Сутність і мета моніторингу соціально-трудової сфери

ВІДНОСИН

ТЕМА 11 МОНІТОРИНГ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВОЇ СФЕРИ ЯК ІНСТРУМЕНТ РЕГУЛЮВАННЯ ТА УДОСКОНАЛЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ

ПЛАН

1.Сутність і мета моніторингу соціально-трудової сфери

2.Організація моніторингу соціально-трудової сфери в Україні

3.Соціальна політика України

Суспільний розвиток сучасної України характеризується протистоянням різних соціальних груп. У його основі лежать різні уявлення про можливі шляхи подальшого розвитку суспільства. Поява різних суб'єктів господарювання з їхніми часто суперечливими інтересами: призводить до зростання соціальної напруженості, що періодично виявляється у вигляді соціальних конфліктів.

Такий стан справ не є тимчасовим, він властивий суспільній системі, що нині формується. У цих умовах соціальна політика держави має бути спрямована насамперед на запобігання конфліктів у суспільстві. Але для цього потрібно відстежувати існуючі проблеми, постійно спостерігати за ними і на основі отриманої інформації виробляти конкретні заходи. В остаточному підсумку саме цими обставинами обумовлюється необхідність соціально-економічного моніторингу взагалі і моніторингу процесу формування соціально-трудових відносин зокрема.

Моніторинг соціально-трудової сфери являє собою державну систему безперервного спостереження і наукового аналізу найбільш актуальних соціально-трудових процесів і явищ з метою систематичної оцінки стану трудових відносин, вироблення варіантів найбільш доцільних управлінських рішень у соціально-трудовій сфері, попередження соціальних конфліктів.

Об'єктами моніторингу є держава в цілому та її адміністративно-територіальні одиниці, галузі економіки, спеціально відібрані (базові) організації, соціально-демографічні та професійно-кваліфікаційні групи населення.

Основні напрямки моніторингу: соціально-демографічні та міграційні процеси; трудові ресурси і зайнятість населення: оплата праці: рівень і якість життя населення: охорона і забезпечення безпеки праці; соціально-трудові відносини.

Основні завдання моніторингу: регу лярне узагальнення й аналіз інформації про соціально-трудову сферу; своєчасне виявлення змін, що відбуваються в соціально-трудовій сфері; дослідження факторів, що впливають на стан соціально-трудової сфери.

Інформаційною базою моніторингу є: дані державної централізованої і галузевої (відомчої) статистичної звітності; дані статистичної звітності підприємств, установ і організацій, що збираються за додатковою програмою; дані вибіркових обстежень підприємств, установ, організацій і домашніх господарств: дані об'єднань наймачів і профспілок: дані спеціальних досліджень соціально-трудових проблем.

Соціально-трудова сфера життєдіяльності містить у собі цілу систему відносин, насамперед, із приводу місця того чи іншого суб’єкта на ринку праці. Раніше члени нашого суспільства таких проблем не знали. У колишній соціально-економічній системі принципи відбору претендентів на робоче місце були далекі від ринкових, а людина просто не могла залишитися взагалі без ро6оти. Тому й не було необхідності підтримувати себе в стані постійної мобільності на ринку праці. Стрижнем сьогоднішніх суперечностей у соціально-трудовій сфері виявилися саме відносини на ринку праці, що спонукають до необхідності першочергового аналізу цих відносин і прогнозу ситуації, що складається.

Прогноз соціально-трудової сфери і соціального розвитку передбачає прогнозування всіх соціальних і соціально-економічних характеристик як сторін суспільної цілісності. Спочатку необхідно зробити прогноз розвитку суспільства в цілому, а вже потім (або паралельно) перейти до прогнозу окремих характеристик - ринку праці, соціального розвитку. Однак уреальній практиці прогнозування схема деформована: як правило, здійснюється прогноз соціального розвитку без належного врахування стану і перспектив суспільного організму в цілому.

На прогноз ринку праці нині намагаються прямолінійно перенести практику прогнозу руху трудових ресурсів, що існувала раніше. У його основі лежить прогноз розвитку виробництва, з потреб якого виводяться кількість необхідних працівників, їх кваліфікація, обсяг доходів зайнятих і т.д. До цього додається прогноз заходів для компенсації негативних наслідків науково-технічного прогресу, визначається динаміка соціальної інфраструктури під фактично задану прогнозом виробництва кількість працівників. Такий варіант прогнозу соціального розвитку відповідає технократичному підходу до розвитку суспільства в цілому.

За сучасних умов необхідно перейти від прогнозування руху трудових ресурсів до прогнозу зародження і руху суб’єктів на ринку праці. Необхідно простежити поведінку людини в мінливих умовах, її реакцію на зміну пріоритетів суспільного розвитку, зміну характеру трудових відносин, а в підсумку передбачити зміни на ринку праці в умовах динамічного розвитку суспільства.

Така робота здійснюється в будь-якому демократичному суспільстві, у будь-якому соціально орієнтованому господарстві. Природно, досить важливо вивчати світовий досвід, хоча не можна не враховувати, що його пряме перенесення на нашгрунт неможливе. Головною перешкодою для цього єрозбіжність загального ходу відтворення соціально-економічних реалій.

В умовах перехідної економіки на перший план висуваються проблеми змін саме тих параметрів, що колись були в нас стабільними, а тому і не враховувалися при прогнозуванні руху трудових ресурсів. Тому прогнозування створення і розвитку нових соціально-трудових відносин має починатися зі з'ясування взаємозв'язку і взаємозалежності нових відносин з особливостями даного етапу суспільного розвитку. Це означає, що прогнозування змін на ринку праці, а отже, і вибір варіантів соціальної політики повинні починатися з оцінки можливих змін загальної спрямованості розвитку.

Сучасний його етап характеризується двома специфічними особливостями: поглибленням економічного спаду і посиленням соціальної напруженості. Сьогодні є підстави вважати, що порівняно з 1992-1993 роками спад в економіці набуває нових рис - криза стає структурною. У конкретній економічній ситуації це можна вважати позитивним моментом. Водночас зміна характеру кризи породжує нові проблеми, у тому числі у сфері аналізу і прогнозу.

Соціальна напруженість сьогодні також характеризуються новими аспектами. Один із них поява ознак соціальної деградації суспільства, не в останню чергу обумовлена напруженою ситуацією в соціально-трудовій сфері. Так, працівники, що знаходяться у вимушених тривалих відпустках, втрачають не тільки кваліфікацію і навички професійної діяльності, але й стимули до повторного залучення до трудового життя. Якість робочої сили і, отже, науково-виробничий потенціал суспільства, його здатність до розвитку в цьому разі неминуче погіршуються.

Прогноз ситуації на ринку праці має дати відповідь на питання, змінюються чи ні принципи входження в ринок праці, умови та оплата праці, можливості працевлаштування, а також визначити, змінюються чи ні основи соціального групування, умови соціальної мобільності.

Перехід відтоталітарного суспільства до демократії та освоєння механізмів функціонування громадського суспільства передбачають зміну типу соціальної політики. Вона стає багато суб’єктивною. Затаких умов прогноз безглуздо орієнтувати тільки.на кількісні характеристики. Якісний прогноз стану і розвитку соціально-трудової сфери не може базуватися виключно на статистичних даних. Його необхідно доповнити моніторингом змін, які відбуваються в даній сфері, що передбачає аналіз факторів, оцінити які статистичним шляхом не видається можливим. Одержати їх можна лише за допомогою постійних соціологічних досліджень, програма яких має коригуватися з урахуванням результатів попередніх етапів моніторингу.

Моніторинг соціально-трудової сфери необхідно розглядати як один із найбільш важливих інструментів розробки обґрунтованої державної соціальної політики. Основні його завдання — це постійне спостереження за фактичним станом справ у сфері соціально-трудових відносин, систематичний аналіз процесів, які в ній проходять, попередження негативних тенденцій, які могли б призвести до соціальної напруги, а також короткостроковий прогноз можливих змін у цій сфері. Моніторинг соціально-трудової сфери — це комплексна державна система безперервного спостереження за практичним станом справ у соціально-трудовій сфері.

Моніторинг ґрунтується на вирішенні трьох основних груп завдань: методичних, наукових та інформаційних. Методичні завдання моніторингу — це розробка наукових основ, структури і системипоказників моніторингу, методів побудови вибірки та інструментарію, що дають змогу отримувати надійні результати дослідження. Наукові завдання — відслідковування і аналіз конкретних зрушень в соціально-трудовій сфері суспільства (вивчення трудових відносин, рівня та якості життя населення, оцінок, установок і поведінки людей, змін у соціальній структурі суспільства, розробка прогнозів тощо). Інформаційні завдання — забезпечення достовірною, науковою, об'єктивною інформацією, споживачами якої має стати найширше коло науковців і керівників усіх рівнів.

Соціально-трудові процеси протікають в двох площинах: у сфері виробництва та в середовищі проживання людини. Відповідно об’єктом дослідження соціально-трудового моніторингу мають стати, по-перше, підприємства й організації, де люди працюють, по-друге, території, де люди проживають і розташовані підприємства, по-третє, спільноти, в які люди об'єднуються. Всі параметри соціально-трудової сфери можливо всебічно оцінити тільки за комплексного підходу, коли за об'єкт дослідження беруться не тільки окремі людські спільноти, підприємства й організації, але і міста, райони, області, країна в цілому.

Концепція моніторингу соціально-трудової сфери включає визначення:

• напрямків моніторингу;

• статистичних і соціологічних показників, які характеризують стан соціально-трудової сфери;

• принципів формування репрезентативної вибірки об'єктів дослідження;

• принципів побудови організаційно-технологічної схеми моніторингу соціально-трудової сфери;

• переліку організацій, міністерств та відомств, які повинні брати участь у здійсненні моніторингу соціально-трудової сфери

Отже, в Україні створюється та впроваджується нова система аналізу і прогнозування процесів, які протікають у соціально-трудовій сфері, комплексна система безперервного спостереження за фактичним станом справ у соціально-трудовій сфері на основі єдиної системи показників і методології їх формування, запровадження нових форм і методів дослідження, об'єднання інформаційних потоків різних органів виконавчої влади, а також галузей підприємств для підвищення рівня узагальнення і якості аналізу.

Проводячи дослідження за програмою моніторингу, необхідно своєчасно виявляти зміни, які відбуваються у соціально-трудовій сфері, а також фактори, які впливають на ці зміни. Необхідно здійснювати короткострокове прогнозування протікання найважливіших соціально-трудових процесів, попереджувати й усувати негативні тенденції, які ведуть до формування і розвитку осередків напруги. Проведення моніторингу дає змогу оцінити повноту й ефективність реалізації законодавчих актів з питань соціально трудової політики, сприяти прийняттю оптимальних рішень на різних рівнях управління.

Основними напрямами моніторингу соціально-трудової сфери є ключові проблеми, які є найактуальнішими на сучасному етапі Серед них передусім слід виділити такі: соціально-демографічні ти міграційні процеси; зайнятість, ринок праці, безробіття; соціально-трудові процеси на підприємствах; умови та охорона праці; доходи та рівень життя населення; соціально-психологічний клімат у трудових колективах; задоволеність соціально-трудовими відносинами. Ці основні напрямки визначаються соціальною політикою, яка проводиться на державному рівні.

Дата добавления: 2015-05-23