Філософські погляди Піфагора. Вплив Піфагора на подальший розвиток філософії та науки

Піфагор відомий як творець «теореми Піфагора», він став на шлях перетворення математики емпіричної на математику теоретичну. Він надав геометрії форми вільної науки, досліджував теореми з інтелектуальної точки зору. В космогонії Піфагор - один з перших геоцентристів, який вчив про «гармонію сфер». Йому приписують конструювання слова «філософ».

У вченні Піфагора знайшов відображення складний, суперечливий процес народження філософської думки, що пробивалася через пережитки міфології, магії, інші культурні напластування зовсім іншого, ніж філософія, рівня. На відміну від іонійських філософів-одинаків, Піфагор у спілці однодумців виступив першим пропагандистом філософії, і для успіху в слухачів, які звикли до старих цінностей, легенди про золоту ногу і тому подібне були не зайвими.

В основі піфагорійської етики лежало вчення про належне: перемогу над пристрастями, підкорення молодших старшим, культ дружби і товариськості, шанування.

Значна частина роздумів Піфагора була присвячена традицій­ним для тих часів питанням -- пишномовству, дослідженню душі, переселенню душ тощо. За свідченнями, Піфагор був май­же чаклуном. Він міг передбачати майбутнє, розмовляв із тва­ринами, пам'ятав минулі переселення душ. Предметом безпосередніх науково-філософських роздумів Пі­фагора були космологія, астрономія, математика. Доречі, саме Піфагору належить знаменита математична формула: «квадрат гіпотенузи дорівнює сумі квадратів катетів». Він створив тео­рію пропорцій, яка стала своєрідним містком між усіма точними науками. Теорія парних і непарних чисел, створена Піфагором, заклала основи математичних доведень, у більш широкому ро­зумінні — основи теоретичної арифметики. Як писав Прокл, «Піфагор перетворив що науку у форму вільної освіти. Він ви­вчав цю науку, виходячи з її перших основ, і намагався отри­мувати теореми за допомогою чисто логічного мислення, поза конкретними уявленнями. Він відкрив теорію ірраціональних чисел (або пропорцій) і побудову п'яти космічних тіл»

Піфагор стверджував, по-перше, що «число володіє реча­ми», зокрема і моральними, а справедливість — є число, помно­жене на саме себе. По-друге, душа є гармонія, а гармонія - не числове співвідношення, душа безсмертна і може переселятися (ідею метапсихозу Піфагор. можливо, запозичив із учення орфіків), тобто Піфагор дотримувався дуалізму душі й тіла. По­трете, філософ поклав в основу. Космосу число, наділяє старе слово новим змістом: число співвідноситься з єдиним, єдине ж служить початком визначеності, що єдине підлягає пізнанню. Число - це впорядкований числом Всесвіт. Значний внесок здій­снив Піфагор у розвиток науки, насамперед, математики. В аст­рономії йому приписують відкриття навскісного положення Зо­діаку, визначення тривалості «великого року» - інтервалу між моментами, коли планети займають відносно одна одної те ж саме положення. Піфагор — геоцентрист: твердить, що плане­ти, рухаючись навколо Землі по ефіру, створюють монотонні звуки різної висоти, а разом створюють гармонійну мелодію. До середини V ст. до н.е. Піфагорійський союз, що включав до сво­го складу 218 відомих і поважних мужів, які займались філосо­фією, математикою, медициною, політикою, розпався. Вірніш, він був розгромлений «демократами», які не могли зрозуміти і, тим більше, прийняти піфагорійські політичні і релігійно-філо­софські настанови. Вчення ж Піфагора — одного з найвеличніших з Великих філософів — залишилось в історії філософської думки і загальнолюдської культури навічно. «Не краще було б людям, якби здійснилось все, чого вони бажають»

Дата добавления: 2015-05-23