Особливості філософування софістів: суб'єктивізм та релятивізм

Софізми — це міркування, засновані на навмисному порушенні законів логіки, на вживанні помилкових аргументів. Спочатку софісти вчили прийомам доказу і спростування, відкрили ряд правил логічного мислення, але незабаром відійшли від логічних принципів і всю увагу зосередили на розробці логічних прийомів, заснованих на зовнішній схожості явищ, на тому що подія витягується із взаємозв'язку подій, на багатозначності слів, на підміні понять і так далі. Вважається, що широке використання софізмів характерне молодшим софістам (Фразімах, Критій, Алкідам, Лікофрон, Нолемон, Гіпподам).

Розрізняють такі види софізмів:

· софізм «учетверіння терміну» — силогічний умовивід, в якому порушено правило простого категоричного силогізму: у кожному силогізмі повинно бути лише три терміни. Зумисне помилкове міркування будується із використанням нетотожних, але зовні схожих понять. Наприклад, «Злодій не бажає придбати нічого поганого. Придбання хорошого є справа добра. Отже, злодій бажає добра».

· софізм недозволенного процесу — силогічний умовивід, в якому порушено правило простого категоричного силогізму: термін, не розподілений (не узятий у всьому об'ємі) в одній з посилок, не може бути розподілений (узятий у всьому об'ємі) у висновку. наприклад, усі птахи мають крила — деякі яйцеродні мають крила.

· софізм збірного середнього терміну — силогічний умовивід, в якому порушено правило простого категоричного силогізму: середній термін має бути розподілений (узятий у всьому об'ємі) принаймні в одній з посилок. Наприклад, деякі люди вміють грати на скрипці — всі дипломати-люди — всі дипломати уміють грати на скрипці.

Діяльність софістів сприяла також і антропологічному повороту в грецькій філософії. Саме вони Першими чітко виділили тему людини у системі інших філософських проблем. Софісти успадкували від ранньої філософії цілисний погляд на людину та сопричетне природі бачення її, але Першими розглянули людину у соціокультурних умовах її існування. Вони розуміли людину не тільки як розумну, пізнающу, але й як творчо діючу істоту, яка творить і у культурній діяльності і у пізнанні. Тому - Наші істини не відображають об’єктивний світ, а відтворюють суб’єктивний світ людини. Саме у цьому полягає смисл відомого висловлювання Протагору (481 – 413 р. р. до н. е.): “Людина є мірою усіх речей...” Усі наші істини відносні, мають смисл лише для людини, яка виступає джерелом й морально правових норм.

Софісти вбачали своє завдання у просвіті людей, тому що вважали, що доброчесності можна навчитися, розуміючи під доброчесністю не тільки моральні якості, але й усю сукупність здібностей (таке розуміння цього поняття було характерним для античної культури). Виходячи з цього вони прийшли до заперечення привілеїв народження, відстоювали ідею рівності усіх народів. Якщо раніше слово “людина” використовувалося стосовно до грека, то софісти твердили - усі ми родичі та співгромадяни одного й того царства не за звичаями, чи правами, а за нашею природою.

Софісти поклали початок критичного ставлення до традицій, звичаїв, нравів, вірувань греків, здійснили антропологічний поворот у античній філософії. Але їх вчення містило й небезпечні Релятивістські тенденції. Релятивізм – світоглядна позиція, яка визнає відносність істинного знання. Якщо людина особисто і завжди творить свої звичаї та нрави, то кожен може претендувати на створення особистих нравів. Творчість обертається свавіллям. Подібні висновки з вчення софістів робилися як їх беспосередніми послідовниками, так й віддаленими від них на сторіччя.

Слідом за софістами звертається до людини й Сократ (близько 469-399 рр до н. е.). Сократ іронізував над софістами за те, що вони називають себе мудрими й різко критикував їх за те, що вони продавали за гроші “священі” людські якості. За свідченням Ксенофонта, Сократ казав: “Так, красу, якщо хтось за гроші продає кому завгодно, того називають розпусником... Так само, хто продає свої знання за гроші кому завгодно, тих називають софістами”. Сам Сократ ніколи не називав себе мудрим, а лише філософом - тим, хто полюбляє мудрість. Головна відміна між софістами і Сократом в тому. що перші не цікавилися істиною і взагалі вважали її відносною, а Сократ шукав істинного знання.

Дата добавления: 2015-05-23