КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Прозріння Стівена Дедала 1 страница
Харків XX СТОЛІТТЯ ІСТОРІЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І. О. Помазан XX СТОЛІТТЯ ІСТОРІЯ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ І. О. Помазан
Видавництво НУА НАРОДНА УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ
Підручник для студентів факультету «Референт-перекладач»
Видавництво НУА УДК 82’06(075.8) ББК 83.3(0)6я73 П55 Затверджено на засіданні кафедри українознавства Народної української академії. Протокол № 9 від 29.03.2010 Р е ц е н з е н т канд. філол. наук Р. С. Мариняк
Історія зарубіжної літератури ХХ століття: підруч. для студ. ф-ту «Референт-перекладач» / І. О. Помазан; Нар. укр. акад., [каф. українознав.]. – Х.: Вид-во НУА, 2010. – 256 с.
Пропонований підручник з історії зарубіжної літератури
УДК 82’06(075.8) ББК 83.3(0)6я73 © Народна українська академія, 2010 ЗМІСТ
ПЕРЕДМОВА....................................................................................... 6 ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА.................................................................. 7 ВСТУП. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІТЕРАТУРИ XX cт.... 7 МОДЕРНІЗМ ТА АВАНГАРДИЗМ.................................................... 7 Зігмунд Фрейд............................................................................... 10 Фрідріх Ніцше............................................................................... 11 ТЕАТР АБСУРДУ................................................................................. 12 Ежен Іонеско.................................................................................. 13 Семюел Беккет................................................................................ 14 ФУТУРИЗМ.......................................................................................... 16 Джеймс Джойс................................................................................ 18 ЛІТЕРАТУРА ФРАНЦІЇ....................................................................... 23 Анатоль Франс............................................................................... 27 Роже Мартен дю Гар і його роман «Сім’я Тібо»......................... 30 Поль Валері................................................................................... 31 Гійом Аполлінер............................................................................ 32 Марсель Пруст............................................................................... 34 Жан Кокто...................................................................................... 38 Поль Елюар................................................................................... 40 Антуан де Сент-Екзюпері.............................................................. 43 Андре Моруа................................................................................. 45 Жан Ануй....................................................................................... 46 Жан Поль Сартр............................................................................ 48 Альбер Камю................................................................................. 51 Борис Віан і його роман «Піна днів»........................................... 54 «Новий роман».............................................................................. 57 Жорж Сименон.............................................................................. 59 ЛІТЕРАТУРА НІМЕЧЧИНИ................................................................. 61 Томас Манн.................................................................................... 63 Генріх Манн................................................................................... 67 Герман Гессе.................................................................................. 69 Еріх Марія Ремарк........................................................................ 72 Бертольт Брехт............................................................................... 75 Генріх Белль................................................................................... 77 Гюнтер Грасс................................................................................. 80 ЛІТЕРАТУРА АВСТРІЇ ТА ШВЕЙЦАРІЇ........................................... 83 АВСТРІЙСЬКА ЛІТЕРАТУРА............................................................ 83 Франц Кафка.................................................................................. 85 Стефан Цвейг................................................................................. 89 ШВЕЙЦАРСЬКА ЛІТЕРАТУРА......................................................... 93 Фрідріх Дюрренматт..................................................................... 94 ЛІТЕРАТУРА ІСПАНІЇ ТА ІТАЛІЇ...................................................... 97 ІСПАНСЬКА ЛІТЕРАТУРА................................................................ 97 Антоніо Мачадо............................................................................. 99 Федеріко Гарсіа Лорка.................................................................. 101 ІТАЛІЙСЬКА ЛІТЕРАТУРА................................................................ 103 ЛІТЕРАТУРА АНГЛІЇ.......................................................................... 105 Редьярд Кіплінг............................................................................. 108 Джон Голсуорсі............................................................................. 111 Артур Конан Дойл........................................................................ 115 Гілберт Кіт Честертон.................................................................... 118 Джозеф Конрад.............................................................................. 120 Герберт Уеллс................................................................................ 124 Бернард Шоу................................................................................. 128 Уїльям Батлер Єйтс....................................................................... 133 Вірджинія Вулф............................................................................. 135 Сомерсет Моем.............................................................................. 139 Томас Стернз Еліот....................................................................... 141 Івлін Во........................................................................................... 142 Уїльям Ґолдінг............................................................................... 145 Сердиті молоді люди..................................................................... 149 Грехем Грін.................................................................................... 151 ЛІТЕРАТУРА США.............................................................................. 154 О. Генрі.......................................................................................... 156 Джек Лондон.................................................................................. 159 Теодор Драйзер............................................................................. 161 Френсіс Скотт Фіцджеральд.......................................................... 163 Ернест Хемінгуей........................................................................... 166 Уїльям Фолкнер............................................................................. 168 Джером Селінджер........................................................................ 173 Бітники............................................................................................ 177 Курт Воннегут............................................................................... 179 ЛАТИНОАМЕРИКАНСЬКА ЛІТЕРАТУРА....................................... 182 Жоржі Амаду................................................................................. 184 Хорхе Луїс Борхес......................................................................... 186 Хуліо Кортасар.............................................................................. 191 Пабло Неруда................................................................................ 195 Алехо Карпентьєр......................................................................... 196 Габріель Гарсіа Маркес................................................................. 199 ЗАХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКІ ЛІТЕРАТУРИ............................................ 204 ЧЕСЬКА ЛІТЕРАТУРА........................................................................ 204 Карел Чапек................................................................................... 205 Ярослав Гашек............................................................................... 207 ПОЛЬСЬКА ЛІТЕРАТУРА.................................................................. 210 Станіслав Лем................................................................................ 211 МАСОВІСТЬ ТА ЕЛІТАРНІСТЬ У СУЧАСНІЙ ЛІТЕРАТУРІ......... 215 Агата Крісті.................................................................................... 215 Джон Толкін................................................................................... 218 ФЕНТЕЗІ............................................................................................... 222 НАУКОВА ФАНТАСТИКА................................................................ 225 Артур Кларк.................................................................................. 228 Рей Бредбері................................................................................... 229 АНТИУТОПІЯ...................................................................................... 230 Умберто Еко................................................................................... 234 ДОДАТОК............................................................................................. 237 Лауреати нобелівської премії з літератури......................................... 237 ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА.................................................................... 241 Мета й завдання дисципліни......................................................... 241 Міждисциплінарні зв’язки............................................................. 241 Програма опрацювання курсу за кредитно-модульною системою 242 Плани практичних занять.............................................................. 243 Завдання для самостійної роботи................................................. 244 Тематика рефератів........................................................................ 247 Список художніх творів................................................................ 248 Список додаткової художньої літератури.................................... 249 Матеріали для проведення поточного та підсумкового контролю 250 Питання до іспиту.......................................................................... 250 Навчально-методична література................................................. 252 Критерії оцінювання успішності навчання................................... 254
ПЕРЕДМОВА
Мета курсу полягає перш за все в ознайомленні студентів з вершинними творами національних літератур, які позначені чималим потенціалом загальнолюдських цінностей, глибиною думки, емоційною насиченістю та естетичною наснагою. Особливу увагу приділено розкриттю гуманістичної суті та художньої цінності творів літературного мистецтва. Важливі явища світового літературного процесу розглядаються в контексті історії світової та української культури. З метою поглиблення знань студентів з теорії літератури акцентується увага на специфічних особливостях твору художньої літератури як виду мистецтва, що є компонентом національної та світової духовної культури. Пропонований підручник містить лекційні матеріали з європейської літератури ХХ століття. Теми практичних занять упорядковані з метою висвітлення у цих заняттях кола питань, значущих для літературного процесу, винесення яких на самостійне опрацювання не є доцільним з огляду на складність пов'язаних з ними літературознавчих проблем. Для успішної підготовки до практичних занять студентам рекомендується звернути увагу на такі моменти: 1. Ґрунтовно ознайомитись із базовими художніми текстами або текстом (якщо заняття присвячене одному творові). Подібне ознайомлення передбачає уважне прочитання самого твору і, в разі потреби, сумлінне вивчення коментарів. 2. Вивчити критичні праці і статті, що стосуються теми заняття. При цьому слід обов’язково звертати увагу на потенційну дискусійність поданих авторами оцінок та інтерпретаційних ракурсів. 3. Спробувати визначити місце аналізованого твору у структурі художніх уявлень сучасної йому епохи й окреслити коло генетичних 4. Переглянути тематику лекцій з окресленого періоду, звертаючи увагу на наголошувані інтегративні зв’язки. 5. З урахуванням зазначених вище рекомендацій обміркувати запропоновані у плані практичного заняття питання. При цьому доцільним здається зробити певні нотатки, імовірно виписки з текстів або закладки. Особливо це актуально при підготовці до практичних занять, присвячених поетичним або великим епічним творам. Адже в першому випадку є сенс спиратися лише на точні цитати, а у другому – досить складно запам’ятати всі сюжетні і композиційні нюанси, що можуть знадобитися у процесі виступу для доведення власної думки. Ці рекомендації є важливими при підготовці до всіх практичних занять.
ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА
ВСТУП. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІТЕРАТУРИ XX ст. МОДЕРНІЗМ ТА АВАНГАРДИЗМ
Методичні рекомендації. 1. Попередньо ознайомитися з текстами художніх творів, звертаючи особливу увагу на відмінність їх поетики від традиційних естетичних канонів літератури ХІХ ст. 2. Окреслити основні напрямки модерністських та авнгардистських худохніх шукань та їх місце й роль європейському літературному процесі. 3. Зробити виписки з художніх творів та критичної літератури, що найбільш яскраво ілюструють характерні риси поетики різних напрямків модернізму.
Межі художніх епох не співпадають з календарними рамками. Тому суперечки про те, коли в мистецтві почалося XX ст., ведуться уже давно. Багатьом здається, що ХХ ст. почалося задовго до 1901 року. Ось як обґрунтовують дане твердження: для мистецтва вирішальне значення мають істотні перетворення художньої мови, а вони відбулися ще в 60–70-ті рр. XIX ст. Тоді відбулися перші виставки художників-імпресіоністів. Щось змінилося в художньому житті, оскільки стало відчутним «нове бачення». Так російський літературознавець Юрій Тинянов називав новаторські шукання в мистецтві: не просто якісь оригінальні творчі рішення, а дійсно інший погляд на покликання художника, пошук абсолютно нетрадиційних образотворчих засобів, які складають завершену систему. На думку одних істориків культури, така система вже склалася до останньої третини XIX ст., а отже, з цієї межі й треба починати хроніку нової епохи в мистецтві. Інші (їх більшість) судять обережніше: Бодлер, Ібсен – це швидше тільки передумови «нового бачення», а по-справжньому воно виявилося пізніше, напередодні Першої світової війни. І справді, то був час дуже сміливих експериментів, коли «нове бачення» заявляло про себе всюди: в живописі Пабло Пікассо, музиці Моріса Равеля, театральних постановках яскравого новатора Макса Рейнгардта, фільмах Девіда Грифіта, що заклав основи образотворчої мови кіно. І звичайно, На заході ці роки прийнято називати епохою модерну (від франц. moderne – «сучасний»). У російській традиції поняття «модерн» звичайно означає тільки стиль, свого часу популярний в архітектурі й мистецтві дизайну. Європейці в цей термін вкладають більш широке значення. Для них модерн – це нове розуміння реальності, історії і самої людини. У XIX ст. вважалося, що світ рухається вперед шляхом прогресу, що всесвіт цілком підкорятиметься розумній волі людей, що незабаром буде назавжди покінчено з неуцтвом і стражданням, духовний потенціал особистості розкриється до кінця і буде усунено все, що ганьбить велику гуманістичну ідею. Тепер великі сподівання зміняються іронією Усвідомленим і навіть нерідко основним творчим завданням для модерністів була рішуча відмова від колишніх форм мистецтва і від оптимістичного світобачення, що за ними стоїть. Такі художники, за визначенням російського філософа Георгія Федотова, прагнули «максимальної виразності», що досягається за рахунок «волі, динамізму, активізму», але при цьому руйнувалися «емоційний зміст, первісна краса світу». У творах модерністів дійсність, писав Федотов у 1935 р., «починає уявлятися уривчастою, завжди неповною і тому незрозумілою». Для нього, вихованого на російській класиці, ці нові віяння означали кризу і занепад. Проте вони виявлялися неминучими в умовах, коли під тиском історії почала занепадати цивілізація, що базувалася на вірі у творчі сили людини. Модернізм відтворював світ як царство хаосу, абсурду, жорстокості, несвободи людини навіть у приватному житті, не говорячи вже про її безсилля перед лицем історії, яка розвивається катастрофічно. Це був сильний художній напрямок, що проіснував довгі роки і відкрив багатьох письменників першого ряду. Але література XX ст. знала й зовсім інші віяння. Далеко не всі письменники були модерністами, якщо говорити про художню сутність їх творчості. XX ст. взагалі не створило якогось панівного напрямку, якими для свого часу були, наприклад, класицизм або романтизм. Істотною його особливістю стала якраз дуже широка різноманітність художніх маніфестів і шкіл (прихильники яких часто вступали у непримиренний конфлікт один з одним із причин як творчих, так і політичних). І відчайдушні новатори, І все ж таки, не забезпечивши домінуючого положення жодному Замість прагнення до правди на всі часи в літературі запанували гра, або приватне свідчення без філософських претензій, або іронія, яку якраз Стали звичайними приховані або явні пародії. Їх метою було руйнування, самоомана людини, яка усе ще не розлучилася з високими уявленнями про власну природу і про своє покликання у світі. А нерідко метою було висміювання стандартних думок, переконань, переживань, які домінують у сучасному суспільстві, де запанувала, витіснивши істинного героя, «людина натовпу». Нарешті, стала підозрілою художня вигадка – здавалося, що вона неодмінно збіднює й схематизує дійсність. І навпаки, дуже поширеними були документальні форми, факти, достовірні свідчнення, особливо у тих випадках, коли письменнику доводилося торкатися теми соціальних лих, Коли такі свідчення почали все активніше витісняти літературу Адорно помилився – через півстоліття про це можна сказати Тепер увійшов до вжитку термін «постмодернізм», яким визначають стан сучасної літератури, а іноді й стан суспільства в цілому. Суспільство теж вступило в епоху «постмодерну», тобто знайшло розв’язання основних соціальних й ідейних конфліктів, що довгий час визначали характер його розвитку, і в цьому сенсі втратило ясно видиму домінанту, або «вертикаль», як говорять прихильники таких поглядів. Термін «постмодернізм» першим запропонував і обґрунтував французький учений-гуманітарій Жан-Франсер Ліотар у 1979 р., а значні літературні явища, що підтвердили, що насправді виник новий напрямок, відносяться до початку 80-х рр. Це книги італійця Умберто Еко, чеха Мілана Кундери, що залишив свою країну і став французьким громадянином, серба Мілорада Павича (народився в 1929 р.), англійців Пітера Акройда і Джуліана Барнса (народився в 1946 р.). Жоден з них не погоджувався визнати себе представником цієї літературної школи, проте їх творам властиве багато загального, і перш за все – типова для постмодернізму відмова від пошуків якоїсь єдиної Замість романів і поем створюються «тексти», відкриті для найрізноманітніших прочитань і вступають в активну взаємодію з іншими «текстами» за принципом «інтертекстуальності» – явного або прихованого цитування, діалогу, пародії. Гра й іронія – основні якості цієї літератури, що стала найхарактернішим явищем художнього життя кінця XX століття.
ЗІГМУНД ФРЕЙД (1856–1939)
«Лікаря з нервових хвороб» з Відня Зігмунда Фрейда небезпідставно ставили в один ряд з Коперником і Дарвіном – мислителями, що змінили традиційні уявлення про світ і людину. Якщо Коперник стверджував, що Земля і люди, що живуть на ній, не є центром Всесвіту, а Дарвін довів походження людини від тварин, то Фрейд встановив, що розум – найцінніша людська якість – піддається спотворюючому впливу інстинктів і неусвідомлених пристрастей. Працюючи зі своїми пацієнтами, Фрейд дійшов висновку: неприємні переживання, а також потяги, із якої-небудь причини неприйнятні для людини, витісняються з її свідомості. Проте те, чого ми не усвідомлюємо або не пам’ятаємо, не зникає, а залишається у сфері несвідомого і здатне впливати на наші уявлення, вчинки і рішення, навіть багато в чому визначати їх. За Фрейдом, проникнути в несвідоме, а отже, зрозуміти неусвідомлені бажання можна, аналізуючи сновидіння. Цим же цілям служить метод вільних асоціацій – лікарський прийом, коли пацієнт, відштовхуючись від якогось образу, починає говорити все, що спадає йому на думку, не зважаючи на зміст, послідовність і зв’язність висловлюваного. Учення про несвідоме лягло в основу психоаналізу – методу зцілення неврозів і однойменного напрямку психологічної науки. Як метод терапії психоаналіз повсюдно ввійшов у моду в XX столітті. Але заслуга Зігмунда Фрейда не лише в тому, що він відкрив спосіб подолання невиліковних раніше душевних хвороб. Звичайно, інтерес до несвідомого існував і раніше. Багато поетів Психоаналіз мав безпосередній вплив на літературу і мистецтво
ФРІДРІХ НІЦШЕ (1844–1900)
Під вплив ідей німецького мислителя Фрідріха Ніцше потрапили не лише його сучасники – діячі мистецтва і літератори. Ці ідеї багато визначили і в культурі всього XX століття. Перша велика праця Ніцше – трактат «Народження трагедії з духу музики» (1872 р.), присвячений античному театру, – написана під враженням філософії Артура Шопенгауера і творчості композитора Ріхарда Вагнера. У цьому творі Ніцше визначає дві протилежні тенденції
Дата добавления: 2015-05-23; Просмотров: 360; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |