Економіка провідних країн в роки другої світової війни

В 1939—1990-х роках

ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ПРОВІДНИХ КРАЇН СВІТУ

Запитання і завдання для самоперевірки

1. Проаналізуйте економічні наслідки першої світової вій­ни для воюючих країн.

2. Як розвивалося господарство світу у 1920-ті роки?

3. У чому полягала суть планів Дауеса та Юнга? Якими були їхні причини та наслідки?

4. Охарактеризуйте світову економічну кризу 1929— 1933 рр. та 'її особливості у провідних країнах світу.

5. Чим різнилися шляхи виходу зі світової економічної кризи США та Німеччини?

6. Якими були економічні причини другої світової війни?

ЛЕКЦІЯ VIII

Господарство воюючих країн було переведено на воєнні рейки, а виробництво зброї, боєприпасів, амуніції, бойової тех­ніки тощо стало пріоритетним. Так, у Німеччині, де воєнної промисловості ще у 1932 р. практично не існувало, під час війни щорічно вироблялось близько 25 тис. бойових літаків, 20 тис. танків, 50 тис. гармат і мінометів. З початком другої світової війни промисловість рейху працювала на військові потреби на повну потужність, випускаючи одні з кращих у світі танки, літаки, гармати. Виробництво військової техніки і зброї стимулювало розвиток важкої промисловості. Легка промис­ловість набагато відставала від неї. У сільському господарстві німецький уряд зробив ставку на великих землевласників і заможних селян, господарства яких всебічно підтримував і які забезпечували потреби економіки і населення у сільськогос­подарській сировині та продуктах харчування.

Військові успіхи Німеччини на початковому етапі другої світової війни дали можливість використовувати економічний потенціал завойованих країн. Після поразки Франції у червні 1940 р. Німеччина повернула собі втрачені Ельзас і Лотарін-гію, інші території, майже вся Європа працювала для вермахту.

Військова промисловість під час війни була основою еконо­міки. У 1939 р. її питома вага в загальній вартості валової продукції становила 80%. Кількість працюючих у військових галузях впродовж 1939—1943 рр. зросла вдвоє і становила 5 млн чол. Потребу в робочій силі нацисти задовольняли за рахунок примусової праці військовополонених, мільйонів де­портованих з окупованих країн.

Економіка Німеччини втратила ознаки ринкової, перетво­рилася у варварську індустріально-мілітаризовану економіч­ну систему, яка безперервно виготовляла величезну кількість озброєнь, направляючи їх на масове знищення людей.

Незважаючи на тотальну мілітаризацію, німецька економі­ка була неспроможною повністю задовольнити потреби фрон­ту. З кінця 1943 р. Німеччина відчула серйозні труднощі в усіх галузях господарства. Були порушені зв'язки між окре­мими економічними комплексами, відчувалася гостра неста­ча сировини, палива, людських ресурсів, фінансових засобів.

З другої половини 1944 р. промислове та сільськогоспо­дарське виробництво різко знижується. Наступає економічний крах.

Сполучені Штати Америки не брали участі на початко­вому етапі війни, але займали чітко виражені антинімецькі по­зиції. Напад Японії на американську військову базу Пірл-Харбор (7 грудня 1941 р.) змусив США розпочати війну і пе­реорієнтувати своє господарство на військовий лад.

Ще до вступу у війну США надавали в позику чи оренду зброю, боєприпаси, стратегічну сировину, продовольство та інші матеріальні ресурси країнам антигітлерівської коаліції. Ленд-ліз, саме так називалася широкомасштабна система допомоги США країнам-союзницям, став одним із найбільших джерел збагачення держави у роки другої світової війни. Ленд-ліз забезпечив масовий збут американських товарів і продуктів на зовнішньому ринку. Внаслідок цього США перетворилися у могутній військовий "арсенал", а промислове виробництво зросло за період з 1939 по 1944 рр. більше, ніж вдвічі. Війна змінила структуру американської економіки. Випереджаючи­ми темпами почали розвиватися виробничі потужності у ко­льоровій металургії і металообробній галузі. У шість разів зросло виробництво алюмінію, а випуск літаків — у 16 разів. У розпал війни США давали 60% світового промислового ви­робництва.

За роки війни ще більше посилилася роль держави, яка стала найбільшим замовником на виробництво зброї, боєприпасів і т. ін. За її рахунок велося широкомасштабне будівництво но­вих підприємств. Було введено в дію промислові підприємства військового призначення вартістю в 25 млрд дол.

Різко збільшився державний сектор економіки. Під час війни у США сконцентрувалося 2/3 світових запасів золота, що привнесло корективи у механізм міжнародних валютних відносин.

Англії довелося пережити загрозу гітлерівського вторгнен-

ня. Масовим повітряним бомбардуванням піддавались Лон­дон, Бірмінгем, Ковентрі та інші міста. Були блокованими морські комунікації, окуповано ряд колоній, втрачено значну частину торгового і військово-морського флоту. Промислове виробництво скоротилося на 5%. Різко знизилося виробницт­во вугілля (на 21%). У легкій промисловості, зокрема бавов­няній, спад становив більше ніж 50%, у вовняній — 27%.

Витрати Англії на війну становили 25 млрд фунтів стер­лінгів. Для покриття цих затрат було залучено приблизно третину своїх закордонних капіталовкладень, особливо з ко­лоніальних країн — Індії, Канади, Австралії, Південноафри­канського Союзу, а також з Латинської Америки і США. Дер­жавний борг збільшився за роки війни втроє. У багатьох краї­нах, що були сферою впливу Англії, утверджується американ­ський капітал.

Франція, незважаючи на значний економічний потенціал, у роки другої світової війни також зазнала величезних збит­ків. Через бездіяльність свого уряду, що самовпевнено сподівав­ся на оборонну лінію "Мажино", вона була в червні 1940 р. окупована фашистською Німеччиною.

Понад 4 роки французькою економікою повністю розпоря­джалися німецькі загарбники. За воєнні роки Франція втрати­ла вбитими 1,1 млн чоловік. Рівень промисловості в 1944 р. порівняно з довоєнним становив 38%. Виробництво продукції сільського господарства зменшилося в 2 рази. 600 тис. фран­цузів фашисти вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Більшість шахт, електростанцій, суднобудівних заводів було зруйновано. Франція втратила весь торговий і військовий морський флот. Розпадалася французька колоніальна систе­ма. Національна валюта (франк) девальвувалася. Капітало­вкладення за кордоном зменшилися в 10 разів. Загальні втрати країни у війні оцінювалися у 1440 млрд довоєнних франків.

Японія виступила у війні на боці гітлерівської коаліції і на початковому етапі війни мала певний успіх. Захопила Фі-ліппіни, Бірму, Індонезію, В'єтнам та інші території. Проте ви­тримати тривале суперництво з американською економічно-військовою потугою не змогла. Щоправда, війна сприяла пе­ретворенню Японії в індустріально-аграрну державу, збільшен­ню частки важкої промисловості. Зростала концентрація ви­робництва, а розміри контролюючого капіталу в компаніях

"Міцубісі" й "Сумітомо" зросли у 10 разів, у "Міцуї" — більше ніж у 6 разів.

Проте згодом стала відчутною слабкість військово-промис­лового комплексу Японії, нестача сировини, продуктів харчу­вання, військово-морського транспорту тощо. Війна важким тягарем лягла на плечі японського народу. Військові витра­ти здійснювалися за рахунок проїдання національного багат­ства. Після американських атомних бомбардувань Нагасакі і Хіросіми у серпні 1945 р. Японія капітулювала.

Отже, результатом війни було знищення, демонтаж інду­стріальних господарств Німеччини, Франції, Японії, багатьох менших індустріальних країн Європи. Частково було знище­но господарство Англії. Крім прямих військових зруйнувань піддавалося зносу виробниче обладнання, машини і механіз­ми, припинилося оновлення виробничих потужностей, мав місце вивіз фабрично-заводського обладнання з переможених країн переможцями.

Єдиною індустріальною країною, яка під час війни пережи­ла справжнє економічне піднесення, були США. Більше того, у Сполучених Штатах було здійснено технологічний прорив, який забезпечив їм лідерство у наступні десятиліття.

Після другої світової війни розпочалося відродження рин­кових господарств розвинутих європейських країн шляхом їхньої американізації. Вона мала кілька важливих напрямків:

американізація світової валютної системи; вивіз американ­ських товарів, широкомасштабне кредитування, державне і при­ватне; інвестування відбудовчих процесів; перебудова індуст­ріальних структур, особливо в Німеччині і Японії, під безпосе­реднім контролем США і, зрештою, розвиток світової торгівлі, де важливу роль у перші повоєнні роки відігравала також Англія.

Наслідком війни і важливим кроком на шляху до віднов­лення індустріального світового господарства стали міжнародні валютні угоди, підписані у червні 1944 року представниками 44 країн. Підписання цих угод відбулося на валютно-фінан­совій конференції у Бреттон-Вудсі. Було вирішено створити Міжнародний валютний фонд (МВФ), вироблено основні пра­вила міжнародних валютних відносин: долар США поряд із золотом повинен був відігравати функцію резервної валюти, ціна золота — незмінна, курс валюти — твердий і контрольо-

ваний. МВФ і створений тоді ж Міжнародний банк реконст­рукції і розвитку (МБРР) зобов'язувалися забезпечити вико­нання рішень конференції і виконувати роль міжнародного кредитного центру.

Дата добавления: 2015-05-23