План виробничої діяльності

Планування виробництва продукції є основним розділом поточного плану підприємства. Філософія планування випуску продукції базується на таких складових:

- аналізі виконання плану у звітному періоді щодо випуску і реалізації продукції за усіма показниками; вивчення причин, які впливають на невиконання планових показників; виявлення резервів подальшого росту продуктивності праці та підвищення ефективності виробництва;

- аналізі використання виробничої потужності підприємства у цілому і його підрозділів у звітному періоді. У процесі аналізу визначають досягнутий рівень використання виробничих потужностей, прогресивність техніки і технології, ступінь використання обладнання і виробничих площ підприємства, досягнутий рівень організації та управління;

- аналізі вивчення ринку продукції та „портфелю” замовлень. Визначення можливостей виробництва конкурентоспроможної продукції на діючих виробничих потужностях. На цьому етапі досліджується кон’юнктура ринку товарів, номенклатура та асортимент продукції, що користується попитом, оцінюється її конкурентоспроможність та визначаються методи встановлення ціни на продукцію;

- розробці варіантів проекту виробничої програми з урахуванням наявних потужностей та пропорцій щодо підвищення можливостей підприємства в результаті використання резервів та впровадження інноваційних проектів;

- обґрунтуванні та виборі оптимального варіанту виробничої програми підприємства;

- коригуванні виконання плану виробничої діяльності під впливом чинників зовнішнього і внутрішнього середовища;

- основі даних про наявність попиту на продукцію з урахуванням виробничих потужностей підприємства.

Виробнича потужність характеризує максимально можливий річний обсяг випуску продукції запланованої номенклатури та асортименту за умови повного використання усіх економічних ресурсів на основі застосування прогресивної технології та організації виробництва і праці.

Виробнича потужність визначає також величину резервів росту випуску продукції. Вона вимірюється у натуральних, трудових і вартісних показниках, які враховують специфіку конкретного виробництва. Виробнича потужність підприємства визначається потужністю основних виробничих підрозділів. Виділяють такі види виробничої потужності: проектна, поточна (фактична) і резервна.

Проектна виробнича потужність – це величина максимально можливого випуску продукції умовної номенклатури, яка визначена на даний період часу.

Поточна виробнича потужність відображає фактичну можливість підприємства (структурного підрозділу) виробляти протягом календарного періоду максимальну кількість продукції згідно з конкретним номенклатурним планом підприємства даного періоду. Вона має динамічний характер і змінюється відповідно до організаційно-технічного розвитку виробництва. Її характеризують показники, які часто розглядаються як види діючої потужності: виробнича потужність на початок періоду (вхідна); виробнича потужність на кінець періоду (вихідна); середньорічна виробнича потужність.

При визначенні вхідної виробничої потужності враховується максимально можливий обсяг виробництва продукції, який можна виготовити на наявній технічній базі і плановому режимі роботи на початок планового року.

Вихідна виробнича потужність – максимально можливий обсяг продукції на кінець року, який визначається з урахуванням введення в дію нових потужностей, у тому числі за рахунок технічного переозброєння і здійснення заходів з підвищення ефективності виробництва.

Середньорічна виробнича потужність () визначається з урахуванням фактора часу приросту та вибуття потужностей протягом року:

,

(23.1)

де – вхідна потужність, , – відповідно потужність, яка вводиться і вибуває в і -тому місяці, – кількість повних місяців використання потужності до кінця року, – кількість повних місяців до кінця року з моменту вибуття потужностей, n, m – кількість заходів, пов’язаних з введенням і вибуттям потужностей.

Середньорічна виробнича потужність – один із важливих показників планування та оцінки роботи підприємства. Вона обґрунтовує виробничу програму підприємства, визначає виробничі резерви відповідно до попиту.

Резервна виробнича потужність передбачається у виробництвах, які можуть отримати додаткове навантаження, або для підготовки виробництва та освоєння випуску нової продукції.

При розрахунку виробничої потужності часто використовують натуральні показники, але вони не завжди дозволяють здійснити порівняння і аналіз виробництва різних виробів за складністю, трудомісткістю тощо. Тому, крім натуральних показників, використовують також трудові і вартісні показники.

На виробничу потужність підприємства впливає ціла низка факторів, а саме: кількісний та якісний склад парку устаткування, який, зазвичай, лімітується розмірами виробничих площ; характеристика продукції, що виготовляється (конструктивно-технологічні особливості, тип виробництва); властивості та якість сировини, матеріалів і норми їх використання; кількісний та професійно-кваліфікаційний склад працюючих. Перераховані фактори визначають фонд виробничого часу, трудомісткість продукції, завантаженість обладнання випуском продукції певної якості та виду.

У процесі розрахунків виробничої потужності визначається пропускна здатність підприємства – максимально можливий обсяг випуску продукції заданих номенклатури та асортименту. Пропускна здатність чисельно дорівнює мінімальній з виробничих потужностей основних підрозділів, за умов, що їх потужності визначаються в однакових одиницях виміру.

Оцінка виробничої потужності підприємства сприяє встановленню більш об’єктивних показників для вирішення завдань тактичного планування.

Важливим розділом поточного плану підприємства є виробнича програма або план виробництва і реалізації продукції. Виробнича програма визначає обсяг виробництва продукції в плановому періоді, який відповідає товарній номенклатурі, якості, вимогам плану тощо.

У процесі розробки плану виробництва продукції необхідно визначити систему досяжних взаємопов’язаних цілей і стимулювати погодження дій між окремими підрозділами підприємства. Рішенню цього питання повинна сприяти система планових завдань, які характеризують: основні цілі виробничої діяльності підприємства та його підрозділів, терміни і обсяги виробництва продукції, збалансування обсягів виробництва з виробничими потужностями структурних підрозділів підприємства, розподіл робіт за цехами-виконавцями замовлень, обґрунтування форм і методів організації виробництва, контроль за ходом виконання плану виробництва і реалізації продукції.

Підприємства формують виробничу програму на основі державного замовлення, замовлень споживачів і потенційного попиту, виявлених у процесі вивчення ринку. Державне замовлення доводиться тим підприємствам, які випускають продукцію, що має важливе значення для економіки держави. Система державних замовлень поширена в усіх країнах з розвинутою ринковою економікою і не суперечить її принципам. Отримання державного замовлення проводиться на конкурсній основі і підвищує рейтинг підприємства.

Виробнича програма промислового підприємства розробляється за структурними підрозділами у порядку, зворотному до ходу технологічного процесу. Виробнича програма основних цехів підприємства використовується для розробки планових завдань допоміжних та обслуговуючих підрозділів (ремонтних, інструментальних, складських, транспортних) та управлінських служб (технологічної, виробничої, постачальницької, маркетингової тощо). При цьому обґрунтовуються обсяги і терміни виготовлення продукції. Виробнича програма підприємства складається з плану виробництва продукції в натуральних, вартісних та трудових показниках.

Натуральні показники виробничої програми використовуються при розрахунках обсягів виробництва, виробничої потужності, визначенні потреб підприємства у сировині, матеріалах, енергії, обладнанні, формуванні виробничих планів структурних підрозділів.

Однак плани в натуральних показниках не дають змогу визначити загальний обсяг і структуру на багато профільних (диверсифікованих) підприємства, розрахувати витрати і прибуток підприємства від реалізації продукції. Тому розробляють план виробництва продукції у вартісному виразі.

План виробництва продукції у вартісному виразі містить наступні показники: реалізована продукція, товарна продукція, валова продукція. Основним вартісним показником цього розділу є реалізована продукція. Реалізованою вважається продукція повністю виготовлена на підприємстві, відвантажена замовнику та оплачена ним. Вона визначається як добуток ціни за одиницю продукції та кількості одиниць реалізованої продукції.

Товарна продукція – є практично скрізь застосовуваним вартісним показником, що дає змогу підсумовувати виготовлення різних видів продукції і завдяки цьому визначати загальний обсяг виробництва на підприємстві. Товарна продукція включає вартість: запланованих до випуску готових виробів (прийнятих відділом технічного контролю, укомплектованих і зданих на склад готової продукції підприємства); напівфабрикатів, комплектуючих деталей і збірних одиниць, призначених на продаж; капітального ремонту, виконаного власними силами, а також виробів і запасних частин, виготовлених для капітального ремонту і капітального будівництва; інструментів і пристроїв для власного виробництва. Вона вимірюється в оптових цінах підприємства і в порівняльних цінах. Перші використовуються для узгодження планів виробництва з фінансовим планом, другі – для визначення темпів, динаміки і зміни структури виробництва. Товарна продукція характеризує обсяг виготовленої готової продукції і використовується для розрахунків витрат на виробництво, визначення фінансових результатів, рентабельності та інших показників ефективності виробництва.

Валова продукція, окрім елементів, які входять до складу товарної продукції, включає також зміну залишків незавершеного виробництва, вартість сировини і матеріалів замовника та деякі інші елементи, залежно від галузевих особливостей виробничої діяльності підприємства. Причому динаміка незавершеного виробництва враховується лише на тих підприємствах машинобудування та металообробки, де тривалість виробничого циклу для переважної більшості видів продукції перевищує два місяці.

Показники товарної і валової продукції мають один спільний недолік: вони не дають повної уяви про власний внесок підприємства у загальний результат його діяльності. Це пояснюється тим, що до їх складу включається вартість матеріальних витрат, яка досягає на підприємствах деяких галузей 80-90 % загальної величини витрат. Ця умова викликає необхідність застосування показника чистої продукції, що включає заробітну плату з нарахуванням і прибуток.

Величина чистої продукції розраховується шляхом виключення з вартості товарної продукції матеріальних витрат (витрат на сировину, матеріали, паливо, енергію, комплектуючі вироби і напівфабрикати), а також амортизаційних відрахувань. Показник чистої продукції відображає наново створену на підприємстві вартість і завдяки цьому характеризує результати використання саме власного трудового потенціалу.

Особливу увагу при складанні плану виробничої діяльності слід приділяти трудовим показникам (нормо-годинам). Вони використовуються для визначення технологічної трудомісткості виробничої програми, рівня продуктивності праці, встановлення чисельності основних і допоміжних робітників, кількості технологічного обладнання, режиму роботи підприємства, цеху, устаткування. Так, технологічна трудомісткість виробничої програми підприємства розраховується як добуток норми часу на виготовлення одиниці продукції та обсягу виробництва даного виду продукції у натуральному виразі. Об’єктивність використання трудових показників залежить від застосування на підприємстві науково обґрунтованих норм часу на виготовлення продукції чи виконання робіт.

Дата добавления: 2015-05-23