Вчення Геракліта про Логос, діалектику та пізнання

Геракліта. Геракліт народився приблизно в середині 40-х років 6 ст. до н. е. Він вороже ставився до демократичної влади, що прийшла в його рідне місто на зміну влади старовинної родової аристократії. Політичний світогляд Геракліта відбилося в деяких уривках його творів. Основне положення політичного світогляду Геракліта - влада повинна була б належати меншості "кращих". Вихваляючи цих "кращих", він говорить: "Бо найкращі одне віддають перевагу всьому: вічної слави [всьому] тлінне. Натовп ж набиває своє черево, подібно худобі

Основою всього сущого — основною субстанцією — Геракліт вважав «вогонь», що «місцями спалахує, а місцями — затухає», відроджуючи все суще в різноманітних формах, що переходять одна в одну. Причому, відродження настає в силу смерті іншо­го. Протилежності, повчав Геракліт, немовби «переливаються» одна в одну. «Безсмертні є смертними, смертні — є безсмертни­ми, смертю один одного вони живуть, життям одне одного — помирають». Геракліт не просто стверджує, що все виникає з одного і що все що виникає стає одним. Це "одне" "він визначає як єдине первовещество" вогню "". У цьому своєму твердженні Геракліт по суті матеріаліст.

Геракліт,говорить що все рухається, і ніщо не спочиває" і, уподібнюючи суще течією річки, він говорить, що неможливо двічі увійти в ту ж саму річку. Рух - найбільш загальна характеристика процесу світового життя, воно поширюється на всю природу, на всі її предмети і явища. Теза про універсальність руху ставиться однаково і до вічних речей, які рухаються вічним рухом, і до речей виникають, які рухаються тимчасовим рухом.

Вічний рух є разом з тим і вічне зміна. За свідченням Аристотеля, Геракліт казав: "Не тільки щодня нове сонце, але сонце постійно, безперервно оновлюється".

Ідея логосу -зображує логос як те, чого вимагає пізнанняабсолютно особливих зусиль і припускає зміну повсякденних установоксвідомості. Логос - «слово», «мова» самої вічної природи. Геракліт, вважав, що логос - те, що притаманне всім і всьому, те, щовсім і через всі управляє. Мабуть, це одна з перших формулювань, де ідея першооснови замикається з Тільки-но почало на філософському горизонтіідеєю загального закону, керуючим сущим. Обидві поки злиті, нерозчленованому,але в тенденції розчленовані ідеї складають зміст понять «логос». Зточки зору перспективи дуже важливо і цікаво як раз гераклітововиділення логосу, відмінність його від природи як усього існуючого і від вогнюяк якоїсь «первісної» матеріальної стихії. У тенденції тутміститься можливість виокремлення діяльності з опису та вивченнюприроди, можливість відрізнити філософію від фізики, від фізичногопояснення. Але поки що, звичайно, у самого Геракліта всі три елементи єдині. Івсі вони об'єднані ідеєю першооснови, хоча вже і відмінності в ній.

Геракліта цікавить, що таке людська душа, а іншими словами,що таке людські думки, пристрасті, хвилювання. І до речі, як вогоньпершооснова для Геракліта прийнятний ще й тому, що йому здається: душуможна уподібнити вогню. Людська душа, вважає Геракліт, це якийсьневидимий динамічний вогонь. Уподібнення душі вогню штовхає Геракліта донатхнення природи. Він і каже: «Ми цю душу (тобто вогонь) у речах небачимо». Але у всіх речах є вогонь, він - загальне першооснову, аодночасно і душа світу, душа речей. У людському тілі ж душа приймаєвид пристрасті, роздуми, думки, страждання і т.д.

Мілетським мудреці теж міркували про душу. Але до їх міркувань Геракліт,судячи з усього, ставився критично. Коли Геракліт розмірковує про «сухий» і «зволоженою» душі, то йогофілософські визначення перемежовуються з морально-побутовими сентенціями. Душі, на думку Геракліта, народжуються з вологи: «з вологи іспаряются2. Але залишатися вологими їм не личить. «Суха душа - наймудріша інайкраща». А ось завжди волога душа - це справжнєлихо, що очевидно в разі такого пороку, як пияцтво «Коли дорослийчоловік нап'ється і п'яний, його веде [додому] безвусий малий, а він збивається зі шляхуі не розуміє, куди йде, то душа його волога».

Дата добавления: 2015-05-23