Мілетська школа. Основні ідеї і поняття

Філософи Милетской школи стояли біля витоків грецької науки: астрономії, географії, математики, метеорології, фізики. Уявлення про космогонії, космології, теології та фізики, перш в абстрактно-символічному вигляді поширені по міфології і традиції, Мілетци перевели в площину наукового інтересу, сформувавши групу неотвлеченних образів. Ввели першу наукову термінологію, вперше стали писати свої твори прозою.

Виходячи з принципу збереження "з нічого не виникає щось", Мілетци вважали Єдине - вічне, нескінченне, "божественне", матеріальне першооснова видимого різноманіття речей, джерело життя та існування космосу. Таким чином, за різноманіттям явищ вони угледіли якусь відмінну від цих явищ їх сутність ("першооснова", до яких належали: вода, повітря, вогонь, земля); для Фалеса це - вода, для Анаксимандра - апейрон (невизначене і безмежне первовещество), для Анаксимена - повітря. ("Воду" Фалеса і "повітря" Анаксимена слід, звичайно, розуміти умовно-алегорично, як символ комплексу абстрактних властивостей такого первовещества.)

Мілетська школа розглядала світ як живе ціле, не робила принципової різниці між живим і мертвим, психічним та фізичним; визнавала за неживими предметами тільки меншу ступінь одухотвореності (життя). Сама натхненність ("душа") розглядалася як "тонкий" і рухливий вид первовещества.

З втратою Мілет (початок V ст.до н.е..) політичної самостійності, відібраної персами-Ахеменідам, припиняється квітучий період життя Мілета і завмирає розвиток тут філософії. Однак в інших містах Греції вчення мілетцев не тільки продовжували надавати дію, але знайшли послідовників. Такі були Гіппон з Самоса, що примикав до навчання Фалеса, а також прославився Діоген з Аполлонії, що виводив слідом за Анаксимену все з повітря і розвинув ідею множинності самих змін. Мілетська школа мала великий вплив на подальший розвиток матеріалістичної думки Стародавньої Греції.

Мілетська школа представлена іменами Фалеса, Анаксімандра, Геракла.

Фалес (близько 640/625 - близько 547/545 до н.е.) - давньогрецький філософ і політичний діяч (з Мілета), один із «семи мудреців». Згідно Фальоса: 1) все суще виникло з води, 2) всі постійно виникає з води, 3) все стане, 4) все стає водою, але також 5) все є вода.

Причина тому: · Початок всіх тварин - сперма, вона волога;

Анаксимандр (610-540 до н.е.) - іонійський (з Мілета) натурфілософа, учень і послідовник Фалеса.

Анаксімандр був першим серед філософів, що проголосив як першооснови Апейрон - Як щось матеріальне, якісно невизначене і нескінченне, що стало значним кроком вперед у порівнянні з іншими мислителями, що говорили про якомусь одному і обов'язково конкретному, якісному первоначале. З Апейрон шляхом виділення, по Анаксімандра виникає все, що було, є і буде в цьому світі. Сам Апейрон, як те, з чого все виникає і в що все перетворюється, є щось постійно перебуває і незнищенне, безмежне і нескінченна в часі.

Анаксімен (585-525 до н.е.) - іонійський (з Мілета) натурфілософа, учень Анаксімандра. Анаксімен можна розглядати і як продовжувача лінії останнього, і як прямого послідовника Фалеса. В якості матеріальної першооснови Анаксімен запропонував таке, що одночасно відповідає і ідеї Фалеса (уподобань як конкретна природна стихія) і поданнями Анаксімандра (бескачественное початок - Апейрон).

Повітря у Анаксімен-це сама бескачественная з усіх матеріальних стихій, прозора і невидима субстанція, яку важко побачити, яка не має кольору і звичайних тілесних якостей. При цьому повітря - це якісне літературних уподобань хоча багато в чому і є чином загальної стихійності, наповненим узагальнено-абстрактним, філософським змістом. З повітря, згідно Анаксімену, завдяки розрідженню виникає вогонь, завдяки загущення - вітер, хмари, вода, земля і каміння.

Серед видатних мудреців Греції знаменний засновник античної діалектики Геракліт Ефеський.

Геракла з Ефеса (544/540/535-483/480/475) - За Гераклітом, люди живуть в епоху занепаду буття, при якій майбутнє ще жахливіше сьогодення. Згідно Геракліта, «космос» (перше вживання слова у філософському контексті як синонім терміну «світ») не створений ніким з богів і ніким з людей, а завжди був, є і буде вічно живим вогнем (сакральна метафора - «чиста сутність», «невоспрінімаемий субстрат»), заходами займистим і заходами згасаючим. «Логос» породжує через боротьбу і розколи множинність речей.

Дата добавления: 2015-05-23