Філософія як світогляд. Структура світогляду

Співвідношення філософії та світогляду можна охарактеризувати й так: поняття "світогляд" ширше поняття "філософія". Філософія-це така форма суспільної та індивідуальної свідомості, яка постійно теоретично обгрунтовується, володіє більшим ступенем науковості, ніж просто світогляд, скажімо, на життєвому рівні здорового глузду, наявної у людини, часом навіть не вміє ні писати ні читати.

Філософія має органічний зв’язок зі світоглядом. Воно не є загальновизнаним. У сучасних філософських працях про світогляд мовиться таке: “світогляд – це форма суспільної відомості; “світогляд – це форма самоусвідомлення особистості”; “світогляд – це система поглядів на світ і на місце людини у цьому світі”; “світогляд – це система принципів діяльності людини”; “ світогляд – це погляд людини на світ як ціле”; світогляд – це спосіб духовно-практичного освоєння світу”.

Філософія і світогляд в цьому контексті мають органічну єдність. Філософія теж є специфічним світоглядом. Певним способом духовно- практичного освоєння світу. Філософія як світогляд є системою найбільш загальних поглядів на світ, природу, суспільство, людину, пізнання. Філософія як світогляд теоретично обґрунтовує свої положення і висновки, основні принципи соціально-політичної, наукової, моральної, естетичної діяльності людини, тобто освоює світ як духовно (теоретично), так і практично.

Філософія і світогляд, безумовно, мають спільність. В чому вона полягає? Спільність філософії і світогляду полягає в тому, що вони: 1) є своєрідними формами суспільної свідомості, способами духовно-практичного освоєння світу; 2) мають однаковий предмет осмислення – відношення “людина – світ”; 3) дають цілісне уявлення про світ, людину, її походження і т.п.; 4) мають спільність за деякими своїми функціями (наприклад, виховною).

Філософія і світогляд різні за своєю структурою. Перша включає в себе онтологію, логіку, теорію пізнання (гносеологію), діалектику, антропологію і т.п. В структуру останнього включаються: (досвід, знання, віра, ціннісні орієнтації, переконання тощо).

Структура світогляду Поняття структури світогляду передбачає виділення його структурних рівнів: елементного, концептуального і методологічного.

Елементний рівень являє собою сукупність світоглядних понять, ідей, поглядів, оцінок, які складаються і функціонують у повсякденній свідомості.

Концептуальний рівень включає різні світоглядні проблеми. Це можуть бути різні концепції світу, простору, часу, суспільного розвитку людини, його діяльність або пізнання, майбутнього людства і т.п.

Методологічний рівень-вищий рівень світогляду-включає основні поняття і принципи, що становлять ядро світогляду. Особливістю цих принципів є те, що вони виробляються не просто на основі уявлень і знань, а з урахуванням ціннісного відображення світу і людини.

Світогляд складається із трьох основних рівнів, що наче еволюціонують:

1. Світовідчуття;

2. Світосприйняття;

3. Світорозуміння.

Давайте ж детальніше розглянемо кожен із цих рівнів:

Світовідчуття – це спосіб утвердження світогляду, в якому світ і відношення людини до нього відтворюються в чуттєво-емоційній формі. Переживання та оцінки спрямовані не на окремі явища, а на світ в цілому і на загальну позицію людину в ньому. Це – духовний стан людини, що визначає неприйняття або прийняття світу людиною, її недовіру або довіру до людей і т.д.

Світосприйняття – рівень світогляду, коли світ “дається” людині як предметна реальність, яка деяким чином організована та впорядкована. Тут більш активні різного роду знання, просторово-часові уявлення по світ, що об”єднуючись, формують дійсний образ світу, тобто дійсний світогляд.

Світорозуміння – це той рівень світогляду, де відбувається конкретизація світосприйняття. Це перетворює його у вищий рівень організації світогляду, що дозволяє людині визначити мотиви та орієнтири у тій чи іншій життєвій ситуації, а отже, світ стає цілісним. Це можна виразити наступною формулою

Історичними типами світогляду є міфологічний, релігійне і філософське.

4. Історичні типи світогляду.

Світогляд – це цілісна сукупність уявлень людини про світ, про себе, про свої відносини зі світом, про місце людини в ньому та її життєву мету й призначення.

Історичними формами світогляду прийнято вважати такі: міфологія, релігія, філософія.

1) Найбільш ранньою формою світогляду є міфологія. Вона виникала в первісному суспільстві. У міфах людина насамперед прагнула відповісти на так звані космічні питання: походження та будова світу; виникнення та сутність найбільш важливих явищ природи. У міфах відображались думки про майбутню загибель світу та можливе його відродження. Значна увага приділялася також питанням походження людини, її народження та смерті, труднощам та випробуванням, що стояли на її життєвому шляху. Міфи сприяли виробленню та збереженню суспільної системи цінностей, успішному впровадженню норм поведінки.

Основні риси міфологічного світогляду: – уявлення про кровно-родинні зв'язки природних сил та явищ. – персоніфікація, уособлення природних сил та способів людської діяльності. – міфологічне мислення оперує образами, а не поняттями.– міфи сприймалися як реальність, що не потребує доказовості, обґрунтування та перевірки.– людина розумілася як іграшка в руках природних чи надприродних сил, її життєвий шлях визначався долею, фатумом.

Дата добавления: 2015-05-23