Сутність планування та різновиди планів підприємства

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПЛАНУВАННЯ

ПЛАНУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Частина ІІІ

Глава 22

22.1. Сутність планування та різновиди планів підприємства

22.2. Принципи, організація і методи планування

22.3. Система планових норм та нормативів

Ключові поняття і терміни: планування; об’єкти планування; стратегічне планування; тактичне планування; оперативне планування; норма; норматив

Студент повинен вміти: характеризувати сутність планування; формулювати переваги планування; формулювати принципи і методи планування; обґрунтувати необхідність норм і нормативів при розробці планів; розрізняти поняття норм і нормативів

Планування – це вид управлінської діяльності (функція управління), пов’язаний із складанням планів підприємства та його окремих підрозділів. Плани містять перелік того, що повинно бути зроблене, визначають послідовність, ресурси і час виконання робіт, необхідних для досягнення поставлених цілей.

Численні дослідження зв’язку між плануванням та результативністю діяльності підприємства показали, що планування на підприємстві, зазвичай, означає вищі доходи, більші прибутки та загальне поліпшення фінансово-економічного стану підприємства. Основні причини необхідності планування можна сформулювати наступним чином:

- планування забезпечує координацію зусиль і править орієнтиром як для управлінського персоналу, так і для рядових працівників. Коли весь персонал розуміє, куди рухається підприємство і що вони мають зробити для досягнення цілей, можна значно ефективніше координувати і стимулювати діяльність колективів підрозділів з досягнення цілей;

- планування спонукає керівників і весь персонал передбачати зміни, реагувати на них належним чином, враховувати наслідки змін;

- планування зменшує дублювання управлінських функцій і робіт, допомагає заздалегідь встановити необхідність в ресурсах і намітити джерела їх отримання за плановими періодами;

- розроблені в процесі планування цілі стають базою для здійснення функції ефективного контролю. За наявності істотних відхилень досягнутих результатів від планових можна вдатися до коригування діяльності окремих ланок підприємства і досягти кращих кінцевих результатів.

Протягом існування командно-адміністративної системи в СРСР діяла струнка система п’ятирічних і деталізованих річних планів підприємств. Основним методом їх розробки був баланс і носили вони суворо директивний характер. Реформою 1965 року в країні почав здійснюватися перехід до економічних методів управління і на перше місце в діяльності підприємств був поставлений прибуток, в результаті чого країна досягла значних успіхів в економічному розвитку. Однак, уже наприкінці 80-х років темпи економічного зростання почали уповільнюватись. Початок 90-х років – поступовий перехід до ринку і розвал СРСР – можна характеризувати як закінчення ери директивної системи планування.

В процесі ринкових перетворень і створення в Україні самостійної моделі економіки відбулися зміни і в системі планування. На жаль, ці зміни переважно полягали в послабленні ролі планування на усіх рівнях народного господарства. Розвиток ринкових відносин не заперечує планування, а тільки переміщує цю роботу у первісні виробничі ланки. Успішно працюючі підприємства здійснюють не тільки стратегічне планування, а і детально розробляють тактичні і оперативні плани по кожному підрозділу, по кожному окремому робочому місці. У країні в цілому теж зберігається необхідність планування і його не можна замінити невидимою регулюючою рукою ринку. Так, держава повинна обов’язково планувати стратегію свого економічного розвитку, розробляти великі соціальні, екологічні і науково-технічні програми, формувати і розподіляти бюджет країни, планувати витрати на охорону здоров’я, освіту, оборону та інші цілі.

Сучасне планування внутрішньовиробничої діяльності можна уявити як розробку варіантів бажаного майбутнього стану підприємства і знаходження шляхів більш ефективного наближення до нього.

Таким чином, планування на підприємстві – це процес безперервної творчої діяльності у напрямку організації виробництва і реалізації тих видів продукції і послуг, які користуються попитом у теперішній час і в довгостроковій перспективі, встановлення найважливіших економічних і соціальних цілей його розвитку, пошуку найкращих технічних засобів і організаційних способів вирішення перспективних цілей і задач. Загальним підсумком будь-якої планової діяльності на підприємствах усіх форм власності є проекти планів, які мають різноманітні назви: комплексний план соціально-економічного розвитку, стандарт-план, замовлення-наряд, бізнес-план та ін., що характеризують свій особистий об’єкт планування та систему конкретних показників подальшого розвитку цього об’єкту. Конкретними об’єктами планування на підприємстві виступають такі окремі сфери діяльності, як виробництво, маркетинг, розробка нової продукції, постачання, продаж, фінанси, праця та ін.

Планування на підприємстві все тісніше пов’язується із маркетингом і менеджментом, і являє собою складову частину економічної системи, її основним регулятором. Взаємодіючи на мікрорівні з маркетингом, організацією виробництва, управлінням підприємством, внутрішньо­виробниче планування дозволяє знаходити відповіді на такі фундаментальні питання, які визначають основну сутність планування:

1. Яку продукцію, товари чи послуги слід виробляти підприємству?

2. Скільки продукції, товарів чи послуг підприємству вигідно виробляти і які економічні ресурси слід для цього використовувати?

3. Як цю продукцію треба виробляти, яку технологію використовувати і як організовувати виробництво?

4. Хто буде споживати вироблену продукцію, за якими цінами її можна продавати?

5. Як підприємство пристосовується до ринку і як воно буде адаптуватися до внутрішніх та зовнішніх змін ринку?

Усі різновиди планів підприємства можуть бути систематизовані за багатьма класифікаційними ознаками. Наприклад: типам цілей, змістом планів, рівнем управління, терміном дії, сферам застосування, стадіям розробки, ступенем точності тощо.

За типами цілей планування може бути стратегічним, тактичним і оперативним. У процесі планування переслідують три основних типи цілей:

- ідеали, котрі не вважаються досяжними, але до яких передбачається наближення у плановому періоді або за його межами;

- цілі або віхи, до яких передбачається наблизитися в рамках планового періоду або котрі можуть бути досягнуті пізніше;

- задачі, які необхідно вирішити у межах планового періоду.

Стратегічне планування включає вибір і обґрунтування засобів, задач і цілей для досягнення раніше встановлених або традиційних для підприємства ідеалів. Такими стратегічними ідеалами можуть бути економічне зростання, розвиток людського потенціалу, періодичне оновлення продукції, розширення ринків збуту. Таке планування найчастіше буває довгостроковим.

Тактичне планування, яке у практичній роботі ототожнюють з поточним плануванням, полягає в обґрунтуванні задач і засобів, необхідних для досягнення раніше встановлених або традиційних цілей.

Оперативне (оперативно-календарне) планування являє собою вибір засобів вирішення задач, котрі поставлені або встановлені вищим керівництвом, а також є традиційними для підприємства. Таке планування буває, зазвичай, короткостроковим.

Останнім часом чимало виробничих підприємств почало використовувати для планування своєї діяльності річні бізнес-плани, які являють собою комплексний достатньо деталізований документ, що поєднує в собі елементи оперативно-календарного, тактичного і стратегічного плану. Такі бізнес-плани отримали назву корпоративних. Корпоративні бізнес-плани розробляються за функціональним принципом і передбачають розрахунок планових показників за усіма напрямами виробничо-господарської діяльності підприємства та усім його ланкам.

За змістом планів виділяють такі їх різновиди, як плани створення і освоєння нової продукції, техніко-економічні, оперативно-виробничі, організаційно-технологічні, постачальницько-збутові, фінансово-інвестиційні, бізнес-плани та ін. Кожен із вказаних різновидів планів передбачає свою систему планових показників, котрі характеризують специфічні особливості конкретної сфери діяльності підприємства.

Нарівні з категорією "план" широке розповсюдження мають декілька споріднених категорій, таких як − "прогноз", "захід", "програма", "концепція". Маючи загальну економічну природу, кожна з них часто виступає як складова частина прогнозу чи плану, але в той же час зберігаючи свою самостійність.

Прогноз являє собою систему науково обґрунтованих уявлень про можливі стани об’єкту у майбутньому, про альтернативні шляхи його розвитку.

План – документ, який містить систему показників та комплекс різних заходів щодо вирішення соціально-економічних завдань.

Захід – намічена до реалізації конкретна міра впливу для вирішення поставленої задачі.

Програма – документ, що являє собою пов’язаний за ресурсами, виконавцям і строкам здійснення комплексу соціально-економічних та інших завдань і заходів, направлених на вирішення визначеної проблеми.

Концепція – керівна ідея, загальний задум, тобто основний шлях, яким треба іти для досягнення поставленої цілі у прогнозі, плані чи програмі.

Дата добавления: 2015-05-23