 1972.

28. Петров В.Ф. КЭ ДОРСЭ (Краткий очерк дипломатической службы Франции).- М.: Международные отношения, 1966.

29. Покровский М.П. Дипломатия и война в ХIХ столетии: Сборник статей.-М.: Красная новь, 1923.

30. Революция 1848-1849 гг.: В 2-х тт. / Под ред. В.Ф. Потёмкина.-М.: Изд-во АН СССР, 1952.

31. Царская дипломатия и Парижская коммуна 1871г.-М.: Соцэконом. изд-во, 1933.

11. НАОЧНІ НАВЧАЛЬНІ МАТЕРІАЛИ

До наочних навчальних матеріалів відносяться посібники, назви їх подані у списку літератури до комплексу, окремі схеми, таблиці, що містяться в деяких монографіях і наукових статтях, відеофільми, які студент може знайти на інтернетівських сайтах.

Із інших матеріалів, насамперед важливим є використання таких, як

Європа в 1789-1815 гг. Карта. – М., 1977.

Європа в 1815-1847 гг. Карта. – М., 1979.

Атлас. Нова історія (1640-1914 рр.). – К., 2006.

Политическая карта мира. – М., 1979.

Політична карта світу. – К., 2007.

12. КРИТЕРІЇ ТА СИСТМЕМА ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ,

УМІНЬ І НАВИЧОК СТУДЕНТІВ

Порядок оцінювання знань та визначення рейтингу студента за кредитно-модульною системою організації навчального процесу

1. Основні терміни і визначення

Поточно-модульний контроль (ПМК) – це один з видів контролю стану засвоєння знань та вмінь студента з модуля навчальної дисципліни. Поточно-модульний контроль включає оцінювання знань студента під час проведення семінарських занять, виконання завдань самостійної та індивідуальної роботи, тестування, колоквіуму, контрольної роботи і проведення модульної контрольної роботи.

Підсумковий контроль (ПК) – це контроль рівня засвоєння знань та вмінь студента в цілому з навчальної дисципліни, для якої навчальним планом передбачений екзамен.

Підсумковий контроль може здійснюватися у двох варіантах.

Перший варіант – підсумковий контроль проводиться в усній і (або) письмовій формі за вибором кафедри.

Другий варіант – захист результатів виконання індивідуального навчально-дослідницького завдання з поданням відповідного звіту.

З навчальних дисциплін, для яких навчальним планом передбачений залік, контроль рівня засвоєння знань та вмінь студента в цілому визначається за результатами поточно-модульного контролю.

Індивідуальне навчально-дослідницьке завдання (ІНДЗ) – специфічний вид позааудиторної індивідуальної роботи студента навчального, наукового чи навчально-дослідницького характеру, яке використовується в процесі вивчення програмного матеріалу навчального курсу. Результатами ІНДЗ може бути підготовка наукових звітів, участь (з публікацією тез доповідей) у науково-практичних конференціях, конкурсах і олімпіадах, публікація наукових статей тощо. Зміст, форми, звітність, порядок і критерії оцінювання ІНДЗ встановлюється згідно пропозицій викладача кафедрою.

Рейтинговий показник студента з навчальної дисципліни – це числова величина, яка дорівнює сумі набраних студентом балів під час вивчення та контролю знань з усіх модулів дисципліни за встановленою для дисципліни шкалою розподілу балів.

Рейтинг студента – це порядкова позиція студента в академічній групі за результатами навчання з навчальної дисципліни. Оцінка, отримана студентом у разі повторного оцінювання результатів навчання, на сукупний рейтинг студента не впливає.

Шкала оцінювання знань студента встановлює взаємозв’язки між рейтинговим показником з дисципліни, національною шкалою оцінювання знань студента і шкалою оцінок ECTS.

Шкала оцінювання знань

Рейтинговий показник	Оцінка у національній шкалі	Оцінка ECTS
90 – 100	Зараховано	5 (відмінно)	A (відмінно)
82 – 89	4 (добре)	B (добре)
75 – 81	C (добре)
68 – 74	3 (задовільно)	D (задовільно)
60 – 67	E (задовільно)
35 – 59	Незараховано	2 (незадовільно)	FX (незадовільно) з можливістю повторного складання
1 – 34	-	F (незадовільно) з обов’язковим повторним вивченням

Критерії визначення оцінок.

5 (відмінно) А – «відмінно» - студент глибоко і досконало знає матеріал усіх тем дисципліни, повністю засвоїв теоретичні основи курсу, уміє визначати причини і наслідки суспільно-політичних та соціально-економічних процесів, що відбулися в зарубіжній історії.

4 (добре) В – «дуже добре» - студент добре засвоїв теоретичний матеріал дисципліни і здобув практичні навики на рівні, який дає можливість виконувати завдання на рівні вище середнього з окремими неточностями (у визначенні характеристиці подій і явищ зарубіжної історії тощо).

С – «добре» - студент засвоїв теоретичний матеріал дисципліни і здобув практичні навики на рівні, який дає можливість виконувати завдання на рівні вище середнього з кількома помилками.

3 (задовільно) D – «задовільно» - студент в цілому засвоїв теоретичний матеріал і набув практичних навичок, що дозволяє йому непогано виконувати завдання, проте кількість суттєвих помилок становить більше трьох.

Е – «задовільно» - студент ознайомлений в загальних рисах з теоретичним матеріалом і має практичні навички, достатні для виконання завдань на івні мінімальних вимог.

2 (незадовільно) FХ – «незадовільно» - студент має уявлення про теоретичний матеріал дисципліни, але при виконанні практичних завдань допускається дуже грубих помилок. Необхідно повторно опрацьовувати матеріал і повторно складати іспит.

F – «незадовільно» - студент не засвоїв матеріал навчальної дисципліни не розуміє теоретичного матеріалу та не має практичних навичок для виконання поставлених завдань. Необхідна подальша робота з обов’язковим повторним опрацюванням курсу.

2. Розподіл балів на поточно-модульний і підсумковий контроль знань.

Загальна кількість балів, що відводиться на навчальну дисципліну – 100 балів. З дисциплін, для яких навчальним планом передбачено проведення підсумкового контролю (екзамену) на поточно-модульний контроль виділяється 75 балів, на підсумковий контроль – 25 балів. З дисциплін, для яких підсумковий контроль передбачено у формі заліку, на поточно-модульний контроль виділяється 100 балів.

Дата добавления: 2015-05-23