Сітьове планування, його сутність

Система сітьового планування охоплює такі основні етапи планування та управління комплексом робіт:

- виявлення робіт, які необхідно виконати у процесі проектування і виготовлення продукції та встановлення зв’язку між цими роботами;

- побудова сітьового графіку;

- визначення кількісних оцінок по кожній роботі (час, вартість, необхідні ресурси);

- розрахунок параметрів сітьового графіку;

- аналіз та оптимізація сітьового графіку;

- використання сітьового графіку для управлінням комплексом робіт.

В основі сітьового планування лежить графічне зображення комплексу робіт у вигляді орієнтованого графа. Граф – це схема, яка складається із заданих точок (вершин), що з’єднуються певною системою ліній. Відрізки, що з’єднують вершини, називають ребрами (дугами) графа. Ребра відображають роботи, а вершини графа – події. Орієнтованими є такі графи, на яких стрілками вказані напрями для всіх дуг, відсутні контури, кожне ребро має одну або декілька числових характеристик.

Основним плановим документом у сітьовому плануванні є сітьовий графік, який являє собою математичну інформаційно-динамічну модель. У ній відображені взаємозв’язки, кількісні параметри часу та витрат ресурсів, а також результати робіт, необхідні для досягнення кінцевої мети.

Сітьовою моделлю називають створене на основі теорії графів зображення комплексу робіт чи операцій у логічній послідовності їх виконання з відображенням наявних технологічних та організаційних взаємозв'язків.

Сітьові моделі мають такі суттєві переваги:

- надають можливість чіткого відображення сукупності зв'язків між окремими роботами та подіями;

- виявляють роботи, від яких залежить загальна тривалість реалізації інноваційного проекту (роботи, що належать до критичного шляху);

- створюють умови для прогнозування ходу реалізації проекту та урахування рівня ризику на кожному етапі;

- при зміні окремих параметрів робіт на сітьовому графіку немає потреби у значній його перебудові;

- процес складання та розрахунку сітьового графіка передбачає участь виконавців робіт, що дає змогу використовувати їх знання й досвід, підвищити якість побудови і, як наслідок, якість реалізації проекту;

- існуючи алгоритми, математичне і програмне забезпечення дозволяє комп'ютеризувати процеси розрахунку та оптимізації сітьових моделей.

Існують три основні типи сітьових моделей: "вершини-події" (традиційні сітьові моделі); "вершини-роботи"; змішані сітьові моделі. У сітьових моделях типу "вершини-події" кожна робота зображується стрілкою, початок і закінчення якої фіксується подіями, тобто вершини орієнтованого графа виступають як пов’язуючи елементи робіт, що відіграють роль дуг, розміщених між подіями. У сітьовій моделі типу "вершини-роботи" вершини графа приймають за роботи, а взаємозв'язки між ними відображають стрілками (дугами).

Розглянемо традиційні сітьові моделі типу "вершини-події". До основних елементів сітьової моделі (спрощено − сітка) відносяться робота, залежність і подія (рис. 24.1). На рисунку також зазначені основні параметри роботи та події.

Рис. 24.1. Основні елементи сітьової моделі

Робота – це процес, який потребує витрат часу та ресурсів, чи дія, яку необхідно виконати для того, щоб перейти від однієї події до іншої. Роботу на сітьовій моделі зображають суцільною стрілкою.

Подія – це факт завершення однієї роботи або сукупний результат кількох попередніх робіт, необхідний і достатній для початку наступних робіт. Подію зображають у вигляді кола, у якому вказують її номер, ранній термін звершення події, пізній термін звершення події, резерв часу. Кожна робота сітьової моделі має свій код, що складається із номерів її початкової (і) та кінцевої події (j). При цьому номер початкової події (і), з якої виходить робота, обов’язково має бути меншим за номер кінцевої події (j). При побудові сітьової моделі здебільшого беруть для вихідної події № 1. При реалізації сітьової моделі за відповідним програмним забезпеченням номер подій принципового значення немає.

Залежність (чи фіктивна робота) – це логічний зв'язок технологічного, ресурсного чи іншого характеру між результатами робіт (подіями), який не потребує витрат часу та ресурсів. Залежність відображується на графіку пунктирною стрілкою. Це може бути очікування наступної деталі для складання вузла, отримання дозволу тощо.

До специфічних елементів сітьових моделей належить очікування – процес, зумовлений технологічною або організаційною перервою між роботами. Очікування потребує тільки витрат часу. До них відносяться природні процеси сушки фарби, випаровування, охолодження та інше. У сітьових моделях очікування зображається суцільною стрілкою із зазначенням тільки витрат часу.

Окрім основних елементів, що розглянуто вище, у сітьових моделях використовуються наступні поняття:

- подія 1, із якої починається сітьова модель, називається вихідною, а роботи (1- і, та 1- b), що починаються з неї, – вихідними (або початковими);

- роботи й залежності (1-і), які безпосередньо передують роботі (і-j), називаються попередніми, а їх початкові події (1) – попередніми подіями;

- роботи й залежності (j-z), які безпосередньо слідують після закінчення (в події j) роботи, що розглядається (і-j), і виходять із її кінцевої події (j) називаються наступними (чи подальшими), а кінцеві події (z) цих робіт і залежностей – наступними (подальшими);

- подія (z), якою завершується сітьова модель, є завершальною, а останні роботи та залежності, для яких завершальна подія (z) є (одночасно) і кінцевою, називають завершальною. Подія (z) немає наступних робіт та подій і відображає кінцеву мету комплексу робіт, що представлено у даній сітьовій моделі.

Будь-яка неперервна послідовність робіт між двома подіями називається шляхом. У сітьових моделях розрізняють наступні види шляхів:

- повний шлях (1-z) – неперервну послідовність робіт між вихідною (1) та завершальною (z) подіями;

- неповний шлях – неперервну послідовність робіт між двома будь-якими подіями у сітьової моделі, наприклад, (1-j), (i-z), (b-z);

- попередній шлях – неперервну послідовність робіт від вихідної (1) до даної події (j), (c);

- наступний шлях – неперервну послідовність робіт від даної події до завершальної (i-z), (b-z).

Характеризується шлях сітьового графіка сукупною тривалістю робіт, які його утворюють. Зазвичай, сітьовий графік складається з декількох повних шляхів, які відрізняються переліком робіт, що їх утворюють, та загальною тривалістю на кожному з них. Повний шлях, який характеризується найбільшою тривалістю, називається критичним шляхомсітьового гра­фіка. Всі роботи і події, що розташовані на критичному шляху, називаються критичними.

Дата добавления: 2015-05-23