Тема 10. Мотиваційна та емоційно-вольова сфери особистості

Чинники, що впливають на навчання. Зв'язок навчання з успішністю. Причини неуспішності (педагогічні, психологічні і психофізіологічні).

Тема 9. Пізнавальні процеси

План.

1. Навчання і успішність.

2. Проблеми навчання.

3. Чинники, які впливають на навчання.

4. Педагогічна оцінка.

Література

1. Аткинсон Р. Человеческая память и процесс обучения. – М., 1980

2. Бабанский Ю.К. Педагогика. – М., 1990.

3. Брунер Д. Психология познания. - М., 1977

4. Вайнцвайг П. Десять заповедей творческой личности. – М., 1990.

5. Гончаренко И.В. Гений в искусстве и науке. – М., 1991.

6. Ильина Т.А. Педагогика. – М., 1994.

7. Касьяненко М. Д. Педагогіка співробітництва. — К.: Вища шк., 1993.

8. Лихачев Б.Т. Педагогика. Курс лекций.- М.:Райт, 1998

9. Ловиненко А.Д. Психология восприятия. – М., 1987.

10. Фіцула М. М. Педагогіка: Посіб. — К.: Академія, 2000. — С. 218­-372

11. Харламов И.Ф. Педагогика: Учеб. пособие.-.М.: Юристе, 1997.

Навчання і успішність. Психологічні проблеми навчальної діяльності. Характеристики навчання (особливості психофізичних процесів, особливості психічних процесів: сприйняття, уваги, пам'яті і мислення). Показники навчання (темп просування в освоєнні знань і формуванні умінь; легкість освоєння (відсутність напруги, стомлення, задоволення від процесу); гнучкість в перемиканні на нові способи і прийоми роботи; міцність освоєння матеріалу).

Проблеми навчання, що виражаються в наступному: економічність і темп мислення; об'єм матеріалу, на основі якого досягається рішення нової задачі, кількість «кроків» для її самостійного вирішення і «порції» допомоги для досягнення результату, час, витрачений на рішення, здібність до самонавчання, працездатність і витривалість, активність орієнтування в нових умовах, ініціатива у виборі необов'язкових завдань, самостійне звернення до важких, наполегливість в досягненні поставленої мети і уміння працювати за наявності перешкод, відвернень

Педагогічна оцінка. Необхідність мотивування учбової діяльності і виховання дітей. Комплексність стимулювання учбової діяльності (органічні, матеріальні, моральні, соціально-психологічні, індивідуальні стимули.

Класи педагогічної оцінки (наочні і персональні, матеріальні і моральні, результативні і процесуальні, кількісні і якісні). Явище згасання в системі оцінного стимулювання. Способи стимулювання успіхів тих, що навчаються (увага, схвалення, вираз визнання, оцінка, підтримка, нагорода, підвищення соціальної ролі, престижу і статусу людини). Перехід від зовнішніх до внутрішніх стимулів, від оцінки з боку педагога до самооцінки.

Ефективність педагогічної оцінки на різних вікових етапах.

План.

1. Воля людини.

2. Прості і складні вольові дії.

3. Визначення мотиву.

4. Поняття мотивації.

Література

1. Аткинсон Р. Человеческая память и процесс обучения. – М., 1980

2. Бабанский Ю.К. Педагогика. – М., 1990.

3. Брунер Д. Психология познания. - М., 1977

4. Вайнцвайг П. Десять заповедей творческой личности. – М., 1990.

5. Гончаренко И.В. Гений в искусстве и науке. – М., 1991.

6. Ильина Т.А. Педагогика. – М., 1994.

7. Касьяненко М. Д. Педагогіка співробітництва. — К.: Вища шк., 1993.

8. Лихачев Б.Т. Педагогика. Курс лекций.- М.:Райт, 1998

9. Ловиненко А.Д. Психология восприятия. – М., 1987.

10. Фіцула М. М. Педагогіка: Посіб. — К.: Академія, 2000. — С. 218­-372

11. Харламов И.Ф. Педагогика: Учеб. пособие.-.М.: Юристе, 1997.

Вольова діяльність завжди складається з певних вольових дій, в яких є усі ознаки і якості волі. Вольові дії бувають простими і складними.

До простих відносяться ті, при яких людина без сумнівів іде до наміченої цілі, їй ясно, чого і яким шляхом вона буде добиватися. Для простої вольової дії характерне те, що вибір цілі, прийняття рішення на виконання дії певним чином відбуваються без боротьби мотивів.

В складній вольовій дії виділяють такі етапи:

1. усвідомлення цілі і прагнення її досягти;

2. усвідомлення ряду можливостей досягнення цілі;

3. з’явлення мотивів, які стверджують чи заперечують ці можливості;

4. боротьба мотивів і вибір;

5. прийняття однієї з можливостей в якості рішення;

6. здійснення прийнятого рішення.

Мотив – це збудження до здійснення певного поведінкового акту, яке породжене системою потреб людини і з різним ступенем усвідомлене чи не усвідомлене нею взагалі. В процесі здійснення поведінкових актів мотиви, будучи динамічними створеннями, можуть змінюватись, це можливо на усіх фазах здійснення вчинку, і поведінковий акт нерідко завершується з огляду не на початкову, а на перетворену мотивацію.

Терміном «мотивація» в сучасній психології позначають як мінімум два психічних явища: 1) сукупність побуджень, які викликають активність індивіда і визначають його активність, отже це система факторів, які детермінують поведінку; 2) процес створення, формування мотивів, характеристика процесу, який стимулює і підтримує поведінкову активність на певному рівні.

В сучасній психологічній літературі існують декілька концепцій взаємозв’язку мотивації діяльності (спілкування, поведінки). Одна з них – теорія мотивації досягнення успіхів і уникнення невдач в різних видах діяльності. Залежність між мотивацією і досягненням успіхів в діяльності не носить лінійного характеру, що особливо яскраво проявляється у зв’язку мотивації досягнень праці і якості роботи. Така якість є найкращою при середньому рівні мотивації і, як правило, погіршується при низькому чи занадто високому.

Мотиваційні явища, неодноразово повторюючись, з часом стають рисами особистості людини. До таких рис перш за все можна віднести мотив досягнення успіхів і мотив уникнення невдачі, а також певний локус контролю, самооцінку, рівень бажань.

Дата добавления: 2015-05-23