Праця М.Вебера «Протистанська етика та дух капіталізму»

Реформація - це широкий релігійний і соціально-політичний рух, що почався на початку 16 століття в Німеччині і спрямований на перетворення християнської релігії. Почавшись в Німеччині, Реформація охопила ряд європейських країн і призвела до відпадання від католицької церкви Англії,Франції, Шотландії, Данії, Швеції, Норвегії, Нідерландів, Фінляндії, Швейцарії, Чехії і Угорщини.

У першій половині XVI в. у Західній і Центральній Європі розгорнувся широкий суспільний рух, антифеодальний по своїй соціально-економічній і політичній суті, релігійний (антикатолицький) за своєю ідеологічною формою. Оскільки найближчими цілями цього руху були “виправлення” офіційної доктрини римсько-католицької церкви, перетворення церковної організації, перебудова взаємин церкви і держави, тому він став називатися Реформацією.

Реформація та її роль у подальшому розвитку соціально-економічних стосунків у Західній Європі. Праця М.Вебера «Протистанська етика та дух капіталізму».

Соціальні погляди утопістів.

Пантеїзм Миколи Кузанського.

Епоха Відродження. Причини та основні напрями епохи.

Номіналізм та реалізм – провідні течії середньовічної філософії. Філософські погляди Фоми Аквінського та Дунса Скотта. «Бритва Оккама».

Філософія Августина Блаженного. Його вчення про самопізнання. Праця «Про град Божий».

Формування світоглядних засад Середньовіччя. Апологетика та патристика.

Філософія скептицизму та неоплатоніків.

Філософія стоїків. Їх тлумачення сутності свободи.

Порівняльна характеристика атомізму Епікура та Демокрита. Етика Епікура.

Епоха еллінізму. Загальна характеристика.

Вчення Аристотеля про державу та суспільство.

Аристотель: теорія пізнання, діалектика форми та матерії. Вчення про причини.

Платон: гносеологія, онтологія, психологія. Вчення про державу.

Сократичні школи.

Сократ та його роль у подальшому розвитку античної філософії.

У вузькому значенні слово Реформація (від лат. Reformatio- перетворення) - це боротьба за реформування римсько-католицької церкви, що переживала в XIV-XVI ст. найвищу кризу. У широкому змісті реформація являла собою першу значну битву народжуваної буржуазії проти феодалізму і його ідеологічної основи - віровчення церкви, що не відповідала більше заповзятливому духу Нового часу. У відмінності від гуманістичного руху, що орієнтував на найбільш утворену частину суспільства, діячі Реформації зверталися за підтримкою до різних шарів населення

Стурбовані моральним і політичним спадом папства, моральним розкладанням духівництва, багато богословів і священики намагалися зсередини встановити авторитет і чистоту католицької церкви. Однак папи не хотіли визнати необхідність Реформації. Папство шалено боролось з будь-яким проявом єресі. Нещасних чоловіків спалювали як єретиків, а жінок також - за обвинуваченням у чаклунстві. Перекірливих монархів відлучали від церкви. Але інквізиція так і не змогла придушити дух обурювання проти римсько-католицької церкви. Усе більше і більше росла ворожість селян до церкви як найбільшому землевласнику. Європейські монархи, чиї жадібні погляди були спрямовані на величезне церковне майно, заохочували цей дух невдоволення. Головним вогнищем європейської Реформації була Німеччина.

Німецький мислитель Макс Вебер (1864-1920) вважається основоположником західної соціології та західної політичної науки.

Заслуга Вебера як політичного мислителя у тому, що у своїх творах він грунтовно охарактеризував сферу політики і політичних процесів, їх роль у суспільному житті, заклав такі опорні категорії політичної науки як влада, політика, держава, бюрократія, демократія, тощо.

В праці "Протестантська етика і дух капіталізму" Вебер прослідковує і пояснює становлення капіталізму у Західній Європі, його вплив на економічне та політичне життя людей.

Вебер був сучасником і очевидцем зародження і становлення капіталізму як ідеологічної системи, тому у своїй праці він виклав враження і висновки, зроблені на власному досвіді. Зокрема, у "Протестантській етиці" він пояснює як релігійні погляди можуть сприяти успіху та підвищенню добробуту людей. Але робота Вебера носить не лише релігійний характер, він подає значний економічний матеріал, зокрема у сфері раціоналізації праці.

Вебер проводить докладний аналіз статистичних даних, що відбивають розподіл протестантів і католиків у різних соціальних шарах. На підставі даних, зібраних у Німеччині, Австрії, і Голландії він дійшов висновку, що протестанти переважають серед власників капіталу, підприємців та вищих кваліфікованих верств робочих.

З іншого боку, цілком очевидні розбіжності у освіті. У католиків переважано гуманітарна освіта, то протестанти, готуються, на думку Вебера, до "буржуазного" способу життя більше людей з технічною освітою. Він пояснює це своєрідним складом психіки, у процесі початкового виховання.

Дата добавления: 2015-05-23