Тема8. Витрати виробництва та собівартість продукції 2 страница

Де: Ct - поточні витрати на виробництво (використання) продукції в t-му році без урахування амортизаційних відрахувань на реновацію, грн.;

Кt- одночасні витрати на виробництво (використання) продукції у t-му році, грн.;

Влt - залишкова вартість (ліквідаційна) основних фондів, що вибувають у t-му році, грн.

Витрати як на виробництво, так і на використання продукції (без урахування витрат на придбання самої продукції), обчислюються однаково.

До складу поточних витрат (СУ включаються витрати, що враховуються в калькуляції собівартості продукції, а до одночасних (KJ - капітальні вкладення та інші витрати одномоментного характеру.

Для оцінки внутрішньогосподарського економічного ефекту від створюваних технічних новин застосовують:

1. Показник чистого прибутку (Щ; його обчислюють за формулою:

Пt=Qt - Cn_t – Ft, грн. (9.8)

де: Пt - чистий прибуток підприємства у t -му році, грн.;

Qt - виручка від реалізації продукції науково-технічного або виробничо-технічного призначення в t -му році, грн.;

Cn_t- собівартість продукції в t-му році, грн.;

Ft - загальна сума податків та виплат з балансового прибутку підприємства у t-му році, грн.

Результати реалізації технічних нововведень впливають на госпрозрахункові показники роботи споживачів нової техніки та інших нововведень:

- приріст прибутку за рік від виробництва продукції за допомогою нової техніки ( П) визначається за формулою:

П = (Ц₂ - С₂) - N₂ - (Я₁ - С₁) • N ₁, грн., (9.9)

Де: С₁, С₂ - витрати, віднесені на одиницю продукції, виготовленої за допомогою базової і нової техніки, грн.;

Ц₁, Ц₂ - оптова ціна одиниці продукції при використанні базової і нової техніки, грн.;

N₁, N₂ - обсяг виробництва продукції за допомогою базової і нової техніки, натур. од.

2. Умовне вивільнення працюючих у зв'язку в запровадженням нової техніки (ДЧ):

Ч = ((С₂ * N₂) / ПП₁) – ((С₂ * N₂) / ПП₂) (9.10)

Де: ПП₁, ПП₂ - продуктивність праці до і після впровадження нової техніки, грн.

3. Економія капітальних вкладень (ДК):

К = (К₁ * - К₂) * N₂, (9.11)

Де: К1, К2 - питомі капіталовкладення при використанні базової і нової техніки, грн.;

ПТ1, ПТ2 - продуктивність одиниці базової і нової техніки за одиницю часу, натур, од. або грн. за одиницю часу.

4. Зниження матеріальних витрат (ДМВ):

МВ - (МВ₁ -МВ₂) • N₂, (9.12)

Де: МВ1. МВ2 - матеріальні витрати на одиницю продукції при використанні базової і нової техніки, грн.

Основними показниками, що характеризують економічну ефективність тієї чи іншої сукупності запроваджених протягом року нових технічних та організаційних нововведень є:

1. Приріст обсягу виробленої продукції;

(9.13)

Де: Чвп - кількість вивільнених працівники» за рахунок технічних і організаційних нововведень, осіб;

ПП ₂ - продуктивність праці в розрахунковому році (періоді), грн./осіб;

N2 - обсяг виробленої продукції, тис.грн.

2. Приріст продуктивності праці:

, (9.14)

Де: Іпп - загальне зростання продуктивності праці в розрахунковому році (періоді), %;

Ч2 - фактична чисельність персоналу, осіб;

ПП1- продуктивність праці у базовому році (періоді).

3. Приріст фондоозброєності праці:

(9.15)

Де: І _фо - темп зростання фондоозброєності праці у розрахунковому році (періоді),%

ОФ - вартість основних виробничих фондів, тис.грн.;

Фо1- фондоозброєність праці у базовому році (періоді), грн./осіб.

4. Приріст фондовіддачі:

(9.16)

Де: Іфв - темпи зміни фондовіддачі за розрахунковий рік (період), %;

- фондовіддача у базовому році (періоді), грн.

5. Частка економи (%) від запровадження технічних та організаційних новин у загальних витратах на виробництво продукції:

(9.17)

де: Д² - середня заробітна плата одного працівника у розрахунковому році (періоді);

Р² - загальна сума прибутку у тому ж році (періоді);

6. Приріст рентабельності виробництва:

, (9.18)

Де: R² - рівень рентабельності виробництва у розрахунковому році (періоді), %;

Фвир - загальна вартість виробничих фондів.

Запитання для самоконтролю:

1. В чому полягає сутність інновації та основних видів інноваційних процесів?

2. Якими є основні риси науково-технічного прогресу та його пріоритетних напрямів?

3. В чому полягає сутність організаційного прогресу?

4. Якими є методологічні засади визначення ефективності технічних нововведень?

5. Як відбувається оцінка ефективності організаційних нововведень?

Тема 10: Ефективність та конкурентоспроможність підприємства

Мета вивчення теми: сформувати знання щодо сутності, ролі та значення техніко-технологічної бази виробництва.

1. Характеристика техніко-технологічної бази підприємства

2. Організаційно-технічне управління технічним розвитком підприємства.

3. Лізинг як форма оновлення технічної бази виробництва (діяльності).

4. Формування та використання виробничої потужності підприємства

Техніко-технологічна база підприємства виробничої сфери - системна сукупність найбільш активних елементів виробництва, яка визначає технологічний спосіб одержання продукції (виконання робіт, надання послуг), здійснюваний за допомогою машинної техніки (устаткування, приладів, апаратів), різноманітних транспортних, передавальних, діагностичних та інформаційних засобів, організованих у технологічні системи виробничих підрозділів і підприємства в цілому.

До складу технічної компоненти бази входять лише ті види знарядь і засобів праці, які беруть безпосередню участь у реалізації виробничих технологій. Це дає можливість: по-перше, виокремлювати особливі сукупні характеристики; по-друге, виявляти взаємозв'язки, пріоритети, чинники і способи оновлення та підвищення ефективності системного функціонування технологічних процесів і виробничої техніки.

Структурну характеристику техніко-технологічної бази підприємства подано на рис. 6.

Рис.6. Структурна характеристика техніко-технологічної бази підприємства

Технічний розвиток відображає процес формування та вдосконалення техніко-технологічної бази підприємства, що має бути постійно зорієнтованим на кінцеві результати його виробничо-господарської, комерційної чи іншої діяльності.

Оцінку технічного рівня різногалузевих підприємств треба проводити періодично (один раз на кілька років) у процесі аналізу га узагальнення певної системи показників, які відбивають ступінь технічної оснащеності праці персоналу, рівень прогресивності застосовуваної технології, технічний рівень виробничого устаткування, рівень механізації та автоматизації основного й допоміжного виробництва (табл. 2).

Процес економічного управління технічним розвитком підприємства зазвичай включає такі основні етапи:

• встановлення цілей - визначення, ранжирування, виокремлення пріоритетів;

• підготовчий - аналіз виробничих умов, підготовка прогнозної інформації;

• варіантний вибір рішень - розробка, вибір критерію та оцінка ефективності можливих варіантів;

• програмування (планування) робіт - узгодження вибраних і прийнятих рішень, їхнє інтегрування в єдиний комплекс заходів у межах програми технічного розвитку підприємства на найближчу та віддалену перспективу;

• супроводження реалізації програми - контроль за виконанням передбачених програмою заходів, проведення необхідного коригування програми.

Цілі га пріоритети технічного розвитку треба визначати згідно із загальною стратегією підприємства на тому чи іншому етапі його функціонування.

Лізинг - підприємницька діяльність, що спрямована на інвестування власних або позичених фінансових коштів і полягає у наданні лізингодавцем (юридичною особою чи індивідуальним підприємцем, який здійснює лізингову діяльність) у виключне користування на певний термін лізингоодержувачу майно за умови здійснення періодичних лізингових платежів.

Таблиця 2. Основні показники технологічного рівня підприємства

Ознаки групування показників	Показники
Ступінь технічної оснащеності праці	Фондоозброєність праці Енергоозброєність праці
Рівень прогресивності технологій	Структура технологічних процесів за трудомісткістю Частка нових технологій за обсягом або трудомісткістю продукції Середній вік застосовуваних технологічних процесів Коефіцієнт використання сировини і матеріалів
Технічний рівень устаткування	Продуктивність (потужність) Надійність, довговічність Питома металомісткість Середній строк експлуатації Частка прогресивних видів обладнання в загальній кількості Частка технічно та економічно застарілого обладнання в загальному парку
Рівень механізації та автоматизації виробництва	Ступінь охоплення робітників механізованою працею Частка обсягу продукції, що виробляється за допомогою автоматизованих засобів праці

Об'єкти лізингу: будь-яке нерухоме та рухоме майно, що належить до основних фондів, у тому числі машини, устаткування, транспортні засоби, обчислювальна та інша техніка, системи телекомунікацій тощо. Не можуть бути об'єктами лізингу земельні ділянки та інші природні об'єкти(мисливські угіддя, ліс тощо).

Види лізингу в залежності від класифікаційної ознаки:

1. Строк використання об'єкта лізингу:

- оперативний;

- фінансовий.

2. Масштаб поширення лізингових відносин:

- внутрішній (загальнодержавний);

- міжнародний.

3. Характер лізингових операцій:

- сервісний;

- зворотний.

У лізингових операціях беруть участь, як правило, п'ять суб'єктів: виробник (постачальник, продавець); лізингодавець; лізингоодержувач; банк; страхова установа.

Виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції (видобутку й переробки сировини або надання певних послуг) заздалегідь визначеної номенклатури, асортименту та якості за умови найбільш повного використання прогресивної технології та організації виробництва.

Виробнича потужність визначається в тих самих одиницях виміру, в яких планується та здійснюється облік продукції, що виготовляється (послуг, що надаються). Здебільшого це натуральні або умовно-натуральні вимірники за видами продукції (послуг).

Виділяють три види потужності підприємства:

• Проектною є потужність, яка визначається в процесі проектування, реконструкції (розширення) діючого або будівництва нового підприємства (вважається оптимальною, оскільки склад і структура устаткування відповідають структурі трудомісткості запроектованої номенклатури продукції).

• Поточна (фактично досягнута) виробнича потужність визначається періодично у зв'язку зі зміною умов виробництва (номенклатури і структури трудомісткості продукції) або перевищенням проектних показників. При цьому обчислюють вхідну (на початок року), вихідну (на кінець року) та середньорічну потужність підприємства.

• Резервна потужність повинна формуватись і постійно існувати в певних галузях національної економіки: електроенергетиці і газовій промисловості, харчовій індустрії, на транспорті, в машинобудуванні та інших галузях.

Чинники формування величини виробничої потужності підприємства:

• номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється;

• кількість встановленого устаткування, розміри і склад виробничих площ, можливий фонд часу роботи устаткування та використання площ протягом року;

• прогресивні техніко-економічні норми продуктивності й використання устаткування, зняття продукції з виробничих площ, нормативи тривалості виробничого циклу та трудомісткості продукції, що виробляється (послуг, що надаються).

У практиці господарювання рівень використання виробничої потужності діючого підприємства визначається двома показниками:

1) коефіцієнтом освоєння проектної потужності (співвідношення величин поточної і проектної потужності);

2) коефіцієнтом використання поточної потужності (співвідношення річного випуску продукції та середньорічної її величини).

Виробничі потужності підприємств обчислюються за відповідними галузевими основними положеннями, що відображають особливості конкретних галузей. Проте існують спільні для більшості галузей економіки методичні принципи розрахунку виробничих потужностей діючих підприємств.

У найзагальнішому вигляді виробничу потужність провідного цеху (дільниці) з виготовлення однорідної продукції (переробки сировини, виконання інших виробничих операцій) визначають:

Ni = ai * Tp * T ( 10.1 )

a6o Ni = Tp * T / ti ( 10.2 )

де: Ni - потужність і-го виробничого підрозділу підприємства;

ai - продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру і-ої продукції за годину;

Т_р - річний фонд часу роботи устаткування;

т - середньорічна кількість фізичних одиниць устаткування;

ti - трудомісткість виготовлення одиниці продукції (переробки сировини, час надання послуги в годинах).

Визначення виробничої потужності підприємства завершується складанням балансу, що відбиває зміни її величини протягом розрахункового періоду і характеризує вихідну потужність (Nвих.). Для цього використовується формула:

Nвих. = N_BX + N_0T3 + N_p ± N_на. - N_в, (10.3)

Де: N_BX - вхідна потужність підприємства;

N_0T3 - збільшення потужності протягом розрахункового періоду внаслідок здійснення поточних організаційно-технічних заходів;

N_p - нарощування виробничої потужності завдяки реконструкції або розширенню підприємства;

N_на - збільшення (+) або зменшення (-) виробничої потужності, спричинене змінами в номенклатурі та асортименті продукції, що виготовляється;

N_в - зменшення виробничої потужності, внаслідок її вибуття, тобто виведення з експлуатації певної кількості фізично спрацьованого та технічно застарілого устаткування. Середньорічна виробнича потужність розраховується за формулою:

(10.4)

Де: N_вх - вхідна потужність підприємства;

N_вв - кількість введених в дію виробничих потужностей;

N_вив - кількість виведених виробничих потужностей;

t_вв - кількість повних місяців із моменту введення виробничих потужностей і до кінця року;

t_вив— кількість повних місяців із моменту вибуття виробничих потужностей і до кінця року.

Головною ознакою підвищення рівня ефективності виробничих потужностей підприємства є зростання обсягу продукції. Всю сукупність технічних, організаційних та економічних заходів щодо кращого використання виробничих потужностей підприємства умовно можна поділити на 2 групи: збільшення екстенсивного завантаження, та підвищення інтенсивного навантаження. Кожна з цих груп охоплює певну кількість конкретизованих заходів, або шляхів (рис. 7).

Освоєння проектної потужності введеного в дію нового устаткування

Скорочення простоїв устаткування

Підвищення коефіцієнту змінності роботи устаткування

Зниження частки недіючих машин та устаткування

Технічне удосконалення устаткування, підвищення якості сировини

Запровадження новітньої технології

Застосування прогре­сивних форм організа­ції виробництва

Створення механізму зацікавленості в поліпшенні використання основних фондів

Рис. 7. Шляхи кращого використання виробничих потужностей підприємства Показники ефективності використання виробничих потужностей та устаткування поділяють на:

— Узагальнюючі:

• фондовіддача;

• фондомісткість.

— Устаткування і виробничих площ:

• коефіцієнт використання наявного (встановленого) устаткування;

• коефіцієнт змінності роботи устаткування;

• коефіцієнт використання календарного (режимного) фонду часу;

• коефіцієнт інтенсивного навантаження устаткування;

• напруженість використання устаткування;

• напруженість використання виробничих площ. — Виробничих потужностей:

• коефіцієнт освоєння проектної потужності;

• коефіцієнт використання поточної потужності.

Запитання для самоконтролю:

1. В чому полягає сутність техніко-технологічної бази виробництва?

2. Як відбувається організаційно-економічне управління технічним розвитком підприємства?

3. Як здійснюється формування і оцінка використання виробничої потужності підприємства?

4. В чому полягає сутність лізингу як форми оновлення техніко-технологічної бази виробництва?

5. Назвіть шляхи підвищення рівня використання виробничих потужностей підприємства.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА Основна

1. Господарський кодекс України. - X.: ТОВ „Одіссей", 2004. - 248 с.

2. Закон України „Про господарські товариства" від 19.09.1991 Х° 1576-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 49.

3. Закон України „Про власність" від 27.04.2007 X°997-V // Відомості Верховної Ради України.-2007. - №> 33.

4. Закон Україна „Про авторське право і суміжні права" від 23 грудня 1993 року №3792-XII// Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 13.

5. Закон України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 23 грудня 1993 року №3771-ХШ/ Відомості Верховної Ради України. 1994.- №7.

6. Закон України „Про інвестиційну діяльність" від 18 вересня 1991 року №1560-ХІІ// Відомості Верховної Ради України. - 1991. - № 47.

7. Закон України„Про режим іноземного інвестування" від 19 березня 1996 року №93/96-ВР// Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 19.

8. Закон України „Про інноваційну діяльність" від 4 липня 2002 року №40-IV// Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 36.

9. Закон України „Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" від 16 січня 2003 року Х°433- IV// Відомості Верховної Ради України. 2003. - № 33.

10. Економіка підприємства / За ред. С.Ф. Покропивного - К.: Наукова думка, 2000. - 512с.

11. Економіка підприємства / За ред. С.Ф. Покропивного. - К.: Наукова думка, 2001. -

528с.

12. Економіка підприємства: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / Г.О. Швиданенко, С.Ф. Покропивний та ін. - К.; КНЕУ, 2000.

13. Економіка підприємства: Струк.-логічний навч.посібник / За ред. С.Ф. Покропивного. -К.: КНЕУ, 2001.-457 с.

14. Економіка підприємства: Навч. посіб. / За ред. А.В. Шегди. - К.: Знання-Прес, 2001.-335 с.

15. Бойчик І.М. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - К.: Атака, 2002.- 480 с.

16. Володькіна М.В. Економіка промислового підприємства: Навч. Посібник. - К: Центр навчальної літератури, 2004. - 196 с.

17. Примак Т.О. Економіка підприємства: Навч. посібник /- К.: Вікар, 2001. - 178 с.

18. Петрович Й.М. та ін. Економіка підприємства: Підручник / За ред. Й.М. Петровича -Львів: Магнолія плюс, 2004.- 680 с.

Додаткова

1. Зайцев Н. Экономика промышленного предприятия. 3-е изд.- М.: ИНФРА - М. 2000. -

358с.

2. Руденко А.И. Экономика предприятий. - Минск, 1995. - 475 с.

3. Сафронов Н.А. Экономика предприятия. Учебник - М.: Юность, 1998.- 584 с.

4. Экономика предприятия: Учебник /Под ред. В.Я. Горфинкеля, В.А. Швандара -М.: Банки и биржа: ИО „ЮНИТИ", 1998. - 742 с.

5. Экономика предприятия: Учебник / Под ред. О.Н. Волкова -М.: ИНФРА - М, 2000. -

286с.

6. Покропившій С.Ф., Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність: Навч. посібник. -К: КНЕУ, 1997. - 244 с.

7. Бойчик І.М., Харів П.С., Хопчан М.І. Економіка підприємств: Навч. посібник / Львів „Сподом", 2000.- 212 с.

8. Економіка підприємства: Навч. посібник / За ред. П.С. Харіва - Тернопіль: Економічна думка, 2000.

9. Економіка підприємства. Навч. посібник / За ред. А.А. Фастовець. - К.: НТЦ „Укрпросвіта", 2000.

10. Примак Т.О. Економіка підприємств. - К.: МАУП, 1999.- 108 с.

11. Примак Т.О. Економіка підприємств. - К.: „Вікар", 2002. - 176 с.

12. Шаповал В.М. та ін. Економіка підприємства: Уведення в спеціальність: Навчальний посібник / За наук, і заг. ред. В.А. Ткаченка.-К.: Центр навч. літ., 2003.- 524 с.

13. Шваб Л.І. Економіка підприємства: Навчальний посібник. 2-ге вид.-К.: Каравела 2005.- 568 с.

14. Економіка виробничого підприємства: Навч.посібник / За ред. Й.М. Петровича - К.: Т-во „Знання", КОО, 2002.- 405 с.

15. Темченко О.А., Чорноморченко І.С. Економіка підприємства: Навч. посіб./ Кривий Ріг: Мінерал, 2004.-278 с.

Дата добавления: 2015-05-23