Мовою цифр. 1. Згадайте курс Нової історії, який Ви вивчали у 9 класі

США

ПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ

I. Для перевірки знань

1. Згадайте курс Нової історії, який Ви вивчали у 9 класі. У яких державах світу в другій половині ХІХ ст. значно прискорились темпи соціально-економічного розвитку? В яких європейських країнах відбулися революції, що значною мірою вплинули на історичний розвиток цих країн?
2. Які нові технології сприяли швидкому розвитку машинобудування?

II. Для систематизації навчального матеріалу

1. Охарактеризуйте основні періоди всесвітньої історії 1900-1929 pp.
2. Назвіть основні зміни у соціальній структурі суспільства розвинутих країн на початку XX ст.
3. Дайте характеристику технічному прогресу на початку XX ст.
4. Визначте основні тенденції культурного розвитку на початку XX ст.

III. Для обговорення в групі

1. Як Ви розумієте думку про те, що у XX ст. «наука ставала безпосередньою виробничою силою»?
2. Як Ви вважаєте, чи сприяє гонка озброєнь економічному розвитку країн?

IV. Робота з історичними термінами і поняттями

Поясніть терміни і поняття: «індустріальне суспільство», «мілітаризм».

V. Творчі завдання

1. Як Ви думаєте, чому початок XX століття отримав у деяких сучасників назву «la belle poque» (з французької — «щаслива епоха»)?
2. Чим XX століття відрізняється від попередніх етапів розвитку людства?

Тема 1. СВІТ НА ПОЧАТКУ XX ст.

Тема 1. СВІТ НА ПОЧАТКУ XX ст.

§ 1. Особливості державного устрою, політичного житлі та соціально-економічного розвитку США, Великої Британії та Німеччини на початку XX ст.

1.1. Особливості державного устрою країни

США стали першою країною, яка здійснила на практиці поділ влади на законодавчу, виконавчу і судову. Це було важливим кроком на шляху до створення правової держави.

У країні ще з кінця XIX ст. утвердилася президентська республіка.

Законодавча влада була, делегована Конгресу, який складався з двох палат: Палати представників, що обирались населенням штатів, та Сенату, членів якого обирали (до 1913 р.) парламенти штатів. Палата представників і Сенат мали рівні права у тому, що стосувалося законодавчої ініціативи і прийняття законів.

Білий Дім, Овальний кабінет — робочий кабінет президента США — у XX ст. став символом могутності та влади не тільки в країні, а й у світі

Головою виконавчоївлади був президент. Він обирався загальним голосуванням у всіх штатах. Президент обирався на чотирирічний строк, але міг бути переобраний на наступний термін. За конституцією президент був головою держави і уряду. Йому доручалося верховне командування збройними силами. Утім конституція не давала президентові законодавчої ініціативи (права направляти палатам готовий законопроект); його вето на закон, прийнятий палатами, могло бути «відкинуте» більшістю Конгресу.

У той же час Конгрес не міг вплинути на політику президента, за винятком, коли її здійснення було неможливе без сприяння Конгресу (асигнування, укладання міжнародних угод, законодавство, призначення на важливі посади). Для усунення президента від влади конституція вимагала обґрунтованого звинувачення в зраді, хабарництві та інших тяжких злочинах. Це правило застосовувалося й до міністрів уряду. З початку XX ст. влада президента в Сполучених Штатах зміцнювалася.

Третьою гілкою влади США був суд. Паралельно з судами штатів функціонувала федеральна судова система. Верховний суд мав право скасування будь-якого закону за умови порушення конституції. Більш того,

Верховний суд отримав повноваження видавати накази, обов’язкові для органів виконавчої влади, включаючи президента і міністрів.

1.2. Політичне життя США

Антитрестовська боротьба та реформи Т. Рузвельта. Після вбивства у 1901 р. Вільяма Мак-Кінлі президентом США став віце-президент Теодор Рузвельт.

Президенти США наприкінці XIX — на початку XX ст.

Президент	Роки президентства	Партія
Вільям Мак-Кінлі	1897-1901	республіканська
Теодор Рузвельт	1901-1909	республіканська
Вільям Говард Тафт	1909-1913	республіканська
Томас Вудро Вільсон	1913-1921	демократична

Теодор Рузвельт

Президентство Теодора Рузвельта (1901-1909 рр.) проходило в умовах розгорнутого в країні масового суспільного руху, спрямованого проти трестів. У перших рядах цього руху виступали робітники і фермери. У стані неспокою перебувала дрібна і середня некорпорована буржуазія, тисячі представників якої розорилися через конкуренцію з монополістами.

Президент США висунув і запровадив програму «Справедливого курсу», яку було розроблено групою політиків на чолі з сенатором з Вісконсіна Р. Лафоллетом. Уряд Рузвельта почав судові процеси проти ряду монополій («Стандарт Ойл», м’ясного тресту та ін.), звинувативши їх у порушенні антитрестівських законів. Викриття в пресі антисанітарних умов на бойнях і заводах м’ясного тресту в Чикаго призвели до прийняття закону про контроль уряду над якістю і санітарними умовами виробництва та продажу харчових продуктів і аптечних товарів.

Було також видано закон про охорону природних ресурсів з метою припинення їх розкрадання. Проте дія закону поширювалась не на всю країну, а лише на 235 млн акрів громадських земель.

Згодом Т. Рузвельт сповістив про внесення ним до конгресу біллів про прогресивний прибутковий податок, 8-годинний робочий день та інших. Однак вони так і не стали законами, оскільки їх не прийняли комісії Конгресу або Верховний суд.

У 1903 р. Т. Рузвельтом було створено міністерство торгівлі і праці. Однак його заходи щодо «охорони інтересів населення від свавілля корпорацій» звелись до опублікування кількох документів про розслідування діяльності ряду трестів. Ані публічні судові викриття, ані заходи щодо обеження зловживань корпорацій не зачепили інтересів монополій.

Неоднозначні реформи Т. Рузвельта, а також прямолінійні дії, спрямовані на підтримку великого капіталу за президента В. Тафта, призвели до кризи всередині правлячої республіканської партії. У 1912 р. від неї відокремились радикальні групи буржуазних реформаторів на чолі з Р. Лафоллетом, до яких незабаром приєднався і Рузвельт. Вони створили Національну прогресивну партію.

http://kuncevo.ucoz.ru/biblioteka/vsIst10chupak/v-vilson.jpg

Вудро Вільсон

Програма «Нової демократії» В. Вільсона. Розкол республіканської партії сприяв перемозі на президентських виборах 1912 р. демократа Вудро Вільсона (був президентом у 1913-1921 рр.). Ним була розроблена програма «Нової демократії». За ініціативи Вільсона було прийнято низку законів:

— закріплювалось право на організацію робітничих спілок, страйків і пікетування;

— скасовувалось судове переслідування за участь у страйках, крім випадків, коли було завдано непоправної шкоди підприємству;

— заборонялось використання праці дітей у промисловості;

— відмінявся параграф антитрестівського закону Дж. Шермана 1890 р., за яким страйки профспілок вважались змовою, а самі профспілки — монополіями, що мали на меті обмеження розвитку виробництва;

— встановлювалась система компенсацій за нещасні випадки на виробництві.

Конгрес прийняв закон, який встановив 8-годинний робочий день, плату за його перевищення у півтора раза більшу для робітників, зайнятих на магістральних залізницях; фермерам надавалась можливість брати у держави кредити; закон про товарні склади передбачав видачу позик фермерам під майбутній урожай основних сільськогосподарських продуктів.

Проте ні антитрестівський закон Г. Клейтона (1914), ні прогресивний прибутковий податок не скоротили прибутків монополій.

Найважливішою частиною програми «нової демократії» Вільсона стало створення федеральної Резервної системи банків, яка відповідала інтересам великого капіталу і сприяла підкоренню господарського життя країни могутній фінансовій олігархії.

1.3. «Американське економічне диво»

США наприкінці XIX — на початку XX століття здійснили нечуваний економічний ривок, справжнє економічне диво. Країна, випередивши Велику Британію, вийшла на перше місце у світі за обсягом промислового виробництва і не поступається цією позицією аж до наших часів.

У 70-х рр. XIX ст. в США виплавлялося сталі у 7 разів менше, ніж в Англії, а до 1910 р. США випереджали Англію за цим показником уже в 4,5 раза! У 1900 р. на американських заводах працювало 9,4 млн робітників, а в 1910 р. — вже 17 млн.

Цікаві подробиці

Для підвищення якості та здешевлення виробництва автомобілів Форд удосконалював конвеєрне виробництво, стандартизував технологію, заощаджував навіть на фарбуванні машин. Форду належить відомий вислів: Ви можете придбати автомобіль «Форд» будь-якого кольору, за умови, що цей колір — чорний.

Автомобіль «Форд Т», 1915 р.

Наприкінці XIX ст. підприємець Генрі Форд сконструював свій перший автомобіль. Незабаром Форд налагодив його масове виробництво, і вже до 1915 р. з конвеєрів його заводів сходило до 250 тис. машин нарік. Вартість фордівських автомобілів постійно знижувалась, і їх могли купити все більш широкі верстви населення, у тому числі робітники. Якщо в 1910 р. середня ціна автомобіля становила 20 середньомісячних окладів кваліфікованих робітників, то у 1922 р. — лише три.

Одночасно з автомобілебудуванням стрімко розвивалось будівництво автодоріг. На гігантської території США розвинута мережа шосейних доріг та залізниць сприяла становленню внутрішнього ринку.

Цікаві подробиці

Символом масового виробництва товарів для населення став девіз, розміщений на одному з нью-йоркських супермаркетів: «Якщо Ви не знаєте, чого Ви хочете — заходьте до нас, у нас це є».
Завдяки застосуванню новітньої техніки та технологій, створенню нормальних умов праці її продуктивність у промисловості СІЛА була у 4 рази вищою, ніж у державах Європи..

Бурхливий розвиток промисловості супроводжувався підвищенням рівня життя населення, у першу чергу — робітників. їхнє становище ставало кращим, ніж у робітників європейських країн.

2. ВЕЛИКА БРИТАНІЯ

2.1. Велика Британія — зразок конституційної монархії

Англійський парламент — символ класичного парламентаризму

Велика Британія (іноді називають Англія, з 1921 р. — Сполучене королівство Великої Британії та Північної Ірландії) була класичним зразком конституційної монархії. Вищу виконавчу владу здійснював монарх. Він мав право оголошувати війну й укладати мир, ухвалювати рішення щодо помилування, схвалювати або відхиляти закон. Виконавчу владу з королем розділяв уряд (Кабінет міністрів).

Влада монарха була обмежена вищим законодавчим органом — двопалатним парламентом. Нижню палату парламенту — Палату общин — обирали на основі високого майнового цензу (у 1830 р. з 14 млн чоловік населення право голосу мали тільки 220 тис.). Верхня палата парламенту — Палата лордів (перів) — затверджувала проекти законів, прийнятих Палатою общин. Членство в Палаті лордів було спадкоємним. Парламентським актом 1911 р. права Палати лордів були істотно обмежені.

Судова влада належала судам різних інстанцій. Цивільні й кримінальні справи розглядалися судами присяжних. Судді призначалися парламентом довічно й могли бути позбавлені посади тільки за його рішенням.

2.2. Країна політичної стабільності

Політична стабільність. Велика Британія залишалася країною політичної стабільності, яку забезпечували передові соціальні реформи.

Дата добавления: 2015-05-23