Тема 1. Підприємство як суб’єкт господарювання. Розрахунок оптової ціни на ремонт агрегату

Розрахунок оптової ціни на ремонт агрегату

Процент накладних витрат згідно завдання %НВ=78%.

Накладні витрати визначаються за формулою:

НВ = ЗП·0,78, (4.19)

де НВ – накладні витрати, грн;

ЗП – заробітна плата за ремонт 1 агрегата, 60,67грн.

НВ = 60,67·0,78 =47,32грн

Таблиця 4.6.Калькуляція собівартості

Статті калькуляції	Сума, грн	Примітка
Матеріали Комплектуючі Пряма зарплата Доплати Премії Нарахування Загальновиробничі витрати ТЗВ	12,43 60,67 7,83 13,70 11,28 47,32 6,89	Таблиця 4.4   Таблиця 4.5 П.4.3 П.4.3 П.4.3 Таблиця 4.3 %НВ=78   4%
Виробнича собівартість	320,12	Σ 1–8
Повна собівартість	320,12	=вироб.собів.
Нормативний прибуток	16,0	5% від повн. собів.
Оптова ціна	336,12	Σпов.соб. і ном. приб.

Підприємство – основна ланка виробничої сфери народного господарства, яка виготовляє продукцію або надає послуги. Кожне підприємство має свою назву, свій статут, розрахунковий рахунок в банку і печатку з власною назвою.

Статут підприємства – повне зібрання правил по регулюванню його діяльності з іншими суб’єктами господарювання.

Види діяльності підприємства:

1. Вивчення ринку товарів

2. Інноваційна діяльність

3. Виробнича (основна) діяльність

4. Комерційна діяльність (реклама, організація збуту продукції, стимулювання покупців)

5. Після продажний сервіс

Класифікація підприємств:

1. за метою і характером діяльності:

a) виробничі

b) невиробничі

2. за формою власності майна:

a) приватні

b) державні

c) колективні

3. за належністю капіталу:

a) закордонні

b) відчизняні

4. за розміром:

a) великі

b) середні

c) малі

5. за галузевою ознакою:

a) будівельні.

Управління підприємством являє собою діяльність, пов’язану з координацією роботи робітників підприємства (людей).

Функції управління:

1. планування

2. організація

3. мотивація

4. контроль за діяльністю

Методи управління – способи впливу на самих робітників та виробничі колективи в усьому, що необхідне для досягнення цілей підприємства:

1. економічні

2. організаційні

3. соціально-психологічні.

Структура управління:

1. лінійна

2. функціональна

3. змішана (лінійно-функціональна).

Тема 2. Трудові ресурси підприємства (персонал)

Персонал – сукупність постійних працівників, що отримали необхідну професійну підготовку та мають досвід практичної роботи.

Персонал поділяють:

· в залежності від відношення до виробничого продукту:

1. персонал основної діяльності

2. неосновної діяльності

· від виконуваних функцій:

1. керівники

2. спеціалісти

3. службовці

4. робітники

· за професіями – вид трудової діяльності, яка потребує комплексу спеціальних знань і практичних навичок.

Спеціальність – різновид у межах професій.

Кваліфікація – комплекс спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівників до виконання професійних функцій.

· За рівнем кваліфікації:

1. спеціаліст найвищої кваліфікації

2. спец. вищої кваліфікації

3. спец. середньої кваліфікації

4. спец. практик

Робітників за ступенем кваліфікації розрізняють:

1. кваліфіковані

2. малокваліфіковані

3. некваліфіковані

Оцінка персоналу підприємства:

1. облікова

2. явочна

3. середньооблікова

Плинність кадрів – масове звільнення на підприємстві.

Коефіцієнт плинності = .

Коефіцієнт звільнень = .

Коефіцієнт прийому = .

Планування чисельності трудових ресурсів на даному підприємстві починається з оцінки їх наявності та проводиться інвентаризація робочих місць.

Об’єктами аналізу для планування чисельності виступають:

1. номенклатура виготовленої продукції

2. втрати робочого часу на виготовлення продукції чи надання послуг.

Чисельність робітників = .

В залежності від трудомісткості загальна чисельність на діючому підприємстві за плановий рік визначається:

Чисельність загальна = ,

– приріст обсягу продукції.

Чисельність керівників, службовців і спеціалістів визначають згідно штатного розпису.

Штатний розпис – документ, який щорічно затверджується керівником підприємства і в якому вказуються кількість і складність робіт згідно посадових окладів.

Чисельність обслуговуючого персоналу залежить від кількості встановлених одиниці обладнання.

Нормування праці – визначення максимально допустимої кількості часу для виконання необхідної роботи або операції в умовах одного виробництва.

Нормування праці тісно пов’язане з класифікацією робочого часу.

Робочий час – законодавчо встановлений час робочого дня (тривалість якого ділиться на час роботи і час перерв).

Час роботи – період, на протязі якого виконується відповідна робота. Він включає в себе 3 елементи:

1. підготовчо-завершальний

2. оперативний час

3. час обслуговування робочого місця

Продуктивність праці – один з економічних показників, який характеризує персонал підприємства.

Ппр =

Є три методи вимірювання продуктивності праці:

1. вартісний

2. трудовий

3. натуральний

Дата добавления: 2015-05-23