Міжнародні економічні відносини

У першій половині XIX ст. сформувався світовий ринок

як підсистема господарства, пов'язана з обміном товарів за ме­жами національної економіки та валютно-фінансовим забез­печенням: такого обміну. Він став формою усталених зв'язків

між національними ринками, що внаслідок успіхів на транс­порті, в будівництві доріг остаточно утвердилася як складова частина загальносвітової ринкової господарської системи. Зовнішня торгівля набула світового характеру. Формувалися світовий кредитний та валютний ринки. Масова міграція тру­дових ресурсів свідчила про виникнення міжнародного рин­ку праці. Отже, склалася система міжнародних економічних відносин як результат взаємодії всієї сукупності світових гос­подарських зв'язків. Основними чинниками цього процесу були розвиток великої машинної індустрії, утворення колоні­альної системи, міжнародний поділ праці, що розподілив світ на промислове розвинені й економічно відсталі країни.

Визначилися галузі, які працювали на основі імпортних надходжень або на експорт. Лише зовнішній ринок міг погли­нути масовий випуск фабричних товарів. Для збереження панування на внутрішньому ринку національні корпорації повинні були забезпечувати світовий рівень з якості та цін.

Важливим фактором формування світового ринку було утворення колоніальних володінь. У 1914 р. територія колоній промислове розвинених держав становила 85 млн кв. км з населенням 560 млн осіб. Найбільшими колоніальними імпе­ріями стали Великобританія, про яку казали, що в ній ніколи не заходить сонце, та Франція.

Основою формування світового ринку став міжнародний поділ праці (МПП) зі спеціалізацією окремих країн у вироб­ництві певних видів продукції для задоволення потреб світо­вого ринку. Протягом XIX ст. переважаючою формою МПП була міжгалузева предметна спеціалізація. Великобританія як "майстерня світу" спеціалізувалася на виробництві та прода­жу машин і устаткування, а також взуття, шкіргалантереї, виробів харчової промисловості. Німеччина зайняла чільне місце у світовому виробництві сільськогосподарської техніки, залізничного устаткування, парових котлів, картоплі, спирту, цукру, виробів хімічної промисловості, Франція — текстиль­них машин, шовкових і суконних тканин, Бельгія — зброї та інструментів. Колоніальні країни спеціалізувалися на вироб­ництві бавовни, прянощів, кави, цукру, натурального каучуку.

З другої половини XIX ст. набула розвитку така форма МПП, як внутрішньогалузева спеціалізація. Так, у металур­гійному виробництві експортерами чорних металів були Вели-

кобританія, Бельгія, Люксембург, кольорових — Австро-Угор­щина, Франція.

Провідною і найстарішою формою світогосподарських зв'яз­ків була міжнародна торгівля, до якої були залучені всі не­залежні та колоніальні країни. Її характерною ознакою був імпорт сировини з колоніальних країн, оскільки найрозви­неніші країни, за винятком США, були мінімально забезпечені сировиною.

З кінця XIX ст. для зовнішньої торгівлі властивою була тенденція зростання протекціонізму і встановлення монополь­них цін. Країни укладали торгові договори, підписували інве­стиційні угоди.

З розвитком міжнародної торгівлі, починаючи з 70-х років, дедалі більшого значення набував експорт капіталу, який спря­мовувався головним чином у колонії та залежні країни. Най­більшими експортерами були Великобританія, Франція, Німеч­чина, Бельгія, Швейцарія, Голландія.

Важливою формою зовнішньоекономічних зв'язків були міжнародні міграційні процеси, пов'язані з переселенням європейців до Америки. З 1816 по 1856 р. з Європи до США емігрувало 5 млн, а в другій половині XIX ст. — 18 млн осіб. Економічним наслідком міжнародної міграції робочої сили було прискорення розвитку промисловості та сільського гос­подарства в країнах імміграції, посилення міжнародного по­ділу праці, збільшення експорту товарів з цих країн і одночасно імпорту товарів у країни імміграції.

На початку XX ст. співвідношення сил між великими дер­жавами зайшло у винятково гостру суперечність з тим поді­лом світу, який склався в кінці XIX ст. Зокрема, одна з най­більш економічно розвинутих країн Європи — Німеччина — виявилася обділеною колоніями. На порядок денний стало питання про перерозподіл зон впливу, насамперед ринків збу­ту, джерел сировини, сфер вкладання капіталу, початок якому поклала перша світова війна.

Дата добавления: 2015-05-23