План Дауеса та його наслідки. Становище Німеччини викликало занепокоєння урядів кра­їн Антанти

Становище Німеччини викликало занепокоєння урядів кра­їн Антанти. Саме тому США, Франція, Англія вирішили допо­могти в оздоровленні німецької економіки. Цьому сприяло те, що господарство країн Антанти вийшло із кризи, породженої війною, і поступово стабілізувалося. Так, з 1922 по 1929 роки економіка США невпинно зростала, країна стала процвітаю­чою. З 1924 р. успішно розвивається господарство Англії та Франції.

Новий репараційний план для Німеччини був розроблений міжнародним комітетом експертів під головуванням Чарль-за Г. Дауеса, затверджений 16 серпня 1924 р. на Лондонській конференції представниками країн-переможниць у першій світовій війні і прийнятий Німеччиною.

Основна мета плану — відновлення промислового потен­ціалу Німеччини і забезпечення виплат репарацій країнам-переможницям. План, зокрема, передбачав надання Німеччині позики у сумі 200 млн дол., в т. ч. 100 млн дол. виділяли американські банки. Вважалося, що відбудова, піднесення гос­подарства, оздоровлення фінансів сприятиме регулярній сплаті репарацій Франції та Англії, які, у свою чергу, покриватимуть

свою заборгованість США. План Дауеса, між іншим, передба­чав, що основна маса німецької промислової продукції повинна спрямовуватися в СРСР, щоб не витісняти англійські та фран­цузькі товари з міжнародних ринків. Згідно з планом, СРСР повинен був постачати сировину в Німеччину.

План встановлював розміри платежів Німеччини на перші п'ять років по 1—1,75 млрд марок у рік, а потім — по 2,5 млрд марок у рік. Для забезпечення платежів передбачалося вста­новити контроль союзників над німецьким держбюджетом, грошовим обігом і кредитом, залізницями. Контроль здійсню­вався спеціальним комітетом експертів, який очолював гене­ральний агент з репарацій. Цей пост займав представник США, спочатку О. Юнг, а згодом П. Гілберт.

У зв'язку з прийняттям плану Дауеса, між Францією і Бель­гією з одного боку, і Німеччиною — з другого, було підписано угоду про припинення окупації Рурського басейну і виведен­ня звідти французьких і бельгійських військ.

План Дауеса діяв до 1929 року. Він відрегулював репа­раційні платежі, сприяв ввозу іноземного капіталу в Німеччи­ну. До вересня 1930 р. сума іноземних (головним чином аме­риканських) капіталовкладень в Німеччині склала 26—27 млрд марок, а загальна сума німецьких репараційних платежів за той же період — дещо більше 10 млрд марок. Ці капітали сприяли відновленню промислового виробництва, яке вже у 1927 р. досягло передвоєнного рівня. Частка Німеччини у світовому експорті збільшилася з 5,73% у 1924 р. до 9,79% у 1929 р.

Внаслідок виконання плану Дауеса США отримали великі прибутки у вигляді процентів від позик і дивідендів від пря­мих інвестицій у промисловість.

Дата добавления: 2015-05-23